Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8549/24 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.
Категорія 12 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/8549/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» про знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» - Колодочки Григорія Вікторовича на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петровської М.В. в м. Житомирі,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом у якому просила обов'язати приватне підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся» знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, замовником якого є ПП «ТВЦ «Олеся», який розміщений на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136600:03:012:0035, площею 0,4 га, цільове призначення 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року застосовано до приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» заходи процесуального примусу, у вигляді штрафу. Стягнуто з приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» в дохід Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України штраф у сумі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 056,00 грн.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» - Колодочка Г.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала постановлена з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а отже є незаконного та підлягає скасуванню. Відповідно до частин 1, 6, 7, 10 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України): «1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Із системного аналізу вищевказаних норм ЦПК України вбачається, що визначені ч. 1 ст. 148 ЦПК України підстави для застосування до особи заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, зокрема, за ненадання витребуваного судом доказу, підлягають застосуванню до особи лише у випадку, якщо доказ, що випробовується судом наявний у особи, а його неподання спричинено умисними діями останнього. Як слідує з матеріалів справи у підготовчому судовому засіданні, що відбулося 12.03.2025 та 13.05.2025, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мелешко М.А. було заявлено усне клопотання про витребування доказів, а саме актуальну проектну документацію, на підставі якої здійснюється будівництво за адресою: м. Житомир, вул. Київська, Проти задоволення клопотання представник відповідача заперечив з підстав відсутності у нього зазначеної документації. Так представник відповідача пояснив, що для виконання робіт з будівництва об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , було залучено генерального підрядника - ТОВ «Вертикаль-Івест», що підтверджується договором генерального підряду № 19-04/1 на організацію та здійснення будівництва нерухомого майна, укладеним 19.04.2021 між відповідачем та ТОВ «Вертикаль-Івест». Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України: «за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх». Згідно п. 4 загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ № 668 від 01.08.2005: «за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх». За умовами розділу 15 договору відповідальність отримання вихідних даних для проектування, замовлення проектно-кошторисної документації, отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт покладено на ТОВ «Вертикаль Інвест». З огляду на викладене всі документи, що стосуються будівництва об'єкта за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 6, зокрема, і проектна документація, що випробовується судом, знаходяться у підрядника - ТОВ «Вертикаль Інвест». У зв'язку з цим, відповідач неодноразово просив суд залучити в якості третьої особи - ТОВ «Вертикаль Інвест». Більш того із заявою про залучення у якості третьої особи також зверталося і саме ТОВ «Вертикаль Інвест». Однак, Корольовський районний суд м. Житомира жодну із заявлених заяв/клопотань не задовольнив. 13 травня 2025 року, розглянувши усне клопотання представника позивача адвоката Мелешко М.А. про витребування доказів, суд першої інстанції ухвалив: «Витребувати у приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» (м.Житомир, вул.Корольова,44) проєктну документацію, на підставі якої здійснюється будівництво об'єкта за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 69, площею 3175,35 кв.м, клас наслідків СС 2, декларація ЖТ 102201460721». Беручи до уваги відсутність у відповідача витребуваних судом документів, 04.06.2025 представник відповідача подав до суду повідомлення про неможливість подачі доказів у зв'язку з їх відсутністю у відповідача та повідомив, що вся документацію знаходиться у ТОВ «Вертикаль Інвест». Однак, не дивлячись на зазначені обставини, що унеможливили відповідачу виконати ухвалу суду про витребування доказів, суд застосував до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Застосовуючи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що посилання представника відповідача на те, що підприємство не має можливості подати до суду проєктну документацію з огляду на її відсутність у нього, є неспроможним і свідчить про намагання уникнути обов'язку подання доказів. На це також вказує і той факт, що представник в судовому засіданні 13.05.2025 вказав про відсутність підстав виконувати ухвалу суду про витребування проектної документації, яка не оформлена окремим письмовим документом.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як передбачено частинами 1-3 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 84 ЦПК України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, зобов'язана надати його на вимогу суду.
За приписами ч. 7, ч. 8 ст. 84 цього Кодексу, особи, які не мають можливості надати доказ, який витребував суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Виходячи із наведеної норми, заходи процесуального примусу застосовуються судом для досягнення певної мети.
Згідно п.5 ч.1 ст.144 ЦПК України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Відповідно пунктів 1 - 3 частини 1 статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
З матеріалів справи вбачається, що протокольною ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2025 року, задоволено клопотання про витребування доказів представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мелешка М.А. та витребувано у представника відповідача актуальну проєктну документацію, на підставі якої здійснюється будівництво.
13 травня 2025 року представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що без письмової ухвали суду надати документи не можливо, що підтверджується протоколом судового засідання.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13 травня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мелешка М.А. про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» проєктну документацію, на підставі якої здійснюється будівництво об'єкта за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 6, площею 3175,35 кв.м, клас наслідків СС 2, декларація ЖТ 102201460721.
04 червня 2025 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від представника відповідача Колодочки Г.В., в якій зазначено, що підприємство не має можливості подати докази витребувані судом з огляду на їх відсутність у нього, оскільки всі документи, що стосуються будівництва об'єкта за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 6, зокрема, і проектна документація, що витребовується судом, знаходяться у підрядника - ТОВ «Вертикаль-Інвест».
Згідно ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт (ч.1 ст.877 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
Проектна документація на будівництво в електронній формі повинна бути засвідчена кваліфікованим електронним підписом замовника та генерального проектувальника (проектувальника). Проведення експертизи проектної документації на об'єкт будівництва підтверджується кваліфікованими електронними підписами експертів, які проводили експертизу, та керівника відповідної експертної організації (ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
У відповідності до абз.5 п.31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668, підрядник зобов'язаний передати замовнику на затвердження в установленому порядку проектну документацію у визначеній договором підряду кількості примірників у паперовій та електронній формі або у вигляді електронних документів, якщо забезпечення проектною документацією покладено на підрядника. Про надання проектної документації на електронних носіях, а також формат електронних документів зазначається у договорі підряду.
З аналізу положень параграфу 3 глави 61 "Будівельний підряд" Цивільного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 № 45, Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668, вбачається, що замовник будівництва несе відповідальність за наявність та відповідність проектної документації.
Суд першої інстанції вірно зазначив, посилання представника відповідача на те, що підприємство не має можливості подати до суду проектну документацію з огляду на її відсутність у нього, свідчить про намагання уникнути обов'язку подання доказів. На це також вказує і той факт, що представник в судовому засіданні 13.05.2025 вказав про відсутність підстав виконувати ухвалу суду про витребування проектної документації, яка не оформлена окремим письмовим документом.
Підсумовуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про накладення на приватне підприємство «Творчо-Виробничий центр «Олеся» штрафу у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі 6 056,00 грн, оскільки Приватне підприємство «Творчо-Виробничий центр «Олеся» не виконано покладені на нього процесуальні обов'язки щодо надання доказів на виконання протокольної ухвали суду від 12 березня 2025 року та ухвали суду від 13 травня 2025 рокує обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 144 ЦПК України застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги про неправомірність накладення заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, з огляду на порушенням судом норм процесуального законодавства щодо витребування доказів у відповідача є безпідставними, зводяться лише до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Творчо-Виробничий центр «Олеся» - Колодочки Григорія Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Дата складення повного судового рішення 04 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді