Справа №442/7570/25
Провадження №2/442/2278/2025
04 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання -
Позивачка звернулася в суд з позовом, який мотивує тим, що її батьки ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_2 (батько) перебували у шлюбі з 22.07.1993 року, за час шлюбу у подружжя народилось двоє дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після досягнення повноліття позивач вступила до Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, є студенткою першого курсу (бакалаврського) рівня вищої освіти денної форми навчання. ОСОБА_3 протягом трьох років перебуває на роботі за кордоном та матеріально допомогає позивачці. ОСОБА_2 працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 , надає позивачці матеріальну допомогу, але тільки на її вимогу. Батько та мати позивачки на момент подання позову перебували на стадії розлучення в судовому порядку.
Крім цього, позивачем зазначено, що інших дітей на утриманні відповідач не має.
Зважаючи на наведене, позивач просить стягувати з Відповідача на її утримання аліменти в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до досягнення нею двадцяти трьох років.
06.10.2025 отримано відповідь на запит з Державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача.
Ухвалою від 06.10.2025 провадження в зазначеній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 04.11.2025.
Зазначена ухвала разом з копією позовної заяви з додатками надсилались відповідачу за встановленим судом місцем його реєстрації, проте, була повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а.с. 13.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, будь яких повідомлень про зміну адреси відповідач суду не подавав, а відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та з огляду на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України.
Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка є донькою відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.12.2006/а.с.6/.
Згідно довідки №1144 від 22.09.2025, ОСОБА_1 навчається на денній формі першого курс (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету української та іноземної філології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка/а.с.3/.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, суд виходить з того, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину яка продовжує навчання мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За вказаних обставин, враховуючи, що повнолітня донька відповідача навчається на денній державній формі навчання, відтак не має змоги влаштуватись на роботу, в той же час потребує коштів на придбання одягу, взуття, харчування, засобів гігієни, підручників, оплату проїзду в громадському транспорті, тому батьки несуть обов'язок із її утримання.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд відповідно до статті 200 СК України, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; відсутність в матеріалах справи доказів про наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків.
За відсутності у матеріалах справи доказів щодо матеріального становища відповідача, суд враховує, що відповідач є молодою працездатною особою, а відтак, на переконання суду, взмозі надавати доньці матеріальне утримання для забезпечення реалізації нею права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, зважаючи на батьківський обов'язок відповідача по утриманню дитини, яка продовжує навчання та її потребу в отриманні матеріальної допомоги, враховуючи інтереси останньої, можливість відповідача надавати таку допомогу, відсутність доказів у справі про стан здоров'я дитини та відповідача, матеріальне становище відповідача, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог наявні правові підстави, передбачені законом, а тому позовна заява підлягає задоволенню.
В зв'язку з цим суд вважає можливим призначити аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до закінчення дитиною навчання але не більше ніж до досягнення нею 23 років в залежності від того яка подія настане раніше.
Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які стягуються на користь держави відповідно до вимог Закону України " Про судовий збір".
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задоволити
Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03.10.2025 і на весь час навчання останньої, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 04 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Курус Р.І.