Копія:
23 жовтня 2025 року Справа № 608/2135/25
Номер провадження2-а/608/183/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві вказав, що 04.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено Постанову № 2788, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 34000 гривень.
У вказаній постанові йдеться, що він, працюючи директором ПрАТ «Чортківське племпідприємство», не виконав вимоги начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 р. № 14810, а саме: не подав список персонального військового обліку підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 5 Порядку; відомості оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 12 Порядку; повідомлення про призначення, звільнення керівника та посадових осіб державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, відповідальних за організацію та ведення військоввого обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 1 Порядку.
Згідно постанови, станом на 03.09.2025 року ним, як посадовою особою - директором ПрАТ «Чортківське племпідприємство» не надане на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіді на лист від 15.08.2025 року № 14810.
Зазначає, що лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №14810 з вимогою надати до 21.08.2025 року вищезгадані список, відомості та повідомлення, на адресу ПрАТ «Чортківське племпідприємство» не надходив, ніхто йому його не передавав, про його існування йому стало відомо тільки 03.09.2025 року після виклику в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також вказує, що ним після того, як йому стало відомо про існування такого листа, на виконання вимог начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 р. № 14810, відповідно до абз.5 п. 34 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, 04.09.2025 року було надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 вищезазначені документи.
У зв'язку з вищенаведеним вважає, що постанова № 2788 від 04.09.2025 р. ухвалена з порушеннями норм права і підлягає скасуванню через відсутність складу адміністративного правопорушення, недоведеність вини, а також з порушення процесуальних норм.
Позивач ОСОБА_1 просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а провадження у даній справі закрити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду поступив відзив на позовну заяву, в кому в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Враховуючи заяву позивача, враховуючи відзив відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що 04.09.2025 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено Постанову № 2788, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 34000 гривень.
У вказаній постанові йдеться, що ОСОБА_1 , працюючи директором ПрАТ «Чортківське племпідприємство», не виконав вимоги начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 р. № 14810, а саме відповідно до абз.5 п. 34 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 був зобов'язаний подати до 21.08.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-список персонального військового обліку підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 5 Порядку;
-відомості оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 12 Порядку;
-повідомлення про призначення, звільнення керівника та посадових осіб державного органу,органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, відповідальних за організацію та ведення військоввого обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 1 Порядку.
Станом на 03.09.2025 року посадова особа - директор ПрАТ «Чортківське племпідприємство» Горячий Григорій Мирославович на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано відповіді на лист від 15.08.2025 року № 14810.
У той же час фактичні обставини свідчать наступне:
Судом встановлено, що лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №14810 з вимогою надати до 21.08.2025 року вищезгадані список, відомості та повідомлення, на адресу ПрАТ «Чортківське племпідприємство» не надходив, ніхто позивачу його не передавав, про його існування позивачу стало відомо тільки 03.09.2025 року після виклику в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, одразу ж як позивачу стало відомо про існування вищевказаного листа, на виконання вимог начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 р. № 14810, відповідно до абз.5 п. 34 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, 04.09.2025 року було надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 вищезазначені документи: список персонального військового обліку підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 5 Порядку;відомості оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 12 Порядку та повідомлення про призначення, звільнення керівника та посадових осіб державного органу,органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, відповідальних за організацію та ведення військоввого обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів підприємства (організації, установи) відповідно до додатку 1 Порядку, копія яких додається до позовної заяви.
На переконання позивача постанова № 2788 від 04.09.2025 року ухвалена з порушеннями норм права і підлягає скасуванню через відсутність складу адміністративного правопорушення, недоведеність вини, а також порушення процесуальних норм.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 т. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням
права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1); повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2); вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.З).
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Однак відповідальність настає виключно за наявності повного складу правопорушення (об'єктивна і суб'єктивна сторона).
Судова практика свідчить про те, що без наявності реальної можливості виконати покладені законом обов'язки, відсутній сам факт правопорушення (постанова ВС від 22.05.2018 р. у справі № 123/4567/17, в якій, зокрема, зазначено, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо вона не мала змоги виконати припис через об'єктивні перешкоди).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є фактичні дані, що підтверджують або спростовують вину особи. Водночас презумпція невинуватості діє і в адміністративних правопорушеннях (рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010, ст. 62 Конституції).
Постанова не містить жодних доказів, що позивач умисно ухилився або свідомо проігнорував вимоги закону.
Позивач не знав про існування листа ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не міг його виконати.
Натомість встановлено, що позивач одразу ж, як йому 03.09.2025 року стало відомо про існування листа ІНФОРМАЦІЯ_3 , 04.09.2025 року, надіслав на адресу останнього усі необхідні списки та повідомлення якій були зазначені у листі, а отже, ніякої шкоди ним не завдано та перешкод для мобілізаційного процесу позивачем не спричинено.
За ст. 245 КУпАП, провадження у справах про адмінправопорушення спрямовано на повне та всебічне з'ясування всіх обставин. За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний встановити, чи було вчинено правопорушення та чи винна особа.
Відсутність детального з'ясування фактичних обставин, формальне накладення штрафу, а також недоведеність реальної шкоди мобілізаційним заходам свідчать про порушення права на справедливий розгляд.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Відповідачем не доведено, що у позивача був умисел не подавати до ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначених вище документів, та не міг виконати вимоги начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 викладені в листі №14810 від 15.08.2025 року, оскільки ні він, ні інші посадові особи ПрАТ «Чортківське племпідприємство», такого листа не отримували та про його існування їм не було відомо.
Крім того, диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які стосуються оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території держави відбуваються заходи, спрямовані на зміцнення обороноздатності, в тому числі такі, що можуть тимчасово обмежувати певні права та свободи громадян. Відповідно до статті 16 цього ж Закону, військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 того ж закону, органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування/ підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов'язані:
сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;
вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО грудня 2022 р. № 1487, 3 метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:
подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть;
забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;
взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, тощо.
Звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які працюють (навчаються) в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, з обліковими даними документів районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць, здійснюється шляхом надсилання у двох примірниках витягів із списків персонального військового обліку, а також копій військово-облікових документів до таких районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище,ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Ст. 13 ЄСПЛ передбачає право на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Заразом для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Також, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної
відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами ііротягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий -: згляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про ввзгіністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: посутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи всі наведені обставини, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає, що відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2788 від 04.09.2025 року ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити.
Скасувати Постанову № 2788 від 04.09.2025 року, винесену Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 34 000 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Строк виготовлення повного тексту рішення 03 листопада 2025 року.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом:
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2135/25.
Рішення набрало законної сили " " __________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " _______________ року.
Секретар: