Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1275/25 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №288/1275/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» - Гончаренко Юлії Андріївни на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщука Р.М. у селищі Попільня,
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що 03 квітня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4835407, згідно умов якого, відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. Відповідачу було надано кошти в обумовленому розмірі, проте він свої зобов'язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі - 24700,00 грн, а саме: - 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 18750,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 950,00 грн прострочена заборгованість за комісією. На підставі договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан», позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4835407 від 03 квітня 2021 року в розмірі 24700,00 грн. Відтак, Товариство просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 24700,00 грн.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4835407 від 03 квітня 2021 року в сумі 9700,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 3750,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями - 950,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2748,99 грн та сплачений судовий збір в розмірі 951,31 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що умовами кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 03.04.2021. Однак відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 кредитного договору. П. 1.6. кредитного договору встановлена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом в розмірі 5.00 %від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3.1.1. кредитного договору встановлена пролонгація на пільгових умовах, яка передбачає нарахування відсотків за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Однак, відповідач не скористався даним пунктом договору та не пролонгував термін користування кредитними грошима на пільгових умовах. Відповідно п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. кредитного договору тобто до 03.05.2021, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. У даному випадку відповідач не вносив жодної оплати тому пролонгація на стандартних умовах здійснювалась щодня з 03.05.2021 до настання шестидесятого дня пролонгації тобто до 02.07.2021 включно, максимальний термін якого передбачений п. 2.3.1.2 кредитного договору. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Додатково зазначає, що стандартна (базова) ставка, в розмірі 5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3. кредитного договору на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 кредитного договору також передбачена паспортом споживчого кредиту №4835407, з яким відповідач погодився до підписання кредитного договору. Тобто кредитним договором передбачено нарахування процентів за користування кредиту після закінчення строку кредитування визначеного в п. 1.4. кредитного договору за умови, що позичальник не здійснить погашення заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з вищезазначеним, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом не відповідає вимогам закону та порушує права кредитодавця передбачені статтею 1048 Цивільного кодексу України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні усієї суми заборгованості за відсотками, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» посилається на те, що 03 квітня 2021 року між кредитодавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позичальником - ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4835407 за умовами якого: кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит; сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн; - кредит надається загальним строком на 30 днів з 03 квітня 2021 року (строк кредитування); - термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 03 травня 2021 року.
Пунктом 1.5 договору визначено, що: загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4700,00 грн в грошовому виразі та 1144,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9700,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з пунктом 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4835407 від 03 квітня 2021 року є графік платежів, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів): дата платежу 03 травня 2021 року; кредит 5000,00 грн; комісія за надання кредиту - 950,00 грн; проценти 3750,00 грн; разом 9700.00 грн.
В паспорті споживчого кредиту № 4835407, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4835407 від 03 квітня 2021 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» вказано: - інформацію та контактні дані кредитодавця; - основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; - інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; - порядок повернення кредиту; - додаткову інформацію; - інші важливі правові аспекти.
Згідно анкети-заяви на кредит № 4835407 від 03 квітня 2021 року вказано: - суму кредиту: 5000,00 грн; строк кредиту: 30 днів з 2021-04-03, дата повернення кредиту: 2021-05-03; сума до повернення: 9700,00 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 950,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 3750,00 грн. Нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до довідки від 12 червня 2025 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 4835407 від 03 квітня 2021 року, ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Z97858, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 03.04.2021 07:52, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380970979919.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» прийнято рішення про погодження по заяві 4835407, дата рішення: 2021-04-03, замовлена сума: 15000,00 грн, замовлений строк: 30 днів, погоджена сума: 5000,00 грн, погоджений строк: 30 днів, комісія за надання: 19,00 % одноразово, ставка процентів: 2,50 % за кожен день користування.
Згідно платіжного доручення № 42996133 від 03 квітня 2021 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» здійснено переказ коштів в розмірі - 5000,00 грн за кредитним договором № 4835407, отримувач - ОСОБА_1 , кредитний рахунок № НОМЕР_1 .
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надано відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4835407 згідно яких на суму кредиту 5000.00 гривень: - за період з 03 квітня 2021 року по 03 травня 2021 року нарахування відсотків здійснювалося згідно п.1.5.2 договору в розмірі 125.00 гривень щоденно; - за період з 04 травня 2021 року по 02 липня 2021 року нарахування відсотків здійснювалося згідно п.1.6 договору в розмірі 250.00 гривень щоденно.
23 липня 2021 року між кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»: - укладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості); - внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23 липня 2021 року, за № 1737 зазначено боржника ОСОБА_1 , договір № 4835407 від 03 квітня 2021 року, дата закінчення договору - 03 травня 2021 року, сума виданого кредиту - 5000,00 грн, загальна сума заборгованості - 24700,00 грн: залишок по тілу кредиту - 5000,00 грн; залишок по відсотках - 18750,00 грн; залишок по комісії - 950,00 грн.
Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4835407 від 03 квітня 2021 року, боржнику - ОСОБА_1 , надано кредит згідно кредитного договору № 4835407 від 03 квітня 2021 року. Заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 4835407 від 03 квітня 2021 року станом на 23 червня 2025 року складає 24700,00 грн: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями - 950,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 18750,00 грн. Станом на 23 червня 2025 року, заборгованість не погашена.
13 червня 2025 року за вих. № 20955920/1401 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», направлено на адресу ОСОБА_1 претензію в якій вимагало виконати зобов'язання протягом 3 днів перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором № 4835407 від 03 квітня 2021 року, а саме: негайно погасити заборгованість у сумі 24700,00 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після 03 травня 2021 року, тобто після закінчення строку кредиту, встановленого в п.1.3 договору та в графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦК України, має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
За приписами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Вбачається, що в договорі про споживчий кредит передбачено строк повернення кредиту до 03 травня 2021 року, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4700,00 грн, а саме проценти за користування кредитом - 3750,00 грн, комісія за надання кредиту - 950,00 грн.
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Також збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожний раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою, наведено. В п. 1.6 договору у випадку якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних базових умовах до моменту спливу строку пролонгації пільгових умов.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» не надало доказі щодо продовження позичальником строку кредитування чи то на стандартних чи на пільгових умовах.
Відтак, Товариством не доведено, що ОСОБА_1 вчинялися дії щодо продовження (пролонгації) строку дії договору, як встановлено умовами договору, разом з тим, автопролонгація умовами договору не передбачена.
Таким чином, нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після 03 травня 2021 року, тобто після закінчення строку кредиту, встановленого в п.1.3 договору та в графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Відповідно до п. 4.2 договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
При цьому, позивач при зверненні до суду визначив саме несплату процентів за користування кредитом (відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, стягнення процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, позивач не заявляв.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків після закінчення строку кредитування є вірним.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Водночас колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» - Гончаренко Юлії Андріївни залишити без задоволення.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 15000,00 грн залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді