Справа №461/8630/25
Провадження №3/461/3043/25
04 листопада 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника особи відносно якої складено протокол - Дегтяренка О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого (згідно протоколу) за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
26.07.2025 близько 22 години 40 хвилин у м. Львів на вул. Цитадельна, 39, ОСОБА_1 незаконно зберігав при собі без мети збуту подрібнену речовину рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою 0,18 грам, в невеликих розмірах.
Захисник Дегтяренко О.О. в судовому засіданні просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки він добровільно здав наркотичні засоби, які були у нього в невеликих розмірах і які він зберігав при собі без мети збуту, відповідно до ст. 44 КУпАП. З цього приводу ОСОБА_1 подав відповідну заяву, а також подав заяву про слухання справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку захисника, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Отже, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною 1 статті 44 КУпАП передбачена відповідальність за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 481770 від 15.10.2025, у якому, серед іншого, наведено суть правопорушення та дані про особу ОСОБА_1 ;
- долученими до протоколу матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025142360000655 від 27.07.2025 з наявними у них висновком експерта щодо наркотичних засобів, постановою про закриття кримінального провадження та протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 28.07.2025.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП доведена належним чином.
При оцінці доводів захисника Дегтяренка О.О. та ОСОБА_1 про підстави вважати, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки особа добровільно здала наркотичні засоби, які були у неї в невеликих розмірах і які вона зберігала без мети збуту, звільняється від адміністративної відповідальності, суд не вважає їх слушними та відхиляє з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 44 КУпАП, яка встановлює відповідальність за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах.
З висновку експерта № СЕ-19/114-25/18549-НЗПРАП від 13.08.2025 вбачається, що маса канабісу, вилученого у ході особистого огляду ОСОБА_1 , у перерахунку на висушену речовину становить 0,18 г.
Згідно з положеннями ст. 44 КУпАП, особа, що добровільно здала наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у неї в невеликих розмірах і які вона виробила, виготовила, придбала, зберігала, перевозила, пересилала без мети збуту, звільняється від адміністративної відповідальності за дії, передбачені цією статтею.
При цьому, добровільна здача особою наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів це вчинення з власної волі особою, яка володіла зазначеними засобами та речовинами, особисто або з використанням третіх осіб, передачі їх будь-яким способом під контроль органів публічної влади за умови, що ця особа об'єктивно мала реальну можливість (і суб'єктивно її усвідомлювала) подальшого володіння такими засобами чи речовинами.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 та відповідно рапорту працівників Нацгвардії України, 27 липня 2025 року, о 22 годині 40 хвилин, у м. Львові, по вул. Цитадельна, 39, ОСОБА_1 зберігав при собі в білому туалетному папері скріпленому ізолентою канабіс масою (у перерахунку на суху речовину) 0,18 грам. В подальшому працівниками поліції вказану речовину було вилучено, оглянуто та поміщено до спец пакету.
Крім того, як з постанови про закриття кримінального провадження, так і з протоколу огляду в ході якого вилучено відповідну речовину, така була вилучена під час проведення зазначеної процесуальної слідчої дії після виявлення ОСОБА_1 та інших фігурантів представниками Національної гвардії, а не надана добровільно з власної ініціативи ОСОБА_1 . Отже, з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 працівники Нацгвардії України виявили речовину зеленого кольору рослинного походження під час поверхневого огляду.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних даних про те, що ОСОБА_1 добровільно здав наркотичні засоби, при цьому їх здача відбулася за обставин коли ОСОБА_1 мав й усвідомлював можливість продовжувати протиправну діяльність, однак не побажав цим скористатися, адже вилучення речовини відбулось після виявлення ОСОБА_1 представниками НГУ.
З огляду на викладене, суд вважає, що доводи адвоката Дегтяренка О.О. про те, що його підзахисний добровільно здав наркотичні засоби, які були у нього в невеликому розмірі, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому відхиляються судом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно ст. 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
У даній справі рішення про закриття кримінального провадження прийнято 23.09.2025, а отже строки накладення адміністративного стягнення не сплили.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд, з врахуванням даних про особу яка притягається до відповідальності, дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції відповідної статті КУпАП.
Крім того, ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягується до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у визначеному розмірі.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.В. Стрельбицький