Справа № 673/795/25
Провадження № 2-а/673/21/25
"31" жовтня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі
головуючої - судді Ягодіної Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Ставнічук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника Сідлецької О.В. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
В липні 2025 року представник позивача Сідлецька О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 09.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно останнього, закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 09.04.2025р. тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП слугувало те, що останній 31.03.2025 року о 13 год. 34 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог абзацу 1 частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою працівників поліції та представників сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що на місці зупинки ОСОБА_1 на вимогу працівників ТЦК та СП, пред'явив військово-обліковий документ із відомостями із застосунку «Резерв+», який має таку ж юридичну силу, що і військовий квиток у паперовому вигляді.
Ухвалою судді від 28.07.2025р. поновлено позивачу строк на звернення до суду із позовом, позовну заяву прийнято до розгляду із відкриттям провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
31.10.2025 року судом ухвалено рішення по суті позовних вимог.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, при цьому від останнього надійшла заява щодо розгляду даної справи за їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак належним чином був повідомлений про розгляд, про причини неявки не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Враховуючи неявку сторін в судове засідання та обмежені строки розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 286 КУпАП, у відповідності до ст. 205 КАС України, справу розглянуто за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.04.2025 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №4332 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 31.03.2025 року о 13 год. 34хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою працівників поліції та представників сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543 від 21.10.1993 (далі-Закон №3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543, особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543.
Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У цій статті Закону №3543 унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Стаття 210-1 КУпАП визначає стягнення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, згідно ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ст.. 210-1 КУпАП №48 від 31.03.2025 року вбачається, що 28.03.2025 року о 13год. 34хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , 1994р.н. у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому що не отримував, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Разом з тим, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови №4332 від 09.04.2025 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , винесеної відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, останній 31.03.2025 року о 13год. 34хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою працівників поліції та представників сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив вимоги абзацу 1 частини 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , не досліджено всіх обставин порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, допущено неузгодженості в частині встановлення дати вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, а тому, рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково. При цьому, новий розгляд справи сприятиме як відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього, а відповідач матиме можливість усунути недоліки, які зазначені судом, а також всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, в тому числі доводи позивача (особи, яка притягується до адміністративної відповідальності).
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування. Також суд звертає увагу на те, що суд в межах розгляду даної справи не встановлює інші фактичні обставини, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб'єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст.ст.268,279-280 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 302,80 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.
На підставі ст. ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4332 від 09.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 302 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Повне ім'я та найменування учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) ;
Відповідач:
ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце знаходження АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя: Т. В. Ягодіна