04.11.2025
Справа № 482/1457/25
Номер провадження 2/482/932/2025
Іменем України
04 листопада 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 10.08.2018 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № F94.13040.004188744, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 23450,00 грн.
19.12.2023 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.
22.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань, у зв'язку із чим, станом на 19.12.2023 року, у неї перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 45334,48 грн., з яких 12213,09 грн. - заборгованість за основним боргом, 7468,59 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 25352,80 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту, яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але у позовній заяві просив, у разі його неявки, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
10.08.2018 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір F94.13040.004188744, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 23450,00 грн. (п. 1.1 Договору), строком на 30 місяців (п. 1.2 Договору), з процентною ставкою у розмірі 16,5% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.4 Договору).
Вказаний договір, разом із паспортом споживчого кредиту та заявою-анкетою підписано ОСОБА_1 особисто.
19.12.2023 року між публічним акціонерним товариство «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.
22.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.
Зокрема, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2013 року, до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.13040.004188744 (номер у реєстрі 874).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст. ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. З огляду на ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № F94.13040.004188744 від 10.08.2018 року, неналежне виконання відповідачкою зобов'язань за договором, позов, в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 12213,09 грн. та за нарахованими і несплаченими відсотками в сумі 7468,59 грн. підлягає задоволенню, так-як відсотки нараховані у визначений в договорі строк та за встановленою відсотковою ставкою.
Щодо стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.10 Договору, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе:
-надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;
-надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;
-опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо,
позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до Графіку щомісячних платежів за кредитним договором загальна вартість кредиту становить 49070,21 грн., з яких зокрема, плата за обслуговування кредиту (інші послуги банку) становить 25652,80 грн., що відображено в паспорті споживчого кредиту.
Так, у договорах за участю фізичної особи - споживача повинні враховуватися вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
Так, за змістом частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Відтак, визначені в Договорі умови за обслуговування кредиту Банком: щодо надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; щодо надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; щодо опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, за які останнім нараховано позичальнику плату заобслуговування кредиту, суд вважає несправедливими та такими, що направлені лише на моніторинг заборгованості по кредиту, що відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Окрім того матеріали справи не містять жодного доказу про надання первинним кредитором відповідачці даних послуг.
Виходячи з викладеного суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 25652,80 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі №922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.
01.07.2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатське об'єднання «Правничий курс» уклали договір про надання правничої допомоги № 02-24.
Відповідно до акту № 1 прийому передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025 року, вартість наданої правової допомоги, яка полягає у проведенні консультації з клієнтом, здійсненні вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви до суду щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № F94.13040.004188744, складає 7000,00 грн.
Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 3500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1314,45 грн. судового збору, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (43,41%).
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) заборгованість за договором кредиту та страхування № F94.13040.004188744 від 10.08.2018 року, яка станом на 19.12.2023 року становить 19681,68 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 68 копійок) грн., з яких: 12213,09 грн. - заборгованість за основним боргом та 7468,59 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) 1314,45 (одна тисяча триста чотирнадцять гривень 45 копійок) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) 3500,00 (три тисячі п'ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий суддя В.М. Кічула