Справа №442/5093/25
Провадження №2/442/1544/2025
03 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 15, 16, 20, 205, 207, 509, 512-5014, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 76 898 грн 13 коп.
В обґрунтування позову посилається на те, що 17.10.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» був укладений Договір кредиту та страхування № Z06.00200.005831031. Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши Позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000 грн в строк, визначені умовами Договору. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує. У зв'язку з не поверненням отриманих коштів за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 станом на 19.12.2023 (дата відступлення) має заборгованість у розмірі 76 898 грн 13 коп., яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 29 308 грн 58 коп.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 21 202 грн 99 коп.;
- заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 26 386 грн 56 коп.
Вказує, що позивачу перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення - не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи по останньому відомому місцю проживання та на офіційному веб-сайті судової влади України. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Встановлені судом обставини
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.10.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування № Z06.00200.005831031, строком на 36 місяців, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99% річних, сума кредиту 30 000 грн.
Також, умовами даного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту банком.
Згідно ордеру розпорядження № 1 про видачу кредиту від 17.10.2019 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 27 397 грн 26 коп.
Також позивачем надано виписку за договом кредиту та страхування № Z06.00200.005831031.
Згідно довідки розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 станом на 19.12.2023 становить76 898 грн 13 коп., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 29 308 грн 58 коп.;
- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 21 202 грн 99 коп.;
- заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 26 386 грн 56 коп.
Також, 17.10.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому, серед іншого, вказано сума/ліміт кредиту 30 000 грн, процентна ставка 21,99% річних, строк кредитування 36 місяців.
19.12.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого сторони погодили, що АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Оптіма факторинг» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «Оптіма факторинг» прийняло належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 3 від 19.12.2023 до ТОВ «Оптіма факторинг» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019.
На виконання договору факторингу № 19/12-2023 ТОВ «Оптіма факторинг» сплатив АТ «Ідея Банк» 11 576 112 грн.
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма факторинг» передав (відступив), а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма факторинг» за плату та на умовах, визначених договором.
Відповідно до реєстру боржників № 3 від 22.12.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019.
На виконання договору факторингу № 22/12-2023 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплатив ТОВ «Оптіма факторинг» 11 861 032 грн 61 коп.
Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов''язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з довідки розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 станом на 19.12.2023 становить76 898 грн 13 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 29 308 грн 58 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 21 202 грн 99 коп.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 26 386 грн 56 коп.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими процентами.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.
Водночас, суд не погоджується із розрахунком заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту виходячи з наступного.
Як встановлено судом, кредитний договір № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 в п. 1.5 містить умову про надання банком позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 додатку № 1 як «інші послуги банку». В п. 5 додатку № 1 - паспорті споживчого кредиту - встановлено графік щомісячних платежів, до складу яких входить, серед іншого, плата за інші послуги банку, зміст яких не наведено.
Отже, встановлення плати за обслуговування кредиту не прив'язано до факту та обсягу надання послуг із обслуговування кредиту, а одразу встановлено в графіку платежів.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В кредитному договорі № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 банк не зазначив перелік банківських послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту та не навів перелік інших послуг банку, за які встановлено щомісячну плату. Позивачем не наведено та не надано достатніх доказів, які б у своїй сукупності доводили факт надання споживачеві послуги за обслуговування кредиту, інших послуг, їх переліку, чи надавались вони частіше одного разу на місяць, що обумовлює їх платність. Водночас, плата за інші послуги банку встановлена відповідачу незалежно від факту надання цих послуг.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлені пунктом 1.5 та розділом 5 додатку № 1 до кредитного договору умови щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту та інші послуги банку, суперечать положенням статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього закону, є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин нестворює юридичних наслідків, тобто, незумовлю єпереходу, набуття, зміни, встановлення чи припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
В зв'язку з наведеним, відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту.
Щодо переходу права вимоги
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» фактично перейшло право вимоги за кредитним договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019.
Таким чином, зважаючи на те, що до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» фактично перейшло право вимоги за Договором № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019, а також, враховуючи те, що у відповідача дійсно вбачається заборгованість за вищевказаним кредитним договором, доказів повернення боргу відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 50 511 грн 57 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 29 308 грн 58 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 21 202 грн 99 коп.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 26 386 грн 56 коп., а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки судом встановлено нікчемність умов кредитного договору щодо нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та інших послуг банку, суд констатує відсутність порушеного права позивача в цій частині позовних вимог та, як наслідок, доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в сумі 26 386 грн 56 коп.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивачем у позові заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, додаткову угоду № 1/1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, акт № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14.05.2025.
Відповідно до акту № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 14.05.2025 сума наданих послуг відповідно до Договору складає 7 000 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Враховуючи наведене, позивачем доведено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1 988 грн 98 коп. та витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4 598 грн 04 коп.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за № Z06.00200.005831031 від 17.10.2019 у розмірі 50 511 (п'ятдесят тисяч п'ятсот одинадцять) грн 57 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 988 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 98 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 598 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн 04 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал (0471, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; адреса для листування: 02094, м. Київ, пр-т Л.Каденюка, 23, а/с 57; тел. 0634010743.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Ю.С. Кучаковський