Житомирський апеляційний суд
Справа №293/726/25 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
03 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Коломієць О.С.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №293/726/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. в селищі Черняхів Житомирської області,
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021 в розмірі 33 854,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 04.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №872264564 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 15 750,00 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу. Звертає увагу на те, що кредитний договір №872264564 від 04.07.2021 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3ZQ82. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов'язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 15 750,00 грн., проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 33 854,26 грн., з яких: 15 748,94 грн - заборгованість по кредиту та 18 105,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.
Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021. Вказує, що 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021. Зазначає, що 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, у загальному розмірі 33 854,26 грн., з яких: 15 748,94 грн - заборгованість по кредиту та 18 105,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021 не погашена, а тому враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції було встановлено та належним чином підтверджено факт укладення сторонами кредитного договору із використанням одноразового ідентифікатора. Крім того, судом першої інстанції було встановлено факт укладення договорів факторингу, за якими передбачено перехід права вимоги до скаржника, що підтверджується відповідними реєстрами передачі. Зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2024 року, відтак його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, а саме: з 28.11.2018 по 31.12.2024. Звертає увагу на те, що право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 02.11.2021, тобто після укладання кредитного договору №872264564 від 04.07.2021. Звертає увагу на те, що реєстр прав вимоги до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір №872264564 від 04.07.2021 укладено 02.11.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім. Вважає, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.
Вказує, що між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно. Зазначає, що договір №05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 05.08.2020 по 30.12.2024, підписання реєстру прав вимог відбулося в межах часових рамок чинності договору факторингу - до 30.12.2024. Вказує, що згідно витягу з реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 33 854,26 грн. Враховуючи вищевикладене просить рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» в повному обсязі, а також стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 04 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №872264564, відповідно до п.1.1 якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит на суму 15 750,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 126 днів.
Згідно з п.1.3 договору строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 1.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.
На умовах, викладених в п.1.6 договору до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (п. 1.5 договору).
Кредитний договір №872264564 від 04.07.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор MNV3ZQ82 було відправлено позичальнику 04.07.2021, о 16:03:04 год на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0680964210, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 04.07.2021, о 16:04:16 год., після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій.
Також, 04.07.2021 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №872264564 від 04.07.2021.
З платіжного доручення від 04.07.2021 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 15 750,00 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №872264564 від 04.07.2021.
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою про рух коштів по картці від 11.07.2025.
18 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 14 днів.
Також, 31 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 12 днів.
Крім того, 13 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 14 днів.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №872264564 від 04.07.2021.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №872264564 від 04.07.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01.
Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
Відповідно до реєстру прав вимоги №158 від 02.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30 987,90 грн., яка складається з 15 238,96 грн заборгованості за основною сумою боргу та 6 299,58 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору закінчується 04.08.2021.
03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024.
Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33 854,26 грн., яка складається з 15 748,94 грн заборгованості за основною сумою боргу та 18 105,32 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
У подальшому, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021 у загальному розмірі 33 854,26 грн.
Відповідно до реєстру боржників від 29.05.2025 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33 854,26 грн., яка складається з 15 748,94 грн заборгованості за основною сумою боргу та 18 105,32 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 33 854,26 грн., з яких: 15 748,94 грн - заборгованість по кредиту та 18 105,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 15 750,00 грн.
ОСОБА_1 на виконання умов договору №872264564 від 04.07.2021 сплачено 4 348,00 грн., а саме: 18.07.2021 сплачено - 1522,00 грн., з яких на погашення тіла кредиту було зараховано 0,48 грн та на погашення відсотків 1521,52 грн.; 31.07.2021 сплачено - 1413,00 грн., з яких на погашення тіла кредиту було зараховано 0,29 грн та на погашення відсотків 1412,71 грн.; 13.08.2021 сплачено - 1413,00 грн., з яких на погашення тіла кредиту було зараховано 0,29 грн та на погашення відсотків 1412,71 грн.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 748,94 грн підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 18 105,32 грн ТОВ «ФК «Ейс» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором позики (29 травня 2025 року).
Проте, як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 126 днів.
18 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 14 днів.
Також, 31 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 12 днів.
Крім того, 13 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №872264564 від 04.07.2021, якою сторони домовилися продовжити строк дії договору на 14 днів.
Відтак, загальний строк кредитування складає 166 днів.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 18 040,05 грн за період з 04.07.2021 по 16.12.2021, виходячи з розрахунку: 15 750,00 грн (тіло кредиту) х 0,69% (базова відсоткова ставка) х 166 днів (строк позики).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021 в розмірі 33 788,99 грн., з яких 15 748,94 грн - тіло кредиту та 18 040,05 грн - відсотки за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії кредитного договору, а саме: з 04.07.2021 по 16.12.2021.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Крім того, ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, додаткову угоду №25770504178 від 30.05.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5956 від 24.04.2012, копію довіреності від 29.05.2025.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже вказаний розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 3000 грн.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ТОВ «ФК «Ейс» сплачено 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн., оскільки позов і апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» задоволено на 99,80%, то із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6043,88 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №872264564 від 04.07.2021 у розмірі 33 788,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 748,94 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 040,05 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 6043,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді