Справа № 489/7582/25
Провадження № 1-кс/489/3071/25
про арешт майна
03 листопада 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2025 під №62025150010004856 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, посилаючись на те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №62025150010004856 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України встановлено, що у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше вересня 2025 року, ОСОБА_4 , використовуючи свої особисті знайомства та корумповані зв'язки у державних органах і установах на території м. Миколаєва, діючи за попередньою змовою з військовим комендантом комендатури військових сполучень залізничної станції, аеропорту, морського та річкового портів Миколаїв, підполковником ОСОБА_5 , військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_6 , які з корисливих мотивів розробили схему направлену на отримання та вимагання неправомірної вигоди,за зняття з розшуку в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та проходження Військово-лікарської комісії, без присутності особи, яка надає неправомірну вигоду. 29.10.2025 в рамках кримінального провадження проведено обшук у за місцем розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно, зазначене в клопотанні, яке постановою слідчого від 29.10.2025 визнане речовими доказами.
З метою забезпечення збереження вилученого майна, як речових доказів, запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, проведення огляду із залученням спеціалістів, криміналістичних експертиз, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно та визначити місце зберігання вилученого майна в ТУ ДБР у м. Миколаєві, для подальшого використання у якості речових доказів у кримінальному провадженні №62025150010004856.
Прокурор у судове засідання не прибув, подав заяву в якій просив розглянути клопотання без його участі, вимоги викладені в клопотанні підтримав та просив задовольнити.
Володілець тимчасово вилученого майна до суду для розгляду клопотання також не з'явився, заяв та клопотань не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього докази, встановлено такі обставини.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №62025150010004856 від 10.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР у зв'язку виявленням обставин, що можуть свідчити про вимагання мешканкою міста Миколаєва, за попередньою змовою з службовою особою правоохоронного органу та військовою службовою особою, від мешканця Миколаєва неправомірної вигоди за зняття з розшуку.
Під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23.10.2025 (справа №489/7582/25) обшуку за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 : АДРЕСА_1 , вилучено наступне майно: постанова № 941 від 18.09.2025, на 3 арк.; справа б/н про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 , до якої входить: заява ОСОБА_7 , на 1 арк., копія паспорту та ІПН ОСОБА_7 , на 2 арк.; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_7 , на 1 арк; роздруківка з «Оберігу» №160420210680063600020 щодо ОСОБА_7 , на 2 арк; лист 11/11205 від 16.10.2025 на 1 арк, що підтверджено протоколом обшуку від 29.10.2025.
Постановою старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві від 29.10.2025 вказане майно визнано речовими доказами.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 172 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Враховуючи, що вказане вилучене майно має значення доказів, з метою забезпечення належного збереження слідів вчиненого злочину, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до вказаних предметів та документів для проведення всіх необхідних судових експертиз, огляду, проведення необхідних слідчих дій і проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна і документів, слідчий суддя вважає, що наявна правова підстава для накладення арешту на тимчасово вилучене майно до скасування арешту в порядку, встановленому КПК України.
Таким чином враховуючи правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки та підстави для арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання в частині вимог про накладення арешту підлягає задоволенню.
При цьому, клопотання прокурора не містить будь-якого обґрунтування з посиланням на конкретні норми КПК України щодо заявленої ним вимоги визначити слідчим суддею місцем зберігання майна, яке він просить арештувати, в ТУ ДБР у м. Миколаєві.
Положення статей 170-173 КПК України не відносять до повноважень слідчого судді визначення конкретного місця, де має зберігатись арештоване майно.
Натомість, згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
При цьому, з урахуванням того, що саме прокурор, який звернувся з відповідним клопотанням, відповідно до ст. 175 КПК України має виконувати ухвалу слідчого судді про арешт майна, тому вказане свідчить про необхідність утримання майна у визначених саме прокурором умовах та місці, які забезпечать належне збереження арештованого майна, з повідомленням заінтересованих осіб про місце його зберігання.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на необхідність часткового задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна задовольнити частково.
У кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 10.09.2025 під №62025150010004856 накласти арешт на майно вилучене 29.10.2025 під час обшуку, а саме:
- постанову № 941 від 18.09.2025, на 3 арк.;
- справу б/н про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 , до якої входить: заява ОСОБА_7 на 1 арк., копія паспорту та ІПН ОСОБА_7 на 2 арк.; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_7 на 1 арк.; роздруківка з «Оберігу» № 160420210680063600020 щодо ОСОБА_7 на 2 арк.;
- лист 11/11205 від 16.10.2025 на 1 арк.,
шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування з метою забезпечення збереження речових доказів.
В частині вимог клопотання про визначення конкретного місця зберігання арештованого майна - відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1