Справа №442/7527/25
Провадження №2/442/2265/2025
04 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», від імені та в інтересах якого діє Андрущенко Михайло Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», від імені та в інтересах якого діє Андрущенко М.В., звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33250,00 грн. та понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 22.04.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» (на даний час "Іннова Нова") і відповідачем було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 7914640425.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно Договору позики, ТОВ «Іннова Фінанс» зобов'язується надати Відповідачеві Позику на суму у розмірі: 7000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок Відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної Відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою.
Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 7000,00 гривень, в рамках виконання умов Договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Відповідачем під час укладання Договору, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів, яка додана до матеріалів справи.
Отже, ТОВ «Іннова Фінанс», як Позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн.
У свою чергу Відповідач, всупереч умовам договору Позики, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму Позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Станом на дату підготовки позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 33250,00 грн, з яких :
- 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;
- 11200,00 грн - заборгованість за процентами;
- 14000,00 грн - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов'язань Позичальником Договору;
- 1050,00 - комісія за надання кредиту.
03.10.2025 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.
Ухвалою від 06.10.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 04.11.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Дана ухвала направлялась сторонам по справі. Відповідачем ухвала отримана 15.10.2025, а.с. 52.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Пунктом 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів (а.с. 44-45) з АТ "Ощадбанк" - інформації, що містить банківську таємницю, а саме: щодо підтвердження факту належності відповідачу банківської карти та підтвердження факту зарахування їй коштів у сумі 7000 грн.
Вивчивши заяву про витребування доказів, суд виходить з того, що згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В даному ж випадку, позивачем до позову надано довідку ТОВ «ФК "Контрактовий Дім» про перерахування грошових коштів у сумі 7000 грн. на вказаний відповідачем номер карти № НОМЕР_1 , /а.с. 25/. Сумнівів у їх дійсності на даний час у суду немає, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів. .
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиціїв електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Судом встановлено, що 21.04.2021 через сайт «finsfera.ua» подав заяву на отримання кредиту, у якій вказав свої особисті дані, серед яких вказав свій фінансовий номер НОМЕР_2 та платіжну карту, на яку мала бути перерахована сума кредиту № НОМЕР_3 /а.с.24/.
22.04.2025 року між ОСОБА_1 був укладений Договір надання грошових коштів у кредит №7914640425, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором/а.с.26-33/.
Відповідно до п.2.5. кредит надавався загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Пунктами 2.6, 2.6.1 визначено, що тип процентної ставки - фіксований, стандартна процента ставка в день у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. Договору та становить : 1% за кожен день користування кредитом; 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору.
Згідно п.3.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .
Укладаючи вищевказаний Договір відповідач та ТОВ «Іннова Фінанс» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується матеріалами наданими позивачем/а.с.20(зворот)/.
З огляду на викладене, можна стверджувати , що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Іннова Фінанс» та Відповідачем не був би укладений.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 7914640425 від 22.04.2025 року, що підтверджується листом ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» №7/15662 від 18.09.2025 року /а.с.25/.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7914640425 від 22.04.2025 року вбачається, що станом на 29.09.2025 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 33250,00 грн., яка складається з 7000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 11200,00 грн. заборгованості за процентами, 14000,00 - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов'язань, 1050,00 - комісія за надання кредиту.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина першастатті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Зі змісту кредитного договору №7914640425 від 22.04.2025 вбачається, що позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 2.2. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 2.3 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Отже, на переконання суду, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що всі документи знаходяться в особистому кабінеті Позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами Договору в цілому та підтверджує що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умова Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємно частиною цього Договору.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000,00 грн. та нарахованими процентами у сумі 11200,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту за договором, суд зазначає наступне.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017року у справі №6-2071цс16.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору про надання грошових коштів у кредит №7914640425 від 22.04.2025 про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1050,00 грн. задоволенню не підлягають.
Водночас, щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 14000,00 грн. пені, за порушення зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.
При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості, то такий проведений за період з 22.04.2025 по 29.09.2025.
Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов'язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення ним виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, оскільки на час укладення та дії договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.
За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Нова» пені в розмірі 14000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1325,94 грн., виходячи з розрахунку 18200,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. ставка судового збору: 33250,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1325,94 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи - 5000,00 грн. - витрати на професійну правову допомогу і докази понесення таких витрат позивачем будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Іннова Фінанс» в особі директора Дмитрієва В.Ю. та адвокатом Андрущенко М.В., укладено договір №06-05/2025 про надання правової допомоги від 06.05.2025 /а.с. 46-51/.
Інших доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем не подано, як і не вказано про неможливість подання таких до ухвалення судового рішення або ж про подання таких протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд звертає увагу, що за загальним правилом ст. 141 ЦПК України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 8 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Таким чином, для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно було з'ясувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали позивачу подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №1640/2913/18.
Будь-яких обґрунтувань поважності причин, які б перешкоджали до закінчення судового розгляду надати докази понесених судових витрат позивачем не зазначено і таких не встановлено судом.
За таких обставин суд не заходить підстав для призначення судового засідання з вирішення питання про судові витрати та встановлення позивачу строку для подання доказів щодо їх розміру у відповідності до вимог п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України. Разом з тим, інших доказів на підтвердження понесеного розміру витрат позивачем станом на час розгляду справи до суду не подано, а тому підстав для стягнення таких витрат у заявленому позивачем розмірі - 5000 грн. судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором №7914640425 від 22.04.2025 в розмірі 18200,00 грн. (вісімнадцять тисяч двісті гривень 00 коп) та 1325,94 грн. (тисячу триста двадцять п'ять гривень дев'яносто чотири коп.) понесених судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», ЄДРПОУ : 44127243, місце знаходження: вул. Верхній Вал, 10, м. Київ, 04071.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Курус Р.І.