Житомирський апеляційний суд
Справа №159/7895/24 Головуючий у 1-й інст. Поліщук Р. М.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук. А.М., Коломієць О.С.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №159/7895/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт - Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївни на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщука Р.М. у селищі Попільня,
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з даним мотивуючи його тим, що 07 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 686144653 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У вказаному кредитному договорі між сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та було здійснено переказ коштів на рахунок відповідача, яка в свою чергу взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі - 78147,29 грн, а саме: - 21970,00 грн заборгованість по кредиту; - 56177,29 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 124 від 09 березня 2021 року, було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 686144653 від 07 січня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01 та відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 686144653 від 07 січня 2021 року. 30 вересня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 3009/24 та відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 686144653 від 07 січня 2021 року. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 78147, 20 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт - Капітал» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт - Капітал» - Хлопкова М.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 09.03.2021 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №124 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 48 839,31 грн. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що на момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Однак, варто зазначити, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за договором факторингу, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Зокрема, звертає увагу: «згідно п.2.1 якого було передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору -кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються; -право вимоги - означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; -реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором». Згідно з умовами договору факторингу, Клієнт зобов'язувався передати Фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого включений кредитний договір № 686144653 від 07.01.2021, укладений 09.03.2021, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує суд. Тобто, суд першої інстанції неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову. Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії Договору закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди №2 та №3, згідно яких строк дії договору факторингу продовжено до 30.12.2024 включно (додатки до позовної заяви). Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Вказує, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 30.05.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 78147,29 грн. Тобто передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. При цьому жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення договору. Щодо переходу прав вимоги за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 3009/24 відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором. За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників. Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до скаржника перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 78147,29 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024. Звертаємо увагу, що на момент подачі позову та його розгляду в суді першої інстанції, скаржником, долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами. Отже, враховуючи наведене, скаржником дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Надані скаржником витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 3009/24 від 30.09.2024 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07 січня 2021 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 686144653, за умовами якого: кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, на суму 21970.00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога.
Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту; - за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: - 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 105,85 процентів річних, що становить 0,29 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; - за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 366,96 процентів річних, що становить 1,01 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним; - у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.
Пунктом 1.7 Договору визначено: - сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: - 1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; - 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Кредитодавець має право: - вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором; - укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі. /п.2.1.1. Договору/.
Договір №686144653 від 07.01.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5P3W4.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» сформовано заявку на отримання грошових коштів у кредит від 06 січня 2021 року: - ОСОБА_1 , договір № 686144653, дата укладення договору 07 січня 2021 року, сума кредиту 21970.00 гривень, строк кредиту 30 днів, номер карти: 4149-43ХХ-ХХХХ-9163.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: - позичальник ОСОБА_1 , сума кредиту - 21970.00 гривень, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1.70 % в день, заявка подана - 06 січня 2021 року о 23:11 годині, акцепт оферти позичальником: - одноразовий ідентифікатор MNV5P3W4; - ідентифікатор відправлено позичальнику 07 січня 2021 року 2:31:37; - номер телефону НОМЕР_1 ; - ідентифікатор введено позичальником 07 січня 2021 року 2:32:45; - перерахування грошових коштів позичальнику 07 січня 2021 2:32:55.
Згідно платіжного доручення № 68b48ba9-3636-4036-aefe-c354ab93d571 від 07 січня 2021 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано кошти в розмірі 21970.00 гривень отримувачу ОСОБА_1 на картку 4149-43ХХ-ХХХХ-9163, призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 686144653 від 07 січня 2021 року.
Відповідно до електронного повідомлення АТ «Таскомбанк», 07 січня 2021 року на картку 4149-43ХХ-ХХХХ-9163 надійшли кошти в розмірі 21970 гривень.
28 листопада 2018 року між Фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
В укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: - Додатковій угоді № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року, визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2020 року; - Додатковій угоді № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року, викладено текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції та визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року; - Додатковій угоді № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно; - Додатковій угоді № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно; - Додатковій угоді № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно реєстру прав вимоги № 124 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підписали реєстр прав вимоги в якому під № 573 вказано ОСОБА_1 , Кредитний договір № 686144653 від 07 січня 2021 року, заборгованість по основному боргу - 21970.00 гривень, заборгованість по відсоткам - 26869.31 гривень, всього - 25764.00 гривень; - загальна заборгованість - 48839.30 гривень.
05 серпня 2020 року між фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, в п.4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Додатковою угодою № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від 03 серпня 2021 року, укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно.
Додатковою угодою № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від 30 грудня 2022 року, укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», строк дії Договору продовжено до 30 грудня 2024 року включно.
Згідно реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та клієнт - ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, підписали реєстр прав вимоги та на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до боржників: - № 7119, ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 686144653 від 07 січня 2021 року, заборгованість по основному боргу - 21970.00 гривень, заборгованість по відсоткам - 56177.29 гривень, всього - 78147.29 гривень.
30 вересня 2024 року між фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 3009/24 за умовами п.1.1. якого - Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 3009/24 від 30 вересня 2024 року, Клієнт - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передав, Фактор - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прийняв Реєстр Боржників, після чого до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 3009/24 від 30 вересня 2024 року, укладеного між фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників на умовах передбачених договором факторингу № 3009/24 від 30 вересня 2024 року згідно з наступним Реєстром боржників: - № 1515, ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 686144653 від 07 січня 2021 року, сума боргу - 78147.29 гривень, прострочене тіло - 21970.00 гривень, прострочені відсотки - 56177.29 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять документів, які підтверджують перехід права вимоги відносно боржника ОСОБА_1 від товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», а саме документів на підтвердження сплати Фактором грошових коштів за договором Факторингу, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за договором, суду позивачем не надано. Крім цього, з перелічених договорів факторингу неможливо встановити факт передачі прав вимоги за кредитним договором № 686144653 від 07 січня 2021 року, оскільки ні самі договори, ні додатки до них (реєстри прав вимог, форми повідомлення боржника за кредитним договором, форми актів повернення права вимоги та інші), не місять такої інформації.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Щодо договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс".
Вбачається, що 28 листопада 2018 року між Фактором - товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1. якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
В укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: - Додатковій угоді № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року, визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2020 року; - Додатковій угоді № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року, викладено текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції та визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року; - Додатковій угоді № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно; - Додатковій угоді № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно; - Додатковій угоді № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року, визначено, що строк дії цього Договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно реєстру прав вимоги № 124 від 30 листопада 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підписали реєстр прав вимоги в якому під № 573 вказано ОСОБА_1 , Кредитний договір № 686144653 від 07 січня 2021 року, заборгованість по основному боргу - 21970.00 гривень, заборгованість по відсоткам - 26869.31 гривень, всього - 25764.00 гривень; - загальна заборгованість - 48839.30 гривень.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал».
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність договору № 686144653 від 07.01.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 07 січня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір №686144653. Так, згідно умов договору визначено строк кредитування - 30 днів, дисконтна процентна ставка 105,85 процентів річних, що становить 0,29% від суми кредиту за кожний день користування ним, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до п. 1.7.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту відкладається кожний раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Після закінчення строку кредитування (дисконтний період) 30 днів, ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, чим порушила умови договору, а тому строк дії договору продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 21970,00 грн, у матеріалах справи наявні платіжне доручення № 68b48ba9-3636-4036-aefe-c354ab93d571 від 07 січня 2021 року, електронне повідомлення АТ «Таскомбанк», про те, що 07 січня 2021 року на картку 4149-43ХХ-ХХХХ-9163 надійшли кошти в розмірі 21970 гривень.
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.05.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 78147,29 грн, з яких: 21970,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 56177,29 грн - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування кредитом з огляду на наступне.
Згідно умов договору на період дисконтного періоду, а саме 30 днів, розмір заборгованості за відсотками нараховувався за відсотковою ставкою 0,29% вдень на суму кредиту, що підтверджується і розрахунком заборгованості. Тобто, 21970,00 грн х 0,29% = 63,71 грн вдень х 30 днів = 1911,30 грн заборгованість за відсотками - дисконтний період.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала умови договору, його строк продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Відтак, після дисконтного періоду необхідно було нараховувати заборгованість за базовою відсотковою ставкою 2,3 % вдень за 90 днів = 21970,00 грн х 2,3% = 505,31 грн вдень х 90 днів = 45477,90 грн заборгованість за відсотками + 1911,30 грн ( за 30 днів) = 47389,20 грн заборгованості за відсотками за увесь період кредитування.
Оскільки, в матеріалах справи міститься договір кредитної лінії, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, із розрахунку: 21970,00 грн - заборгованість по кредиту; 47389,20 грн - заборгованість за відсотками, а всього 69359,20 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, то представником ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненком А.І. на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги №0110/24, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» від 01.10.2024 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, акт прийому - передачі наданих послуг на суму 6000,00 грн від 01.10.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду із позовом ТОВ «Юніт Капітал» сплатило 2422,40 грн судового збору та за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн судового збору.
Оскільки позов та апеляційна скарга задоволені частково на 88,75%, то відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2149,88 грн за подання позовної заяви, 3224,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 5374,70 грн (88,75%) судового збору та 5325,00 грн (6000,00 грн х 88,75%) витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою скасування судового та ухвалення нового про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт - Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №686144653 від 07 січня 2021 року у розмірі 69359,20 грн, що складається із: 21970,00 грн - заборгованість по кредиту; 47389,20 грн - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції у розмірі 5325,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за звернення до суду із позовом та апеляційною скаргою у розмірі 5374,70 грн .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді