Справа № 473/2621/24
Провадження № 2/476/29/2025
22.10.2025 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Слободніченко В.А.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної та майнової шкоди
24.06.2024 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу мають п'ятеро дітей, троє з яких є неповнолітніми. ОСОБА_2 є солдатом за призовом, водій-стрілець, був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Збройних Силах України по мобілізації з березня 2022 року та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону. Під час проходження військової служби, отримав захворювання, які пов'язані з нею. В період з 15.03.2023 року по 06.05.2023 року та 07.06.2023 року по 10.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у Нововоронцовському та Бериславському районах Херсонської області. Під час перебування в зоні проведення бойових дій, стан здоров'я позивача значно погіршився, у зв'язку з чим 05.05.2023 року ОСОБА_2 було надано медичну допомогу, діагноз: ДДЗХ, радикуліт поперекового відділу хребта з корінцевого симптоматичного; люмбалгія зліва. 30.05.2023 року ОСОБА_2 було знову обстежено та в результаті дослідження було виявлено HCV-РНК вірусу гепатиту С. Не дивлячись на свій стан здоров'я, ОСОБА_2 продовжив військову службу. 09.06.2023 року, позивача було зараховано відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.06.2023 року. Згодом, в якості водія розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , позивач в період з 02.10.2023 року по 05.01.2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Вербове, Запорізької області. 29.10.2023 року, позивач потрапив під мінометний обстріл в населеному пункті Вербове. Внаслідок такої обставини, йому було надано невідкладну медичну допомогу, в ході якої поставлено діагноз: Цефалгічний синдром. 3 23.01.2024 року по 29.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Сім'я позивача змушена жити в умовах ізоляції та обмежень, щоб уникнути
небезпеки від обстрілів рф території України, це призводить до почуття відчуженості та відсутності захисту, що поглиблює їхні страждання та тяготи. Родина ОСОБА_2 щоденно зазнає стресу і побоювання за свою безпеку, вимушена перебувати тривалий час в укритті через бомбардування об'єктів критичної інфраструктури, а також змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав, в тому числі неодноразово змушена була переховуватись разом з дітьми у непристосованих бомбосховищах під час оголошення повітряних тривог. За даних обставин позивач постійно відчуває тугу за родиною через неможливість бути поруч у зв'язку із агресією рф проти України. Постійний стрес, що виникає від небезпеки та напруження внаслідок війни росії проти України, негативно впливає на психічне здоров'я всієї сім'ї, змушуючи їх переживати постійний психологічний дискомфорт та страх за своє життя та майбутнє. Крім того, позивач, ОСОБА_2 отримав серйозні захворювання, які пов'язані із проходженням військової служби під час безпосередньої участі у бойових діях, що викликало значні труднощі та страждання для нього. Оскільки, під час служби у позивача погіршилося здоров'я, що підтверджується медичними документами, зокрема, діагнозом хронічного гепатиту С та інших захворювань, ці обставини вимагають постійного лікування та обмежують його фізичні можливості. На додаток ОСОБА_2 потребує постійного медичного спостереження та лікування, що створює значні фінансові та психологічні труднощі для позивача. Через стан здоров'я позивача, а також перебування його в зоні бойових дій - ОСОБА_2 та його родина постійно перебувають у психологічному стресі, що відображається на їхньому емоційному стані та психічному благополуччі. Зазначені вище захворювання, обмежують можливості позивача для здійснення професійної діяльності та повсякденного життя, що створює соціальні труднощі для нього та його сім'ї. На час звернення до суду з даним позовом позивач також знаходився на військовій службі. Його безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на психічний, фізичний та моральний стан, оскільки за час перебування у зоні бойових дій він неодноразово був свідком загибелі та поранення своїх товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався та піддається ризику поранення та загибелі, був змушений використовувати зброю та зазнавав інших множинних порушень своїх конституційних прав, зокрема гарантованого Конституцією України права на життя, адже постійно реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим. У зв'язку з тим, що позивач продовжує знаходитися у військовій зоні конфлікту, це створює постійний ризик для його життя та здоров'я, а також страх для його сім'ї, щодо ймовірної загибелі позивача. Внаслідок війни росії проти України, відбулося погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Війна накопичує постійний стрес, прискорюються природні процеси старіння, що призвело до його передчасності. Позивач втратив спокійний сон, він позбавлений можливості спокійно працювати; докладає зусиль для подолання апатії. Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що всі ці обставини призводять до моральних страждань та психологічних травм для позивача і його сім'ї, що варто врахувати при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Агресія рф проти України призвела до порушення прав позивача, у зв'язку з чим йому завдано моральних страждань, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із незаконною збройною агресією російської федерації проти України, порушенням його прав на мир та правомірну, добросовісну, кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності. Також зазначав, що позивачу було завдано майнової шкоди, внаслідок експропріації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України російською федерацією.
Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з російської федерації та її фінансових агентів: Центральний банк Російської Федерації, Акціонерне товариство «Керуюча компанія Російського фонду прямих інвестицій», Акціонерне товариство Газпромбанк, Акціонерне товариство «Російський сільськогосподарський банк», Акціонерне товариство «Альфа-банк», Публічне акціонерне товариство «Московський кредитний банк», Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії», Банк ВТБ (Публічне акціонерне товариство), Публічне акціонерне товариство Банк «Фінансова Корпорація Відкриття», Відкрите акціонерне товариство Совкомбанк, Акціонерний Комерційний банк «Новікомбанк» солідарно на користь позивача 351512 євро 32 центів (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятсот дванадцять євро, 32 центи), що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 15 000 000 гривень (п'ятнадцять мільйонів гривень), на відшкодування моральної шкоди, що була завдана. Крім того, просив суд стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації та її фінансових агентів солідарно на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану майнову шкоду у розмірі 56241 євро, 97 центів (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок одне євро, дев'яносто сім центів), (що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 2 400 000 гривень, внаслідок експропріації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України російською федерацією. Стягнути з держави російська федерація судовий збір в дохід держави Україна.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням про виклик, яке міститься на офіційному веб сайті «Судова влада».
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, позивач ОСОБА_2 на час звернення до суду з даним позовом був солдатом за призовом, водій-стрілець, був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Збройних Силах України по мобілізації з березня 2022 року та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону. Під час проходження військової служби, отримав захворювання, які пов'язані з нею.
В період з 15.03.2023 року по 06.05.2023 року та з 07.06.2023 року по 10.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у Нововоронцовському та Бериславському районах Херсонської області. Під час перебування в зоні проведення бойових дій, стан здоров'я позивача значно погіршився, у зв'язку з чим 05.05.2023 року ОСОБА_2 було надано медичну допомогу, діагноз: ДДЗХ, радикуліт поперекового відділу хребта з корінцевого симптоматичного; люмбалгія зліва. 30.05.2023 року ОСОБА_2 було знову обстежено та в результаті дослідження було виявлено HCV-РНК вірусу гепатиту С, після чого останній продовжив військову службу. 09.06.2023 року позивача було зараховано відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.06.2023 року, згодом, в якості водія розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , позивач в період з 02.10.2023 року по 05.01.2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Вербове, Запорізької області.
Із матеріалів справи слідує, що 29.10.2023 року, позивач потрапив під мінометний обстріл в населеному пункті ОСОБА_4 . Внаслідок такої обставини, позивачу було надано невідкладну медичну допомогу, в ході якої поставлено діагноз: Цефалгічний синдром. 3 23.01.2024 року по 29.01.2024 року позивач перебував у стаціонарному лікуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Із пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу мають п'ятеро дітей, троє з яких є неповнолітніми.
Рішенням № 264 виконавчого комітету Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 05.06.2024 року дітям ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надано статус дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Із позовної заяви вбачається, що сім'я позивача змушена жити в умовах ізоляції та обмежень, щоб уникнути небезпеки від обстрілів рф території України, це призводить до почуття відчуженості та відсутності захисту, що поглиблює їхні страждання та тяготи. Родина ОСОБА_2 щоденно зазнає стресу і побоювання за свою безпеку, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав, в тому числі неодноразово змушена була переховуватись разом з дітьми у непристосованих бомбосховищах під час оголошення повітряних тривог. За даних обставин позивач постійно відчуває тугу за родиною через неможливість бути поруч у зв'язку із агресією рф проти України. Крім того, позивач, ОСОБА_2 отримав серйозні захворювання, які пов'язані із проходженням військової служби під час безпосередньої участі у бойових діях, що викликало значні труднощі та страждання для нього. Оскільки, під час служби у позивача погіршилось здоров'я, що підтверджується медичними документами, зокрема, у нього виявлено хронічний гепатит С та інші захворювання, ці обставини вимагають постійного лікування та обмежують його фізичні можливості. Крім того, ОСОБА_2 потребує постійного медичного спостереження та лікування, що створює значні фінансові та психологічні труднощі для позивача. Через стан здоров'я позивача, а також перебування його в зоні бойових дій - ОСОБА_2 та його родина постійно перебувають у психологічному стресі, що відображається на їхньому емоційному стані та психічному благополуччі.
Також представник позивача зазначала, що зазначені вище захворювання, обмежують можливості позивача для здійснення професійної діяльності та повсякденного життя, що створює соціальні труднощі для нього та його сім'ї. На час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 знаходився на військовій службі. Його безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на психічний, фізичний та моральний стан, оскільки за час перебування у зоні бойових дій він неодноразово був свідком загибелі та поранення своїх товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався та піддається ризику поранення та загибелі, був змушений використовувати зброю та зазнавав інших множинних порушень своїх конституційних прав, зокрема гарантованого Конституцією України права на життя, адже постійно реально сприймає загрозу бути вбитим або пораненим. Внаслідок війни росії проти України, відбулося погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Позивач втратив спокійний сон, він позбавлений можливості спокійно працювати, докладає зусиль для подолання апатії.
Із матеріалів справи слідує, що всі вищезазначені обставини призводять до моральних страждань та психологічних травм для позивача і його сім'ї, агресія рф проти України призвела до порушення прав позивача, у зв'язку з чим йому завдано моральних страждань, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із незаконною збройною агресією російської федерації проти України, порушенням його прав на мир та правомірну, добросовісну, кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності. Також представник позивача зазначала, що позивачу було завдано майнової шкоди, внаслідок експропріації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України російською федерацією. Позивач оцінив завдану майнову шкоду у розмірі 56241 євро 97 центів, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 2400000 грн.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 945 від 23.08.2022 року «Про затвердження переліку об'єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, які є окупованими Російською Федерацією» затверджено перелік об'єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, які є окупованими Російською Федерацією.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Приписами ст. 324 ЦК України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Статтею 4 Кодексу України про надра встановлено, що український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Визнання народу України суб'єктом права виключної власності на певні природні ресурси не породжує самостійної форми власності на ці об'єкти. За своєю економічною природою власність на ці об'єкти фактично є державною. Таким чином, судом встановлено, що позивач не має матеріально-правової зацікавленості (інтересу), так як право виключної власності, яке закріплене у ст.13 Конституції України, на землі, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, не породжує для нього, як громадянина України, самостійної форми власності на ці об'єкти.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Проте, жодних доказів розрахунку суми майнової шкоди, вартості втраченого майна, висновків експерта, позивач та його представник суду не надали.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про позивача про стягнення з російської федерації на його користь майнової шкоди, внаслідок експропріації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України російською федерацією в розмірі 2400000 грн. не порушує безпосередньо прав власності позивача, є недоведеною та не підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з російської федерації на його користь 351512 євро 32 центи, що станом на дату звернення до суду згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 15000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що була завдана.
Згідно частини першої та четвертої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частини перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3 та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У даному випадку Російська Федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданої цими діями моральної шкоди.
Для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача та вина. При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини.
Судом встановлено, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації позивач зазнав душевних страждань та в першу чергу у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях, а також стан здоров'я позивача, який значно погіршився, появу у нього тяжких захворювань, які пов'язані з проходженням військової служби, необхідність отримання лікування, позбавлення його звичного ритму життя, втрата можливості здійснення професійної діяльності та забезпечення потреб своєї сім'ї, втрата спокою, страх за своє життя та життя своїх рідних. Ті душевні страждання, які отримав позивач в результаті є наслідком протиправних дій рф, за відсутності яких шкода не була б заподіяна.
На підтвердження отриманих душевних страждань позивач долучив довідки військово-лікарської комісії від 21.09.2022 року та 09.02.2024 року, консультативні висновки спеціалістів від 02.06.2023 року та 05.06.2024 року, довідку про тимчасову непрацездатність військовослужбовця, довідку про лікуванні у стаціонарі, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 979/258.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, та враховуючи обставини справи, характер, обсяг та тривалість страждань, яких зазнав позивач, стан його здоров'я, тяжкість отриманих захворювань, множинний характер порушень відповідачем його конституційних прав, характер немайнових втрат, істотність вимушених змін у його житті і виробничих стосунках, характер моральних страждань і наслідків,що настали, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими.
Виходячи з засад виваженості, розумності, справедливості, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який належить стягнути з держави російська федерація на користь позивача становить 1500000,00 грн. Вказаний розмір моральної шкоди суд вважає співмірним, розумним і справедливим.
Що стосується позовних вимог щодо солідарного стягнення моральної шкоди з таких фінансових агентів як Центральний банк Російської Федерації, Акціонерне товариство «Керуюча компанія Російського фонду прямих інвестицій», Акціонерне товариство Газпромбанк, Акціонерне товариство «Російський сільськогосподарський банк», Акціонерне товариство «Альфа-банк», Публічне акціонерне товариство «Московський кредитний банк», Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії», Банк ВТБ (Публічне акціонерне товариство), Публічне акціонерне товариство Банк «Фінансова Корпорація Відкриття», Відкрите акціонерне товариство Совкомбанк, Акціонерний Комерційний банк «Новікомбанк», то суд вважає, що обставин, які б свідчили про протиправність дій вказаних банківських установ щодо позивача під час збройної агресії російської федерації та спричинення позивачу внаслідок таких дій моральної шкоди, позивачем та його представником в ході розгляду справи не наведено. До того ж позивачем не залучено вищевказані банківські установи до розгляду справи в якості співвідповідачів, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, з відповідача в дохід держави Україна підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 15000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної та майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , Паспорт: № НОМЕР_3 , Орган, що видав: 4825, дата видачі: 17.09.2020 року, РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1500000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь держави Україна 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 31.10.2025 року.
Суддя Н.В. Чернякова