441/1551/25 2/441/953/2025
(з а о ч н е)
23.10.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Яворської Н.І.
з участю секретаря судового засідання Цап І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 37 460 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 12.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладено Договір кредитної лінії №672701861, який підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 13 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі. Зазначає, що грошові кошти відповідач отримав шляхом безготівкового перерахування коштів на банківську картку, вказану ним при укладенні договору. Відтак, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором кредитної лінії №672701861 виконало в повному обсязі. В подальшому, 28.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/19, у відповідності до умов якого TOB «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №672701861 від 12.12.2024. Однак, в порушення умов договору відповідач не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 37 460 грн. 80 коп., які просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 06.08.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, 23.10.2025 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й належним чином, в порядку передбаченому ЦПК України, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого, відзиву та будь-яких інших клопотань у визначений ухвалою суду строк до суду не подав.
З огляду на наведене суд, згідно ст. 280 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 12.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було укладено Договір кредитної лінії №672701861, який підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 13 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.
28.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/19, у відповідності до умов якого TOB «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №672701861 від 12.12.2024.
Із змісту позову убачається, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №672701861 від 12.12.2024 перед позивачем становить 37 460 грн. 80 коп.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором №672701861 від 12.12.2024 належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 12.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №672701861, у формі електронного документа, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «КВТК», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором №672701861.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг», тобто відповідачкою подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтверджено погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачці на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без проходження реєстрації та отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачкою на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір з нею не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, зазначену ним у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 12.12.2024, що підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору №672701861 від 12.12.2024 відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.
Відтак, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних Договорі, проте свої зобов'язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконав.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
У справі, що розглядається судом встановлено, що право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу, який був укладений 28.01.2025.
Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором №672701861 від 12.12.2024.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором №672701861, а відповідач, отримавши кредитні кошти, не повернув їх у встановлений договором строк, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Таліон Плюс».
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за Договором №672701861 від 12.12.2024 у розмірі 37 460 грн. 80 коп. заборгованості, з яких: 13 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 24 460 грн. 80 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», копію додаткової угоди №1119 від 01.07.2025 про надання правової допомоги до договору №5 від 02.12.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2025 до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Колінько А.В., серія ЧН № 000666 від 22.03.2019, копію ордеру на представництво інтересів ТОВ «Таліон Плюс» від 02.12.2024.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.2,133, 137, 141,259,263-265,268,273,280-282,354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії №672701861 від 12.12.2024 у розмірі 37 460 (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 80 коп.; 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду з дня його проголошення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: м.Чернігів, вул.Жабинського, буд.13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя Яворська Н.І.