Справа № 686/17978/25
Провадження № 2-а/686/324/25
30 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання
Цибульської Г.В.,
представниці позивача Цюпик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
23 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Цюпик О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, керуючи автомобілем Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , 14 червня 2025 року, приблизно о 09 год. 36 хв., був зупинений капралом Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Богінським О.С.Зазначений працівник поліції повідомив позивача, що він порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху. В подальшому, працівник УПП у Хмельницькій області виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача визнано винним у порушенні п.8.5.1 Правил дорожнього руху України - та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно вказаної постанови 14.06.2025 року о 09 год. 29 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Львівське шосе, 51 перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню судом з наступних підстав:в постанові не зазначено про порядок її оскарження; в ній не зазначено відповідні відомості, визначені ч.3 ст.283 КУпАП. Також вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 неодноразово заявляв усні клопотання про бажання скористатися послугами адвоката для свого захисту, для чого просив відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення щоб скористатися правовою допомогою адвоката, з яким у нього підписаний договір про надання правничої допомоги.Однак, працівником патрульної поліції не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4972382 від 14 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у адміністративній справі - закрити; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 27 червня 2025 року позов прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
09 вересня 2025 року від представника відповідача Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу позивача.
Також, 09 вересня 2025 року до суду від представника відповідача Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідачем повністю доведено правомірність прийнятого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що підтверджується доданими до матеріалів справи відеозаписом факту вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а тому постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представниця позивача Фурмана В.В. Цюпик О.В. позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з'явився, відношення до позовних вимог висловив у відзиві на позов.
Суд, дослідивши наданні докази, заслухавши пояснення представниці позивача, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1 розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом об'єктивно встановлено, що 14 червня 2025 року під час несення служби капралом поліції ОСОБА_2 в м. Хмельницький по вул. Львівське шосе, біля будинку № 51 було зупинено водія - позивача ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна лінія», яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України. У зв'язку з чим позивача постановою від 14 червня 2025 року серії ЕНА №4972382 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, поліцейським, як посадовою особою, яка відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» стежить за безпекою дорожнього руху після безпосереднього виявлення вчинення правопорушення позивачем було зупинено останнього.
Після зупинки, поліцейський підійшов до водія, та пояснив суть скоєного правопорушення, а також ознайомив із відеозаписом з автомобільного відеореєстратора. В подальшому поліцейський повідомив про початок розгляду справи та ознайомив водія із правами за ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (що підтверджується відеозаписом, доданим на диску до відзиву на позов).
Таким чином, оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, інспектор постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення ч.1 ст. 122 КУпАП прийняте по справі рішення застосувати до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно з положеннями частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення).
Типовий бланк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затверджений Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Відповідно до розділу XV Інструкції бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами виготовляються відповідно до технічного опису бланка тимчасового дозволу на право керування Транспортними засобами (додаток 14), технічного опису бланка постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 15), технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 16).
Отже, відповідач не наділений правом вносити зміни у зміст бланкових документів. Крім того, в постанові зазначено про можливість оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення в 10-ти денний термін. Тобто, позивач був ознайомлений про право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, та скористався ним звернувшись до суду.
Щодо твердження позивача про те, що працівником патрульної поліції не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, то згідно наданого відповідачем та дослідженого безпосередньо судом відеозапису, що міститься на диску, долученому до відзиву на позов, позивачу було роз'яснено можливість отримати безоплатну правову допомогу, проте останній відмовився від такої допомоги, із зазначенням того, що у нього є адвокат, з яким він уже поспілкувався та який просив відкласти розгляд справи для надання йому (адвокату) можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
У частинах першій, другій ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі N 5-рп/2015).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17 (провадження № К/9901/4973/18).
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Із досліджених судом відеозаписів, що наявні на диску, долученому відповідачем до відзиву на позов, не встановлено факту заперечення позивачем ОСОБА_1 факту допущеного ним порушення Правил дорожнього руху та виду і розміру адміністративного стягнення, накладеного на нього згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА №4972382 від 14 червня 2025 року. Також і у позові ОСОБА_1 не оспорює сам факт вчинення ним адміністративного правопорушення та не заперечує проти застосованого адміністративного стягнення.
Отже, підстав для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення 14 червня 2025 року та призначення дати його розгляду на інший день у капрала поліції ОСОБА_2 не було.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Разом з тим, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Матеріалами справи, в тому числі і відеозаписом, долученим на диску до відзиву на позов, підтверджується, що позивача попередньо проінформовано щодо факту, який ставився йому у вину, надано достатньо часу для підготовки свого захисту, проінформовано стосовно характеру доказів у справі (відеозапису), надано можливість висловити свою думку, надано можливість отримання безоплатної правої допомоги.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного стягнення пов'язаного із позбавлення чи обмеженням свободи особи. Таким чином відсутність захисника на місці розгляду справи при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, відповідачем доведено відсутність порушень під час розгляду 14 червня 2025 року справи про адміністративне правопорушення, капрал поліції Богінський О.С. діяв в межах своїх повноважень та провів розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Частина 3 ст. 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, враховуючи, що в ході розгляду справи доведено правомірність і законність постанови серії ЕНА №4972382 від 14 червня 2025 року та наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд знаходить позовні вимоги безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Суддя: О.М. Палінчак