Житомирський апеляційний суд
Справа №272/47/25 Головуючий у 1-й інст. Волков І. М.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №272/47/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Волкова І.М. в м. Андрушівка Житомирської області,
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4610951 від 13.08.2021 у розмірі 22 825,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 13.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4610951, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Вказує, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 5000 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору. Зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 825,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 16 875,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн. Вказує, що 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4610951 від 13.08.2021. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4610951 від 13.08.2021 у розмірі 22 825,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача 13 775 грн., з яких: тіло кредиту - 5000 грн., відсотки за користування кредитом - 7825,00 грн., комісія - 950,00 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до анкети-заяви на кредит №4610951 від 13.08.2021, сума кредиту становить 5000,00 грн., а строк кредиту становить - 15 днів, проценти за користування кредитом: 1875,00 грн., нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Зазначає, що позивачем здійснено нарахування відсотків за користування позикою після 28.08.2021, тобто після закінчення строку позики. Вказує, що доказів на підтвердження тих обставин, що договір було пролонговано та строк користування кредитом було продовжено, позивачем не надано, як і не містять таких доказів матеріали справи, а несплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без наявності волевиявлення сторін, зокрема вчинення відповідних дій. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача 13 775 грн., з яких: тіло кредиту - 5000 грн., відсотки за користування кредитом - 7825,00 грн., комісія - 950,00 грн., а також стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
24 вересня 2025 року від ТОВ «Діджи Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на те, що представник відповідача в апеляційній скарзі не заперечує факт існування правовідносин з первісним кредитором на підставі договору, який передбачає надання, отримання та повернення кредитних коштів. Таким чином, вважає вказані обставини встановленими, які не потребують додаткового доказування, згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України. Вказує, що ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Зазначає, що на підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №4610951 від 13.08.2021, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором до позовної заяви. Вказує, що позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість в загальному розмірі 22 825,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн (відповідно до п. 1.2. договору); заборгованість за відсотками становить 16 875,00 грн (відповідно до п. 1.5.2. договору нараховано 1 875,00,00 грн + відповідно до п. 1.6. договору нараховано 15 000,00 грн = всього 16 875,00 грн.); заборгованість за комісійними винагородами становить 950,00 грн (відповідно до п. 1.5.1. договору). Вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 13 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5 000 грн., а та, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору).
Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом пропозиції ОСОБА_1 укласти цей договір (анкета-заява №4610951) і прийняття пропозиції ТОВ «Мілоан». ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).
Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 13 серпня 2021 року; термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (дата платежу) - 28 серпня 2021 року.
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2 825,00 грн в грошовому виразі та 5 409 714,00% річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначенні у п. п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7 825,00 грн (п. 1.5 договору)
Комісія за надання кредиту 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).
Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п. 2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 - 1.5.2 договору, в термін (дату) вказаних в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (п. 2.2.2 договору).
Умовами п. 2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору.
Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору продовження вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах (п. 2.3.1.1 договору) та пролонгація на стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.2 договору).
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п. 2.3.1.2 договору).
Позивачем також долучено паспорт споживчого кредиту №4610951, у якому викладено інформацію про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.
Відповідно до платіжного доручення №53634597 від 13.08.2021 на карту НОМЕР_1 ОСОБА_1 13.08.2021 перераховано грошові кошти в розмірі 5000 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 4610951.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №4610951 від 13.08.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №12Т від 11.11.2021 та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором відступлення прав вимоги №12Т від 11.11.2021, ТОВ «Діджи Фінанс» з 11.11.2021 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №4610951 від 13.08.2021 в сумі 22 825,00 грн., з яких: - сума заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; - сума заборгованості за відсотками - 16 875,00 грн.; сума заборгованості за комісією - 950 грн.
Згідно виписки про рух коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.08.2021 по 21.08.2021 вбачається зарахування ОСОБА_1 13.08.2021 грошових коштів в сумі 5000 грн.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4610951 слідує, що у ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 22 825,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 16 875,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №4610951 від 13.08.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у сумі 22 825,00 грн., з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 875,00 грн - заборгованість за відсотками, 950,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4610951 вбачається, ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 5 000 грн., остання погашення кредиту не здійснювала.
Таким чином заборгованість по тілу кредиту складає 5 000 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останньої на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути 16 875,00 грн заборгованості за відсотками.
Так, відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн.
Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 13 серпня 2021 року.
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28 серпня 2021 року.
Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до положень п. 2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п?ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).
Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк продовження користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту ОСОБА_1 погашення заборгованості не здійснювала.
Відтак, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 28.08.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 27 жовтня 2021 року.
Таким чином, підписанням договору про споживчий кредит №4610951 від 13 серпня 2021 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором №4610951 від 13.08.2021 в загальному розмірі 16 875,00 грн є правомірним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 950,00 грн є також правомірним, оскільки така плата передбачена п. 1.5.1 кредитного договору.
У свою чергу, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу заявлену у відзиві на апеляційну скаргу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правова (правнича) допомога ТОВ «Діджи Фінанс» в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Стародуб І.В. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді апеляційної інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» надано: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.2024, копію додаткової угоди №4610951 від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.11.2024, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 24.09.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Стародуб І.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги, з якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 6000 грн., з яких - аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів - 1 год/750 грн.; - правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год/2500 грн.; - складання відзиву на апеляційну скаргу - 3 год/300 грн.
Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у детальному описі робіт (наданих послуг) та акті на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 24.09.2025, а також засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Діджи Фінанс» з ОСОБА_1 2000 грн судових витрат на правничу (правову) допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2000 грн витрат на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді