Копія:
27 жовтня 2025 року Справа № 608/739/25
Номер провадження2-а/608/88/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (представник адвокат Данильчук Н. Б.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві вказав, що 15.02.2025 року, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесена постанова серії № 717, про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Зазначає, що відповідно до вказаної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності, за те, що: 26.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за №1437110, яка того ж дня була підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про виклик на 14:00 год. 09.12.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв'язку (Національний оператор поштового зв'язку «УКРПОШТА») на задекларовану і зареєстровану адресу його проживання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 повістку не отримав та не прибув у строк, визначений у повістці та не повідомив у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом 3 днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 (семи) календарних днів, чим порушив і законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена за ст.ст.210 і 210 КУпАП».
Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає до скасування, оскільки його не було повідомлено про виклик то ТЦК, протокол не складався, вій його не підписував та не був повідомлений коли буде розглядатися справа про дане правопорушення.
Крім того, він являється інвалідом 3 групи довічно з 21.12.2022 року та не підлягає мобілізації та має відповідну відстрочку, на момент надсилання повістки, винесення постанови та на даний момент.
Також, він 29.11.2024 року подавав заяву на відстрочку та був особисто в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідна заява з штампом ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Крім того зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 03.04.2025 року, коли вона прийшла йому поштою, тому просить поновити йому строк на оскарження постанови та скасувати вищезазначену постанову.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Данильчук Н. Б. в судове засідання не з'явилися, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, судом належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Враховуючи заяву позивача та його представника, розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що 15.02.2025 року, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесена постанова серії №717, про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Дану постанову позивач отримав поштою, що вбачається із копії конверта.
Згідно даної постанови вбачється, що 26.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за №1437110, яка того ж дня була підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про виклик на 14:00 год. 09.12.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв'язку (Національний оператор поштового зв'язку «УКРПОШТА») на задекларовану і зареєстровану адресу його проживання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Військовозобов'язаний ОСОБА_4 повістку не отримав та не прибув у строк, визначений у повістці та не повідомив у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом 3 днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 (семи) календарних днів, чим порушив і законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена за ст.ст.210 і 210 -1 КУпАП».
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних призовники (військовозобов'язані) повинні:\прибувати за викликом РТЦК та СП до призовних дільниць для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-медичних документів, проходження медичного огляду та призову на військову службу.
Таким чином, ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ТЦК та СП, чим порушив Правила військового обліку, що затверджені Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, тобто ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП».
Як встановлено судом, жодних сповіщень про надіслання повістки, повідомлень про прибуття повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу ОСОБА_1 не надходило, протокол при ньому не складався, вій його не підписував та не був повідомлений коли буде розглядатися справа про дане правопорушення.
Крім того, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи довічно з 21.12.2022 року, що вбачається із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , довідки до акта огляду МСЕК від 02.06.2021 року, а тому не підлягає мобілізації та має відповідну відстрочку, як на момент надсилання повістки, винесення постанови так і на даний час.
Також, 29.11.2024 року позивач ОСОБА_1 подавав Голові ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву на відстрочку та був особисто в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідна заява з штампом ІНФОРМАЦІЯ_5 та 23.12.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 видана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, мети ухилення від отримання повістки для його явки у ТЦК та СП у ОСОБА_1 не було.
Позивач не зміг надати будь які пояснення щодо його неявки по повістці у ТЦК та СП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова у його присутності не виносилася, що позбавило його права на захист, відповідно не було роз'яснено його права та обв'язки, передбачені ст. 268 КУпАП а також ст. 63 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до - трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч. 2 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена в разі вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 210 КУпАП, в особливий період.
Частина третя статті 210 Кодексу про адміністративні правопорушення була введена згідно Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3696-ІХвід 09 травня 2024 року.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Заразом для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210 КУпАП встановленню підлягають наступні оставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.95 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Окрім того, на підставі статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, за правилами статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що буде розглядатися адміністративна справа щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутні.
Наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної постанови та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП проводився за відсутності позивача.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі N 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі N 591/2794/17, від 06.02.2020 N 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі N 286/4145/15-а дійшов такого висновку: "факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу".
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В силу ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач не вказав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Також, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної
відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами ііротягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий -: згляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про ввзгіністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: посутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи всі наведені обставини, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, вважаю, що відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим оскаржувана вище постанова року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Строк оскарження даної постанови встановлений, відповідно до ст. 289 КУпАП, десять днів і закінчується 13.04.2025 року, оскільки про існування даної постанови та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності позивачу стало відомо 03.04.2025 року в момент коли дана постанова прийшла поштою, що підтверджується копією конверта, яким прийшла дана постанова.
Згідно з вимогам ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними-, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможлйв|йть такого поновлення,
Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 121, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (представник адвокат Данильчук Н. Б.), жителя с. Дунів Чортківського району Тернопільської області до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для оскарження постанови серії № 717 від 15.02.2025 року.
Скасувати постанову серії № 717 від 15.02.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Строк виготовлення повного тексту рішення 03 листопада 2025 року.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/739/25.
Рішення набрало законної сили " " ________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " _______________ року.
Секретар: