Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1214/25 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м . Житомирі цивільну справу №288/1214/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бондар Анни В'ячеславівни на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рудника М.І. у селищі Попільня,
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» звернулось до суду з позовом у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі в розмірі 7419,60 грн та понесені судові витрати. Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2019 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група» та відповідачем укладено кредитний договір № 3555002621/446671 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до кредитного договору, товариство зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2700,00 грн, дата надання кредиту: 24.12.2019 року, строк кредиту 30 днів, валюта кредиту: UAH, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день. Станом на 28.03.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7419,60 гривень, яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2700,00 гривень; - простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4719,60 гривень. Відповідно до кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується відповідачу через Веб-сайт www.eurogroshi.com.ua. або мобільний додаток. Згідно з кредитним договором кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку відповідача, зазначену відповідачем в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки відповідача, реквізити якої надані відповідачем товариству з метою отримання кредиту. Позивач направляв на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання. 20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-20/08/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група» відступило ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року, укладеним з відповідачем. 25.08.2021 року ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021, відступило право вимоги за кредитним договором № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року укладеним з відповідачем до ТОВ «ФК Айконс» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року позов ТОВ «ФК «Айконс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24.12.2019 року в розмірі 7419, 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500, 00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - Бондар А.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з Товариства на користь ОСОБА_3 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази надання кредитних коштів позичальнику. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі відповідних грошових коштів кредитодавцем позичальнику саме у зв'язку з домовленістю (угодою, договором) про це. За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів. Із змісту кредитного договору видно, що за його умовами кредит надається у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, наданої клієнтом. Таким чином, з наведеного слідує, що позивач, як кредитор та відповідно особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен надати докази перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, зокрема, але не виключно, платіжне доручення про здійснення банківського переказу на відповідний рахунок або виписку по рахунку. Проте, таких доказів представником позивача до позовної заяви не долучено. Докази, долучені позивачем, в т.ч. і виписка з інформаційної довідки наданої ТОВ «Платежі Онлайн» згідно вищенаведених вимог закону не є первинними бухгалтерськими документами, а відтак не доводять обставин видачі відповідачу кредитних коштів. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач надавала реквізити саме вказаної позивачем платіжної картки для зарахування не неї кредитних коштів. Отже, позивачем, на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не долучено документів, передбачених Законом України «Про платіжні послуги» та ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Згадана вище відповідь також не є підтвердженням зарахування коштів згідно умов кредитного договору на рахунок позичальника. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять жодних офіційних документів або належних доказів, які б підтверджували, що зазначена вище платіжна картка фактично належить відповідачу. Відсутні документи з банківської установи чи інші підтверджуючі відомості, які б дозволили суду достовірно встановити власника картки. У зв'язку з чим, зарахування грошових коштів саме на картку відповідача не підтверджується належними та допустимими доказами. На підтвердження наявної у Відповідача заборгованості перед позивачем, останнім "Виписка з особового рахунку", з яких вбачається, що позивач нарахував відповідачу заборгованість за період з 24.12.2019 року по 28.03.2025 року в сумі 7419, 60 грн. Даний долучений письмовий доказ не є випискою по рахунку, а отже, і доказом видачі кредитних коштів та наявності у позичальника заборгованості, зважаючи на наступне. З наданої позивачем виписки, даний документ не містить обов'язкових реквізитів. Більш того, в ньому взагалі відсутня інформація про дату нарахування кожного виду заборгованості, за який період часу нараховано відсотки, відсутній номер особового рахунку тощо. Цей документ ні за формою, ні за змістом не є випискою по рахунку клієнта. Але, навіть якщо припустити, що первісним кредитором видано позичальнику кредитні кошти в сумі 2700,00 гривень строком на 30 днів (з 24.12.2019 року по 22.01.2020 року), під 1,9% річних, то сума заборгованості по відсотках була б такою: 2700,00 грн.*1,9% річних*30 днів = 1539 грн., тоді як позивач невідомо яким чином та за який період нарахував 4719,60 грн. Чинним законодавством не передбачено можливість нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Крім того, з 12 лютого 2018 року відповідач є військовослужбовцем Національної гвардії України, що підтверджується відповідною довідкою від 09.09.2025 року. В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК «Сіті Фінас Груп» (яка в подальшому відступила право вимоги позивачу), оскільки до матеріалів справи не долучено доказів оплати за договором факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп». Пунктами 7.1 та 7.2. Договору факторингу визначено порядок оплати за даним договором та ціна продажу. Але позивачем не надано до суду доказів здійснення такої оплати. Оскільки не надано доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», то подальше відступлення права вимоги останнім позивачу було неможливим. Відсутні також як докази оплатності договору факторингу так і акти приймання-передачі відповідних реєстрів боржників. Крім того, також із змісту наданого суду представником позивача копії договору факторингу №1-20/08/21 від 20.08.2021, укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» право вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п.7.2 договору (п.6.2.3). П.7.2 вказаного договору факторингу передбачено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього договору (258014,52 грн. без ПДВ), на вказану у реквізитах до цього договору рахунок, протягом десяти робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору. При цьому, суду позивачем, як новим кредитором не надано доказів, підтверджуючих перерахування коштів за договором факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», клопотань про витребування суду відповідних доказів суду не направлялось. За вказаних обставин твердження позивача, що ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором є недоведеним, а відтак є недоведеним факт набуття права вимоги позивачем, згідно договору про відступлення права вимоги №1- 25/08/2021, укладеного 25.08.2021 з ТОВ «Сіті Фінанс Груп» за кредитним договором №3555002621/446671 від 24.12.2019, укладеним з відповідачем. Стягнуті витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 грн, є неспівмірними обсягу та складності виконаної адвокатом роботи. Розмір судових витрат має бути визначений, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн є завищеною та неспівмірною з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом витраченим на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та їх розумності. Справа є малозначною, крім того, представник позивача, як вже зазначалось вище, просив розглядати справу без його участі. Звертаю увагу суду на те, що представник позивача надав на обґрунтування суми понесених витрат на правову допомогу копію договору №16/06/2025 про надання правової допомоги, укладеного між ним, адвокатом Пархомчуком С.В. та клієнтом - ТОВ «ФК Айконс». Разом з тим, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ФК «Айконс», є Пархомчук С.В. , тобто представник позивача, вимоги якого про стягнення правової допомоги задовольнив суд першої інстанції. Враховуючи викладене, той факт, що представник Позивача та клієнт, якого він представляє, фактично, є тотожними, вважаю заявлені витрати фіктивними та такими, що не можуть бути стягнуті з відповідача взагалі. Укладання договору про надання правової допомоги в даній справі є способом збільшення стягнутої з відповідача суми. Зазначає, що 09 вересня 2025 року позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 09/25-2 з адвокатом Бондар А.В. для складання апеляційної скарги для подання до суду та представництва інтересів відповідача в суді, в зв'язку з чим, відповідач поніс грошові витрати на надання правої допомоги по даній судовій справі. Розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести позивач в зв'язку з розглядом справи становить : - вартість послуг адвоката при наданні правничої допомоги - у розмірі 5 000, 00 грн.
01 жовтня 2025 року представник ТОВ «ФК Айконс» - Пархомчук С.В. подав додаткові пояснення у яких зазначає, що згідно з матеріалами справи, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим позичальником. Посилання відповідача, з яких можна зробити висновок про начебто обов'язок позивача надати суду виписку з особового рахунку клієнта, є помилковими. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регулює питання бухгалтерського обліку виключно в банках України. Оскільки первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, дія зазначеного положення на них не поширюється, а отже - формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено. Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. 20.08.2021 року між ТОВ «КУ«ЄКГ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/21. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з цим реєстром, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 3555002621/446671 від 24.12.2019. 25.08.2021 року ТОВ «ФК ««Сіті Фінанс Груп», вже як новий кредитор відступив право вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК Айконс» відповідно до договору №1-25/08/2021 про відступлення права вимоги. Таким чином, на підставі укладеного договору факторингу, договору про відступлення права вимоги та наданих витягів з Реєстрів боржників належним чином підтверджується перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача. В даному випадку правочин, який є доказом переходу права вимоги до ТОВ «ФК Айконс» за раніше зазначеним кредитним договором є договір про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відповідно до умов, якого кредитор (ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп») гарантує дійсність відступленої права вимоги. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.
06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_5 - Бондар А.В. надіслала заперечення на додаткові пояснення, надані позивачем у яких вказує, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). Позивач не заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та не навів причин пропуску для вчинення процесуальної дії. Представнику позивача, як адвокату, достеменно відомо про порядок вчинення процесуальних дій та про наслідки пропуску строків для їх вчинення. Заперечення позивача щодо апеляційної скарги оформлено як «Додаткові пояснення у справі» з наміром викласти свою позицію щодо апеляційної скарги в порушення процедури, встановленої законодавством. Звертає увагу суду на те, що представник позивача навіть не вказує на підставі якої статті ЦПК України подає до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення. По суті, вказані додаткові пояснення є штучним використанням підходу, щоб викласти свою правову позицію позивачем. Позивач разом з позовною заявою зобов'язаний був надати докази, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Таким чином, адвокатом позивача надано до додаткових пояснень нові докази у справі, які не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки це буде грубим порушенням вимог чинного цивільного процесуального законодавства. Позивач як доказ переходу права вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК ««Сіті Фінанс Груп», яка в подальшому відступила право вимоги Позивачу, додає як додаток до своїх додаткових пояснень копію доказів оплати за договором факторингу №1-20/08/2021 від 20.08.2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»). Як вже зазначалось вище, даний доказ не може бути досліджений судом апеляційної інстанції з підстав, наведених в даних запереченнях вище. Інші доводи, викладені представником позивача в додаткових поясненнях не потребують надання додаткових заперечень, оскільки спростовуються аргументами апеляційної скарги. Позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі залишається незмінною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо заперечень представника ОСОБА_5 - Бондар А.В. про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень представника ТОВ «ФК Айконс» - Пархомчука С.В., у зв'язку з порушенням процесуальних строків на подання відзиву.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо поданих заяв чи клопотань - десять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку розгляду справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, представнику ТОВ «ФК Айконс» - Пархомчуку С.В. доставлено до електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі - 19 вересня 2025 року об 1 год 53 хв., тобто 20 вересня 2025 року.
01 жовтня 2025 року представником ТОВ «ФК Айконс» - Пархомчуком С.В. подано додаткові пояснення, разом з тим, строк на подання додаткових пояснень не порушений, оскільки в ухвалі про відкриття провадження зазначено - десять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку розгляду справи.
Щодо суті спору.
Встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2019 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група» та ОСОБА_6 укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 3555002621/446671, згідно умов якого, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2700,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 22.01.2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Тип процентної ставки -фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Товариство має право без згоди клієнта поступатись своїм право вимоги за даним договором третій особі, в зв'язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору. У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатках до цього договору, клієнт зобов'язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів. Припинення або розірвання договору не звільняє клієнта від обов'язку повернути товариству наданий кредит і сплатити нараховані проценти за користування кредитом за фактичний термін користування кредитом в день припинення або розірвання договору. Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група», ОСОБА_6 , з якою укладено договір № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року, ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно- телекомунікаційній системі www.eurogroshi.com.ua. Одноразовий ідентифікатор: R73814, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 24.12.2019 року, номер телефону: НОМЕР_2 .
Згідно до Договору факторингу № 1-20/08/21 від 20 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська Кредитна Група» далі -клієнт та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» далі- фактор, разом - сторони, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна позову) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-20/08/2021 від 20 серпня 2021 року, в списку боржників зазначена ОСОБА_6 , номер договору: 3555002621/446671, дата укладення договору: 24.12.2019, дата закінчення договору: 22.01.2020, сума виданого кредиту: 2700,00 гривень, залишок по тілу кредиту: 2700,00 гривень, залишок по відсотках: 4719,60 гривень, загальна сума заборгованості: 7419,60 гривень, кількість днів прострочення: 559.
Як вбачається з Договору № 1-25/08/2021 відступлення права вимоги від 25 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Сіті Фінанс Груп» далі - кредитор та ТОВ «ФК Айконс» далі- новий кредитор, разом - сторони, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому Права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України. У виконавчому провадженні та усіх судових справах, пов'язаних з Правом вимоги.
Згідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 від 25 серпня 2021 року, в списку боржників вказана ОСОБА_6 , номер договору: 3555002621/446671, дата укладення договору: 24.12.2019, дата закінчення договору: 22.01.2020, сума виданого кредиту: 2700,00 гривень, залишок по тілу кредиту: 2700,00 гривень, залишок по відсотках: 4719,60 гривень, загальна сума заборгованості: 7419,60 гривень, кількість днів прострочення: 559.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 3169 від 25 серпня 2021 року, виданої АТ «ОТП Банк», платник ТОВ «ФК Айконс», отримувач ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп», призначення платежу: оплата послуг згідно Договору відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 від 25.08.2021, сума: 263014,52 грн.
Згідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором №3555002621/446671, виданої ТОВ «ФК Айконс», станом на 28.03.2025 року ОСОБА_6 має непогашену заборгованість за кредитним договором №3555002621/446671 від 24.12.2019 року, а саме: за період з 24.12.2019 - 28.03.2025 в розмірі 7416 грн 60 коп., з яких: прострочене тіло -2700,00 грн, прострочені відсотки - 4719,60 грн.
Як вбачається з вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором від 31 березня 2025 року, виданої ТОВ «ФК Айконс», ОСОБА_6 повідомлялась, що на підставі договору факторингу № 1-20/08/2021 від 20.08.2021 року та договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021 від 25.08.2021 року, право вимоги її заборгованості по кредитному договору № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року відступлене ТОВ «ФК Айконс». Заборгованість за вказаним кредитним договором на дату відступлення становить 7419,60 грн. Також надано нові реквізити для оплати кредитної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами відповідач не спростувала та не надала власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними договором, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Щодо договору факторингу №1-20/08/21 укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна Група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс Груп».
20 серпня 2021 року ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна Група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 1-20/08/21, згідно умов якого, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з Реєстром до договору факторигну № 1-20/08/2021, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року.
25.08.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», вже як новий кредитор відступив право вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК Айконс» відповідно до договору №1-25/08/2021 про відступлення права вимоги. Таким чином, на підставі укладеного договору факторингу, договору про відступлення права вимоги та наданих витягів з Реєстрів боржників належним чином підтверджується перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Надані копії договору факторингу №1-20/08/21 від 20.08.2021 та відступлення прав вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021, а також реєстри прав вимог містять підписи сторін, які підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від клієнта до фактора.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 20 серпня 2021 року за №1-20/08/21 та договору відступлення прав вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність договору фінансового кредиту № 3555002621/446671 від 24.12.2019 між ОСОБА_6 та ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група».
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 24 грудня 2019 року між ТОВ "Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» та ОСОБА_6 було укладено договір фінансового кредиту № 3555002621/446671. Так, згідно умов договору, а саме п. 1.1. товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 2700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 22.01.2020 року. За користування кредитом, клієнт сплачує товариству 693,5% процентів річних від суми кредиту в розрахунку 1,9 % на добу.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_6 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R73814 - 24.12.2019 року.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК Айконс» надало суду копію зазначеного вище договору фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24 грудня 2019 року, підписаного ОСОБА_6 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування ОСОБА_6 коштів у розмірі 2700,00 грн, у матеріалах справи наявна відповідь ТОВ «Платежі Онлайн» та додаток до неї, із якої вбачається переказ через АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 2700,00 грн, даний номер банківської карти, на яку було перераховано кошти вказаний ОСОБА_6 у договорі фінансового кредиту № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та зворотного представником не доведено.
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_6 в укладеному між сторонами договорі.
Із виписки по особовому рахунку за кредитним договором вбачається, що станом на 28.03.2025 заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором становить 7419,60 грн, з яких: 2700,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 4719,60 грн - заборгованість за відсотками.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.
Відтак, встановивши укладення договору про надання фінансового кредиту №3555002621/446671, строку дії договору на 30 днів, відсутність сплати тіла кредиту, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 2700,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по відсоткам, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до виписки, заборгованість ОСОБА_6 за договором фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24.12.2019 року становить 7419,00 грн, з яких: 2700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 4719,60 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно умов укладеного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2700,00 грн., строк кредиту - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,9% в день (базова процентна ставка/фіксована), дата надання кредиту - 24.12.2019, дата повернення кредиту - 22.01.2020 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.
Матеріали справи не містять доказів пролонгації укладеного договору фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24.12.2019 року.
Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 24 грудня 2019 року по 22 січня 2020 року включно, то стягненню підлягає заборгованість за відсотками в розмірі 1539,00 грн (із розрахунку 2700,00 грн х 1,9%= 51,30 грн в день х 30 днів= 1539,00 грн).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом з 24 грудня 2019 року по 22 січня 2020 року у розмірі 1539,00 грн.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про стягнення усієї суми заборгованості за відсотками.
Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України з 12.02.2018, а тому проценти за користування кредитом не нараховуються.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Статтю 14 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IX від 27.07.2022 - щодо застосування змін див. пункт 2 розділу II; в редакції Законів № 3621-IX від 21.03.2024, № 3633-IX від 11.04.2024; частина п'ятнадцята статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-IX від 14.01.2025 року.
Таким чином, у період виконання умов договору про надання фінансового кредиту від 24.12.2019, на ОСОБА_1 не поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
ТОВ «ФК Айконс» просило вирішити питання судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та стягнути з відповідача 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд (справа №260/988/18) пояснив: представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює представництво: у випадку самопредставництва це залучення особи, яка має безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у внутрішніх документах. Що ж до представництва, то це залучення будь-якої третьої особи, що супроводжується формуванням нового документа - довіреності.
Вбачається, що на представництво інтересів ТОВ «ФК Айконс» надано довіреність товариства в особі директора Соколенко С.О., яка діє на підставі статуту Товариства та уповноважує адвоката Пархомчука С.В. на представництво інтересів Довірителя.
На підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року , укладений між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчуком С.В., Акт про отримання правової допомоги від 01 серпня 2025 року, рахунок № 01.08.2025-4 від 01 серпня 2025 року та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 11927.
Із акту про отримання правової допомоги від 01.08.2025 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову, згідно наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом, а саме: 1. зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК Айконс» та ОСОБА_6 в рамках кредитного договору № 3555002621/446671 від 24.12.2019 року, кількість годин - 1 година, вартість однієї години- 2000,00 гривень (п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 16.06.2025 року), загальна сума - 2000,00 гривень; 2. складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики, кількість годин - 2,5 годин, вартість однієї години -2000,00 гривень, загальна сума - 5000,00 гривень; 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин - 1,5 годин, вартість однієї години - 2000,00 гривень, загальна сума - 3000,00 гривень; 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, загальна сума - 500,00 гривень. Всього 10500,00 гривень.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку , що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» слід стягнути 5998,65 грн, витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на 57,13 % задоволено позов.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Бондар А.В. просить стягнути із позивача витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн. На підтвердження заявлених витрат, адвокатом Бондар А.В. долучено до апеляційної скарги: ордер на надання правничої допомоги, Договір про надання правової допомоги №09/25-2 від 09.09.2025, платіжні інструкції про оплату за юридичні послуги на загальну суму 5000,00 грн.
Враховуючи, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бондар А.В. задоволено частково на 42,87%, то із ТОВ «ФК Айконс» на користь ОСОБА_1 підлягаю стягненню витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 2143,50 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «ФК Айконс» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, оскільки, позовні вимоги ТОВ «ФК Айконс» задоволено частково, що становить 57,13% від заявлених вимог, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 1383,91 грн судового збору за звернення до суду із позовом.
ОСОБА_1 за звернення до суду із апеляційною скаргою сплатила 3633,60 грн судового збору.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бондар А.В. задоволено на 42,87%. Відтак, із ТОВ «ФК Айконс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1557,72 грн (3633,60 грн х 42,87%).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бондар Анни В'ячеславівни задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за відсотками стягнутої з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» за договором фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24.12.2019 з 4719,60 грн до 1539,00 грн.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2700,00 грн за договором фінансового кредиту №3555002621/446671 від 24.12.2019 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» 5998,65,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 1383,91 грн, за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» на користь ОСОБА_1 2143,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1557,72 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді