Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1805/25
Провадження № 2/945/1565/25
04 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, про встановлення порядку користування майном між співвласниками,
13.08.2025 ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Давидову О.Ю. з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, про встановлення порядку користування майном між співвласниками.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували законний шлюб у травні 1993 року. Спільне життя з відповідачем не склалося. 21 червня 2022 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано Миколаївським відділом ДРАЦС Миколаївського району, Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса), що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 21.06.2022 року за актовим записом №10 За період шлюбу подружжям було придбано житлове домоволодіння з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Так як між позивачем та відповідачем відсутнє порозуміння, для того щоб позивач у майбутньому могла вільно користуватися своєю часткою у домоволодінні АДРЕСА_1 , їй необхідно, через рішення суду, встановити за собою право власності на 12 частку нерухомого майна і встановити порядок користування зазначеним вище житлом. Тому просить суд визнати домоволодіння з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити порядок користування домоволодінням з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 945/1805/25, призначено у справі підготовче засідання.
05.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позов в частині визнання домоволодіння спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння слід задовольнити, а у встановлені порядку користування домоволодінням слід відмовити, оскільки запропонований позивачкою порядок неможливий для реалізації.
15.09.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в яких позивачка просить суд: зменшити позовні вимоги позивача в частині вимоги користування кімнатою АДРЕСА_2 , площею 7,8 кв.м. Визнати домоволодіння з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на половину (1/2 частку) домоволодіння з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити порядок користування домоволодінням з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином: надати ОСОБА_2 в користування: -житлову кімнату №6 площею 7.8 кв.м. - сарай літ. «В» площею - 4.9 кв.м -сарай літ. «Е» площею - 25.4 кв. м. Сарай літ. «Ж» площею - 13.3 кв.м Навіс літ. «З» площею - 22.4 кв.м. Сарай літ. «И» площею - 4.7 кв. м. Гараж літ «К» площею - 20 кв.м надати ОСОБА_1 в користування: - Житлову кімнату №5 площею 11.9 кв.м - Житлову кімнату №6 площею 7.8 кв. м - Сарай літ. «Д» площею 31.8 кв.м. - Сарай літ. «Н» площею 3.7 кв.м. - Гараж літ. «Л» площею 21.8 кв.м - Навіс літ. «Б» площею 34.8 Залишити у загальному користуванні приміщення, які розташовані у будинку: Коридор №1 - Вбиральня №2 - Коридор №3 Залишити у загальному користуванні господарські приміщення домоволодіння: - Вбиральня літ. «Г» - Літню кухню літ. «М» - Душову літ. «О».
02.10.2025 представник позивача подала через систему «Електронний суд» заяву, в якій зазначила, що у клопотанні про зменшення позовних вимог просить вважати опискою зазначення: надати ОСОБА_1 в користування: Житлову кімнату № 6 площею 7.8 кв. м, позивач мав на увазі надати ОСОБА_1 в користування: Житлову кімнату № 4 площею 12,1 кв. м.
02.10.2025 ОСОБА_1 (відповідач) через канцелярію суду надав заяву в якій повідомив, що отримав клопотання про зменшення позовних вимог 12.09.2025, час для відповіді йому не потрібен, просить закрити підготовче провадження.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову. Постановлено справу розглядати з урахуванням поданої заяви. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явились, 27.10.2025 подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, дійшов таких висновків і такого рішення.
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.05.1993 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 4.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що 21.06.2022 складено відповідний актовий запис № 10.
01.06.2002 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А., зареєстровано в реєстрі за № 1205, відповідно до якого ОСОБА_1 купив цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовано: житловий кам'яний будинок А житловою площею 31,8 кв.м, навіс Б дерев'яний, сарай В піноблочний, вбиральня Г дерев'яна, сарай Д дерев'яний, сарай Ж кам'яний, навіс З дерев'яний, сарай И дерев'яний, гараж К цегляний, гараж Л цегляний, літня кухня М піноблочна, сарай Н піноблочний, душ О дерев'яний, сарай Е піноблочний, огорожа № 1, 2, 3, споруди № 4, 1, 11.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, будинок має реєстраційний номер 10371524 та належить на праві приватної власності відповідачу.
Технічний паспорт на житловий будинок складений ММ БТІ 30.05.2002.
Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, земельна ділянка, розташована на території Степівської сільської ради АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Як вже було зазначено, відповідач ОСОБА_1 , визнав позов повністю, не запропонував іншого варіанта користування спірним житлом.
Ураховуючи визнання відповідачем позову та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, про встановлення порядку користування майном між співвласниками - задовольнити.
Визнати домоволодіння з господарськими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити порядок користування домоволодінням з господарськими спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 :
надати ОСОБА_2 в користування: житлову кімнату № 6 площею 7.8 кв.м; сарай літ. «В» площею 4.9 кв.м; сарай літ. «Е» площею 25.4 кв. м; сарай літ. «Ж» площею 13.3 кв.м; навіс літ. «З» площею 22.4 кв.м; сарай літ. «И» площею 4.7 кв. м; гараж літ «К» площею 20 кв.м;
надати ОСОБА_1 в користування: житлову кімнату № 5 площею 11.9 кв.м; житлову кімнату № 4 площею 12.1 кв. м; сарай літ. «Д» площею 31.8 кв.м; сарай літ. «Н» площею 3.7 кв.м; гараж літ. «Л» площею 21.8 кв.м; навіс літ. «Б» площею 34.8 кв.м.
Залишити у загальному користуванні приміщення, які розташовані у будинку: коридор № 1, вбиральня № 2, коридор № 3.
Залишити у загальному користуванні господарські приміщення домоволодіння: вбиральня літ. «Г», літня кухня літ. «М», душову літ. «О».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2386,20 гривень.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_2 з державного бюджету: 50 відсотків судового збору, сплаченого 12.08.2025 на підставі квитанції ID: 9326-4003-9616-8674 в сумі 2350 гривень, що становить 1175 гривень; 50 відсотків судового збору, сплаченого 12.08.2025 на підставі квитанції ID: 4754-6832-6975-5090 в сумі 1211,20 гривень, що становить 605,60 гривень; 50 відсотків судового збору, сплаченого 12.08.2025 на підставі квитанції ID: 7603-9693-4567-3139 в сумі 1211,20 гривень, що становить 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, якщо така подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 04.11.2025.
Суддя І. В. Павленко