Справа № 442/7684/25
Провадження №3/442/2159/2025
Іменем України
03 листопада 2025 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріалипро притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 122-2,ст. 124, ч.1 ст. 130КУпАП, -
ОСОБА_1 01.10.2025 о 00:33 год. на вул. Шевченка в с. Опака Дрогобицького району Львівської області керуючи транспортним засобом «Audi» A4, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху за якої міг безпечно керувати транспортним засобом, внаслідок чого допустив перекидання ТЗ. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б, п. 12.1 ПДР України, про що було складено адміністративний протокол серія ЕПР1 №469977.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ст. 124 КК України - як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім цього, ОСОБА_1 01.10.2025 о 00:33 год. на вул. Шевченка в с. Опака Дрогобицького району Львівської області керуючи транспортним засобом «Audi» A4, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейські здійснили шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору та шляхом увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 ПДР України, про що було складено адміністративний протокол серія ЕПР1 №469978.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП України - як невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Крім цього, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серія ЕПР1 №469978 про те, що він 01.10.2025 о 00:33 год. на вул. Шевченка в с. Опака Дрогобицького району Львівської області керував транспортним засобом «Audi» A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ч. 1 ст. 130 КК України -України - як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно 01.10.2025 о 00:33 год. на вул. Шевченка в с. Опака Дрогобицького району Львівської області, керуючи транспортним засобом «Audi» A4, д.н.з. НОМЕР_1 , на зустріч йому ухав патрульний автомобіль, який різко розвернувся і почав слідувави за ним. В цей час, маючи намір зупинитись, різко пригальмував, однак, не врахував дорожню обстановку і допустив ДТП, внаслідок чого його автомобіль перекинувся. Внаслідок ДТП він травмувався, було викликано бригаду ШМД і його госпіталізовано. В лікарні перебував до 03.10.2025, що стверджується відповідною випискою. Будь-якої пропозиції щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння від поліцейських щодо нього не було і не могло бути, оскільки він був доставлений в лікарню. Крім цього, звертає вагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а долучені диски, на яких б мало бути зафіксовано подію, є пустими, а тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не заперечує, що не встиг зупинитись на вимогу про зупинку та допустив ДТП.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністравтиної відповідальності, перевіривши матеріали справи, доходжу наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Відповідно положень пункту 1.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.4 ПДР На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Частиною 1 статті 122-2 передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу
Пункт 2.5 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про підтвердження факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів; невиконання вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу
Обставини вчинення ОСОБА_1 зазначених правопорушень підтверджуються відомостями із протоколів про адміністративне правопорушення серії серія ЕПР1 №469977 від 01.10.2025та серія ЕПР1 №469975 від 01.10.2025, схемою місця ДТП від 01.10.2025.
За таких обставин вважаю, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2,ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Вказані справи відповідно до постанови від 03.11.2025 об'єднано в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номера 442/7684/25, провадження 3/442/2159/2025.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ст. 124 КУпАП - у виді штрафу.
З врахуванням вимог ст. 23 КУпАП, призначене судом адміністративне стягнення буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
Враховую також висновки із рішення по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходжу з того, що до матеріалів протоколу серії серія ЕПР1 №469978 долучено:
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- рапорт поліцейського СРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, лейтенанта поліції М.Роботецького;
- DVD-диск.
Як пояснив під час розгляду справи ОСОБА_1 , внаслідок ДТП він травмувався, було викликано бригаду ШМД і його госпіталізовано. Будь-якої пропозиції щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння від поліцейських щодо нього не було і не могло бути, оскільки він був доставлений в лікарню.
Перевіряючи зазначені доводи, судом досліджувався долучений до вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, а також до протоколів за ст. 124, ч. 1 ст 122-2 диски та встановлено, що на таких дисках запис події взагалі відсутній, диски повністю пусті.
В той же час, усі протоколи відносно ОСОБА_1 направлені до суду з копіями таких протоколів. При цьому, в зазначених протоколах мається відмітка про те, що ОСОБА_1 відмовився від їхнього отримання.
Проте, як встановлено та підтверджено випискою з медичної картки хворого, ОСОБА_1 був госпіталізований після ДТП до нейрохірургічного відділення КНП "Дрогобицька міська лікарня №1" Дрогобицької міської ради, де перебував на стаціонарному лікуванні з 01 по 03.10.2025.
За таких обставин, надаю віри показанням ОСОБА_1 в частині, що йому взагалі не було запропоновано проходити огляд на стан сп'яніння на місці події, оскільки його було госпіталізовано до лікувального закладу, де йому могло бути проведено огляд, відібрано кров на аналіз (у звязку з отриманими травмами).
Отже, за відсутності у матеріалах справи відеозапису події, інші зібрані докази, в т.ч. направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та рапорт поліцейського не можна вважати допустимими.
Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Оскільки у матеріалах справи відсутній відеозапис події за участю ОСОБА_1 , а наявність ознак алкогольного сп'яніння категорично заперечується ОСОБА_1 й нічим іншим цей факт не підтверджується, суд, виходячи з принципу презумпції невинуватості, не може встановити наявність цього елементу складу правопорушення, а, отже, й складу самого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановити неможливо.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, доходжу до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення
Керуючись ст. 283-284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ст. 124 КУпАП та на підставі статті 36 КУпАП призначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Курус Р.І.