Справа № 602/827/25
Провадження № 2/602/426/2025
/заочне/
"04" листопада 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі у тексті - ТОВ «ФК «ЕЙС» або Товариство або позивач) в особі директора Полякова О.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі - позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 22.02.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладений кредитний договір №571825600 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 11 700,00 гривень. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договорів факторингу були передані (відступлені) послідовно ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», потім ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і зрештою - Товариству. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. На момент подання позовної заяви сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 571825600 від 22.02.2023 становить 58 452,16 гривень, з яких 11 699,30 гривень -заборгованість по тілу кредиту, 46 752,86 гривень - прострочена заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву та заперечення, позивачу - для подання відповіді на відзив. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.10.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 витребувано письмові докази у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», розгляд справи відкладено на 04.11.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився хоч і був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не прибуття у судове засідання не повідомив.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача у позовній заяві та надані на виконання ухвали суду, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 заповнив та дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, у якій вказав свої прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний код, дату укладання кредиту - 22.02.2023, суму кредиту - 11 700,00 гривень, строк кредиту - 30, номер карти - 4149-50ХХ-ХХХХ-0918, наведене підтверджується копією Заявки(а.с. 21).
Того ж дня, 22.02.2023, ОСОБА_1 дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підписав Договір кредитної лінії № 571825600 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі у тексті - ТОВ «МАНІВЕО») та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 571825600 від 22.02.2023, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 13, 22-26, 29-38).
Станом на 22.02.2023 ТОВ «МАНІВЕО» (код ЄДРПОУ 38569246) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин третьої, шостої, сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №571825600 від 22.02.2023, який за своїм змістом є договором споживчого кредиту (далі у тексті - Кредитний договір).
Відповідно до п. 14.1 Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з п. 2.1 згаданого вище договору ТОВ «МАНІВЕО» зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11 700,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО».
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором 11 700,00 гривень одразу після укладення Договору, орієнтована дата повернення якого 24.03.2023.
За умовами Кредитного договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримання черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 Договору (п. 3.1 Кредитного договору).
За п.3.2 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
Для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2316 грн 60 коп (п. 3.3 Кредитного договору).
Пункт 5.1 Кредитного договору визначає порядок надання кредиту, у якому зазначено, що одним із способів кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 4149-50ХХ-ХХХХ-0918.
За період від дати видачі Кредиту до 24.03.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 240,90 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.1 Кредитного договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п. 11.1 Кредитного договору).
Проаналізувавши умови Кредитного договору, суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит відповідно до положень статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).
Підписавши Кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов'язання.
В день укладення Кредитного договору на виконання його умов ТОВ «МАНІВЕО» здійснило переказ коштів у сумі 11 700,00 гривень за платіжним дорученням № 2761ec5a-8e69-4efe-b348-75879b247546 від 22.02.2023 у якому отримувачем зазначений відповідач та у призначенні платежу міститься посилання на дату і номер Кредитного договору на картку, номер якої відповідач вказав у Заявці на отримання грошових коштів у кредит та номер якої зазначений у пункті 5.1 Кредитного договору (а.с. 10).
Факт надання кредитних коштів відповідачу також підтверджується довідкою №571825600/23052025/Є від 23.05.2025 ТОВ «МАНІВЕО» (а.с.88 на звороті) та наданою на вимогу суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» випискою про рух коштів по КР рахунку НОМЕР_1 (Банківська картка № НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період 22.02.2023 по 27.02.2023 (а.с. 117).
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та інших актів законодавства.
Разом з тим, 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) підписали договір факторингу № 28/1118-01 (далі у тексті - договір № 28/1118-01), за п. 2.1 якого згідно умов цього договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 71-74).
Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору № 28/1118-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується 28.11.2019.
28 листопада 2019 року сторони договору № 28/1118-01 уклали додаткову угоду № 19 до цього договору, якою п. 8.2 договору виклали у наступній редакції: «строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором». Всі інші умови договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 залишені без змін (а.с. 76 на звороті).
В подальшому сторони неодноразово продовжували строк дії договору № 28/1118-01 додатковими угодами №26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - аж до 31 грудня 2024 року (а.с. 77-80,82-83).
У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
20 червня 2023 року ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 234 на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер - договору НОМЕР_4 , дата договору 22.02.2023, суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 69-70).
Підписавши Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 234 від 20.06.2023 року за Договором факторингу №28/11188-01 від 28.11.2018, ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтвердили, що станом на 31.12.2021 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимоги за Реєстром прав вимоги № 234 від 20.06.2023 року за Договором факторингу №28/11188-01 від 28.11.2018 (а.с.68).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642) станом на 28.11.2018 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Отже, на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином суд встановив, що 20.06.2023 право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло від ТОВ «МАНІВЕО» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС.
Окрім того, 10.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) підписали договір факторингу № 10/1024-01 (далі у тексті - договір № 10/1024-01), згідно п.2.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 63-66).
За п. 8.2 договору № 10/1024-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2024, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.
У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 2 на виконання договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер - договору НОМЕР_4 , дата договору 22.02.2023, суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 61-62).
16 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» здійснила оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 та Договору факторингу №10/1024-01 від 05.08.2020, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 4484 від 10.10.2024 (а.с. 60).
Встановлено, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42254696) станом на 10.10.2024 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином, 10.10.2024 відповідно до статей 512, 514, 1077, 1079 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на підставі Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».
Окрім того, 08.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (Фактор) підписали договір факторингу № 08/07/25-Е, згідно умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с. 55-58).
Згідно п.1.2 Договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором кредитної лінії № 571825600 від 22.02.2023 стосовно відповідача від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС», останнім надано копії сторінок Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, підписаного Клієнтом та Фактором, а також копії платіжних інструкції: № 297 від 17.07.2025, № 316 від 12.08.2025, № 319 від 13.08.2025, про сплату ціни продажу за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с. 48-50, 53-54).
У Витязі з реєстру боржників зазначено П.І.Б. відповідача, його ідентифікаційний код, номер Кредитного договору суму заборгованості за тілом кредиту, тощо.
Згідно із інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/, станом на 08.07.2025 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» (код за ЄДРПОУ 42986956) був зареєстрований як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу (а.с. 28-30).
Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином, відповідно до ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України права вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 571825600 від 22.02.2023 на підставі Договору факторингу 08/07/25-Е від 08.07.2025 перейшли від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача і останній з 08.07.2025 став новим кредитором у спірному правовідношенні.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
З огляду на матеріали справи суд установив, що відповідач, отримавши на підставі Договору кредитної лінії № 571825600 від 22.02.2023 грошові кошти в сумі 11 700,00 гривень, користувався ними, однак у порушення договірних умов повністю не повернув їх кредитору, а виконав свої кредитні зобов'язання лише частково.
Як вбачається із розрахунку заборгованості зробленого первісним кредитором (ТОВ «МАНІВЕО») на дату підписання Реєстру прав вимоги № 234 від 20.06.2023 на виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ОСОБА_1 сплатив первісному кредиторові 8 036,00 гривень на погашення кредитної заборгованості за Договором кредитної лінії № 571825600 від 22.02.2023 (а.с.46-47).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту у сумі 11 699,30 гривень та проценти від суми кредиту за період користування коштами (з 22.02.2023 по 15.09.2023) у сумі 46 752,86 гривень, тобто поза межами погодженого сторонами строку надання кредиту(а.с.44-45).
У цій справі суд встановив, що Кредитний договір діє протягом 5-ти років, за умови дії продовженого (пролонгованого), на умовах цього договору, строку Дисконтного періоду, який відповідно до умов п.31. Кредитного договору складає 30 днів від дати отримання першого траншу. Тобто у разі не продовження строку Дисконтного періоду строк Кредитного договору становить - 30 днів від дня отримання кредитних коштів.
Як вбачається із за платіжного доручення № 2761ec5a-8e69-4efe-b348-75879b247546 від 22.02.2023, кредитні кошти (перший транш) на рахунок відповідача були переказані 22.03.2023. Відповідно, датою закінчення тридцяти денного строку користування кредитом (останнім днем) є 24.03.2023.
Суд зауважує, що у Кредитному договорі його сторони погодили можливість продовження строку Дисконтного періоду, тобто строку користування кредитом за певних умов. Такими умовами є: здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2 Кредитного договору).
Більше того, у п.3.3 Кредитного договору вказано конкретно визначену суму нарахованих процентів, яку має сплатити позичальник упродовж перших 30 днів Дисконтного періоду (строку користування кредитом) для здійснення його пролонгації - 2316 грн 60 коп.
Таким чином, сторони домовились про можливість продовження строку кредитування у певному порядку та обумовили це відповідними обставинами, наведеними вище.
Разом з тим, зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.46) вбачається, що 20.03.2023 відповідач здійснив першу оплату на погашення кредитної заборгованості у сумі 2 008,00 гривень, що менше зазначеної у п.3.3 Кредитного договору суми.
Суд констатує, що доказів існування тих обставин, які наведені у п. 3.2 Кредитного договору, з існуванням яких його сторони пов'язали можливість продовження строку кредитування (сплата позичальником усієї визначеної суми нарахованих процентів, а також активація позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду), позивач суду не надав і матеріали справи їх не містять.
За змістом ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України).
Передбачений процесуальним законом принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.09.2022 по справі № 645/5557/16-ц.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не довів тієї обставини, що строк наданням кредиту (строк дії Кредитного договору) було продовжено у порядку, встановленому договором.
З огляду на викладене вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання кредиту (дисконтного періоду) - упродовж 30 днів.
Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2 316,60 грн (11 700,00 грн * 0,66 % * 30 днів).
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 44 436,26 гривень задоволенню не підлягають.
При цьому, суд ураховує те, що відповідач сплатив первісному кредитору на погашення кредитної заборгованості 8 036,00 гривень.
А відповідно до п. 7.6 Кредитного договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом, у другу чергу сплачується сума кредиту.
Відтак сплачена відповідачем на погашення заборгованості сума у розмірі 8 036,00 гривень згідно з умовами Кредитного договору у першу чергу зараховується у рахунок погашення заборгованості за правомірно нарахованими за період строку кредитування простроченими процентами у розмірі 2 316,60 гривень (8 036,00 грн - 2 316,60 грн = 5 719,40 грн). Решта суми зараховується на погашення заборгованості за тілом кредиту (11 700,00 грн - 5 719,40 грн = 5 980,60 грн).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за Договором кредитної лінії № 571825600 від 22.02.2023 в розмірі 5 980,60 гривень, яка є залишком несплаченої заборгованості за тілом кредиту.
Суд також зауважує, що у п.12.4 Кредитного договору сторони передбачили нарахування процентів річних за користування чужими грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України по закінченню строку дії договору. Разом з тим, позивач не заявляв позовної вимоги про стягнення саме процентів річних за користування чужими грошовими коштами, які на відміну від процентів за правомірне користування кредитом, є мірою цивільно-правової відповідальності і ґрунтуються на іншій правовій підставі. Згідно зі змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредита та за відсотками за користування кредитом, покликаючись, як на правову підставу для цього, на норму ч.1 ст. 1054 ЦК України.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на наведене вище суд не розглядає це питання.
Отже, позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно платіжної інструкції в національній валюті № 23654 від 29.08.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 10,23% від заявленої суми (58 452,16 х 100 / 5 980,60), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 247,81 гривень (2 422,40 х 10,23%).
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Клієнт) та Адвокатським бюром «Тараненко та партнери», в особі адвоката Тараненка Артема Ігоровича (Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01, згідно умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 41-42).
Також цього ж дня, 05.06.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Клієнт) та Адвокатським бюром «Тараненко та партнери», в особі адвоката Тараненка Артема Ігоровича (Адвокат) укладено Додаткову угоду № 25770782911 до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, згідно умов якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 571825600 від 22.02.2023 стосовно ОСОБА_1 . Дана угода є невід'ємною частиною Договору. (а.с. 38).
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало послуги згідно Договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, а ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало послуги з надання правничої допомоги на загальну суму 7 000,00 гривень (а.с. 40).
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов'язану з цією справою, у сумі 7 000,00 гривень.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 10,23% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 716,10 гривень (7 000,00 х 10,23%).
На підставі статей 207, 512 - 514, 525, 628, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» суму заборгованості за Кредитним договором № 571825600від 22.02.2023 у розмірі 5 980,60 гривень (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 60 коп).
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 247,81 гривень (двісті сорок сім гривень 81 коп).
5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 716,10 гривень (сімсот шістнадцять гривень 10 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310 а, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 42986956.
Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, адреса: вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 21, м. Київ, 02094, РНОКПП НОМЕР_5 .
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: В. А. Наумчук