Справа № 681/855/23
Провадження 2/681/423/2025
04 листопада 2025 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого - судді Горщара А.Г.
з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М., Козюк Т.Р.,
позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Крижанівського О.А.,
відповідача ОСОБА_2 та його представниці - адвокатки Шевчук О.С.,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,-
встановив:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано такими обставинами. Позивач є спадкоємцем за заповітом майна, що належало на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя покійного спадкодавця вони нормально спілкувалися, перебували в дружніх стосунках, ОСОБА_1 часто допомагав ОСОБА_4 по господарству. Пізніше останній занедужав, йому було важко пересуватися самому, тому допомагати по господарству почала дружина позивача - ОСОБА_5 , яка готувала їжу, прала йому речі тощо. 01.06.2021 ОСОБА_1 перетнув державний кордон та офіційно в'їхав на територію Республіки Польща, де знаходиться і на теперішній час. 09 листопада 2021 року він від дружини дізнався, що ОСОБА_4 помер.
В травні 2022 року на його адресу реєстрації в с. Адамів надійшов конверт адресований із суду, який отримали сусіди. З нього він дізнався, що син ОСОБА_4 (відповідач ОСОБА_2 ) звернувся до суду з цивільним позовом про визнання недійсним заповіту. Із доданих доказів йому стало зрозуміло, що він є одним із спадкоємців за заповітом покійного ОСОБА_4 . Ознайомившись з позовом він не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки перебував на роботі в іншій країні та не міг приїхати в Україну і не звертався до посольства України у Польщі, крім того вважав, що суд задовольнить позов ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту складеного на його ім'я.
Однак 07.02.2023 рішенням суду у позові ОСОБА_2 відмовлено. 23 березня 2023 позивач звернувся до нотаріальної контори в Республіці Польща та уповноважив на підставі довіреності свою дружину ОСОБА_5 оформити належну йому спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Нотаріусом для дружини було роз'яснено, що ОСОБА_1 пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини та порадив звернутися до суду. Вказує, що поважними причинами пропуску строку є велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними, необізнаність позивача про наявність заповіту.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , в чотири місяці.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк два місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Постановою Верховного Суду від 23.04.2025 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ході нового судового розгляду ОСОБА_1 та його представник адвокат Крижанівськой О.А. позов підтримали, просили такий задовольнити, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в ході нового судового розгляду пояснив, що покійний ОСОБА_4 є для нього рідним дядьком, в останній період свого життя потребував сторонньої допомоги, догляду, який здійснював він разом з подружжям ОСОБА_6 . Після смерті дядька від сільського старости ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_4 за життя склав на його ім'я заповіт, після чого звернувся у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до нотаріуса, де згодом отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_1 він не повідомляв, що покійний дядько ОСОБА_4 також для нього заповів частину свого майна.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевчук О.С. у поданому відзиві на позов та в судовому засіданні позов заперечили та зазначали, що позивач був обізнаний про існування заповіту, адже знав про смерть ОСОБА_4 від своєї дружини ще у 2021 році та знав про наявність заповіту, оскільки був обізнаний про свій статус відповідача у судовій справі про визнання заповіту недійсним. Щодо місця проживання ОСОБА_1 , то вказав, що він проживає в Україні, не був відряджений з роботи в іншу місцевість і в позові зазначає адресу свого місця проживання село Адамів Шепетівського району Хмельницької області. ОСОБА_1 не звернувся із заявою про прийняття спадщини, а відтак не прийняв спадщину лише з обставин своєї самовпевненості, а не з незалежних від нього обставин.
Допитана в якості свідка староста Великоберезняського старостинського округу Дончук Н.А. пояснила, що дійсно після смерті ОСОБА_4 вона при зустрічі з ОСОБА_3 повідомила йому, що спадкодавець за свого життя склав заповіт, яким заповів на користь ОСОБА_3 частину свого майна. Іншого спадкоємця ОСОБА_1 вона не повідомляла про наявність заповіту, а тому не може стверджувати, що останній був обізнаний про складання ОСОБА_4 на його користь заповіту.
Заслухавши пояснення та доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи суд зазначає про таке.
Встановлено, що 09 червня 2021 року ОСОБА_4 склав заповіт, який цього ж дня посвідчений старостою Бражинецького старостинського округу Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади Хмельницької області Гречанівським О.В., зареєстрований в реєстрі за № 25, згідно з яким заповідач на випадок свої смерті заповів все своє майно та дві земельні ділянки (пай) з кадастровими номерами 6823681500:08:002:0010 та 6823681500:08:002:0011 кожна площею по 1,30 га для ОСОБА_1 , а земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6823681500:10:001:0048 - для ОСОБА_3 (т.1 а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
На час смерті ОСОБА_4 , останній був один зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою старости Великоберезняського старостинського округу Дончук Н.А. №128 від 14.04.2023 (а. с. 14).
За даними спадкової справи № 209/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 18.11.2021 до Полонської державної нотаріальної контори син спадкодавця ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом першої черги (т.2 а.с.3).
12.01.2022 ОСОБА_3 як спадкоємець за вище зазначеним заповітом також звернувся до Полонської державної нотаріальної контори із заявою в якій вказав, що приймає спадщину котра залишилась після смерті ОСОБА_4 за заповітом (т.2 а.с. 11).
12.06.2022 ОСОБА_2 подав до Полонської державної нотаріальної контори заяву, в якій просив не оформляти спадщину для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що він має намір оспорювати заповіт (т.2 а.с.14).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 07.02.2023 у справі № 681/378/22 в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Полонської міської ради про визнання заповіту недійсним відмовлено (т.1 а. с. 11-12).
Із матеріалів зазначеної цивільної справи вбачається, що судом 27.05.2022 було направлено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 із судовою повісткою про виклик до суду на 10.00 годину 23.06.2022, а також копією позовної заяви з додатками, про те 16.06.2022 до суду дане рекомендоване повідомлення повернуто із причини адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 32-33).
11.07.2022 від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшла заява, в якій він просив розгляд справи про визнання заповіту недійсним проводити без його участі у зв'язку з перебуванням за межами України. Копію позовної заяви ним отримано 08.07.2022. При цьому ОСОБА_1 додатково зазначено, що позовні вимоги він не визнає, так як його дядько ОСОБА_4 складав заповіт при здоровому розумі і без будь-якого насильства, та що він бажає прийняти спадщину оскільки то була його воля. (а.с.73).
Державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори 27.03.2023 року №--/01-16 на усне звернення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 повідомлено, що ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини в строк передбачений статтею 1270 ЦК України (т.1 а.с. 15).
03.05.2023 ОСОБА_3 подав до Полонської державної нотаріальної контори заяву в якій просив видати для нього свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681500:10:001:0048 (т.2 а.с.19).
03.05.2023 державний нотаріус зазначеної нотаріальної контори Загорська Д.В. видала для ОСОБА_3 таке свідоцтво (т.2 а.с.28 зворот).
02.07.2023 представник за довіреністю ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_5 звернулась до Полонської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила видати на ім'я її чоловіка свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_8 а саме на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6823681500:08:002:0010 та 6823681500:08:002:0011 кожна площею по 1,30 га. (т.2 а.с. 44-45).
02.07.2024 державний нотаріус Полонської державної нотаріальної контори Загорська Д.В. видала на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище зазначені об'єкти нерухомості (т.2 а.с.68-69).
Відповідно до статей 1216-1217,1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст.1268 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Якщо ж у спадкоємця об'єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Крім того, суд має враховувати тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
У справі встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 27 березня 2023 року, тобто після спливу встановленого чинним законодавством шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався, зокрема на свою необізнаність про наявність заповіту складеного спадкодавцем на його ім'я. Про цей заповіт він дізнався тільки після спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_4 , зокрема 08.07.2022, як про це вказувалось ним у вище згаданій заяві, котра міститься в матеріалах цивільної справи про визнання заповіту недійсним.
Приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи не здобуто будь-яких належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 у строк шість місяців з дня смерті останнього, а також що нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, не зробили виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі, тому суд вважає, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини позивач, пропустив з поважних об'єктивних причин, у зв'язку із необізнаністю його про наявність заповіту.
При цьому на думку суду ОСОБА_1 слід визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини тривалістю два місяці від дня набрання цим рішенням законної сили.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 пред'явив позов до відповідачів ОСОБА_2 , котрий являється сином спадкодавця ОСОБА_4 та згідно до ст. 1261 ЦК України він є спадкоємцем за законом першої черги, а також до ОСОБА_3 - спадкоємця за заповітом.
Суд звертає увагу, що покійний ОСОБА_4 у складеному ним заповіті розмежував між спадкоємцями спадкове майно в якому вказав, що на випадок смерті все майно спадкодавця та дві земельні ділянки (пай) з кадастровими номерами 6823681500:08:002:0010 та 6823681500:08:002:0011 кожна площею по 1,30 га заповідаються для ОСОБА_1 , а земельна ділянка (пай) з кадастровим номером 6823681500:10:001:0048 - для ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, котру для нього заповів спадкодавець.
Суд зазначає, що вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини у будь-який спосіб не зачіпає та не впливає на права чи інтереси відповідача ОСОБА_3 , так як останній реалізував своє право як спадкоємець за заповітом, оформивши в нотаріуса частину спадщини, котру для нього заповів покійний ОСОБА_4 .
Навіть в разі відмови ОСОБА_1 у задоволенні заявленого ним позову, ОСОБА_3 , котрий не належить до спадкоємців за законом першої черги, не може мати права на отримання у спадщину майна, яке спадкодавець заповів для ОСОБА_1 .
Разом з тим вирішення позову прямо впливає на права відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом першої черги, та такого, що прийняв спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви протягом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця.
За правилами статей 1223, 1261 ЦК України відповідач ОСОБА_2 має право успадкувати майно, котре його покійний батько ОСОБА_4 заповів для ОСОБА_1 за умови, що позов останнього не буде задоволено, а відтак позивач буде вважатись спадкоємцем за заповітом котрий не прийняв спадщину.
Таким чином суд приходить до висновку, що належним відповідачем у даному спорі являється саме ОСОБА_2 , в той час як ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу між сторонами судових витрат, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Таким чином судом здійснюється розподіл судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи у всіх попередніх судових інстанціях, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки позовна вимога про визначення ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини судом задовольняється, а належним відповідачем являється ОСОБА_2 , тому саме з останнього на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати, зокрема сплачені ним суми судового збору за подання позовної заяви 1073,60 грн., та за подання апеляційної скарги в сумі 1610,40 грн., а всього - 2684 грн.
Керуючись наведеним та ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.273, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов до відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк два місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у загальному розмірі 2684 грн.
В задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя: