Справа № 169/431/25 Провадження №33/802/740/25 Головуючий у 1 інстанції:Хвіц Г. Й.
Доповідач: Гапончук В. В.
03 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Шумського Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Турійського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , неодруженого, офіційно непрацюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та закрито провадження у справі, на підставі пункту 7 статті 247 КпАП України у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 21 вересня 2024 року о 02 годині 36 хвилин ОСОБА_1 всупереч підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України керував по вул. Ковельська в с. Мокрець Ковельського (колишнього Турійського) району Волинської області належним БО «БФ» ДДП-ЗС України автомобілем марки "Volkswagen Touareg", номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, 21 вересня 2024 року о 02 годині 36 хвилин ОСОБА_1 , керуючи по вул. Ковельська в с. Мокрець Ковельського (колишнього Турійського) району Волинської області належним БО «БФ» ДДП-ЗС України автомобілем марки "Volkswagen Touareg", номерний знак НОМЕР_2 , всупереч вимогам пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, був неуважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого з'їхав з проїзної частини дороги в рів правого узбіччя, де автомобіль перекинувся, в результаті чого вищезазначений транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Не погодившись з постановою судді Турійського районного суду від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та закрити провадження у справі за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Зазначає, що суд першої інстанції побудував свої висновки щодо його винуватості на припущеннях за відсутності доказів керування ним транспортним засобом, порушив принцип безпосередності дослідження доказів, взявши до уваги письмові пояснення свідків без їх допиту в суді. Заперечує факт керування автомобілем у момент настання ДТП 21.09.2024, а відсутність належних доказів унеможливлює встановлення істини у справі. Також вказує, що тримісячний строк з дня закриття кримінального провадження, передбачений ч. 8 ст. 38 КпАП України, коли може бути накладено стягнення слід застосовувати як за ст. 124 КпАП України, так і за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Турійського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року, оскільки копію постанови отримав лише 16 вересня 2025 року.
За приписами ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, будь-яких клопотань про розгляд справи без його участі не подавав.
Тому, за наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 у судовому засіданні, при цьому враховує, що інтереси останнього представляє його захисник Шумський Б.А.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.
Перш за все підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження постанови Турійського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року, оскільки такий пропущений з поважних причин, що доведено під час апеляційного розгляду.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями статтей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, вказаних вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України дотримано та вжито всіх заходів, передбачених КпАП України для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, а тому висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.
Апелянтом оспорюється доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених як ч. 1 ст. 130 КпАП України, так і за ст. 124 КпАП України, за якою провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КпАП України у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних правопорушень повністю доводиться: протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 456171 та серії ДПР18 № 456170 від 14 травня 2025 року;повідомленням Комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради від 13 грудня 2024 року № 13251/2-06.24, з якого вбачається, що вміст алкоголю в пробі крові ОСОБА_1 становить 2,4% (проміле); копією протоколу огляду місця події від 21 вересня 2024 року; копією план-схеми до протоколу огляду місця події від 21 вересня 2024 року з фототаблицями до протоколу огляду місця події від 21 вересня 2024 року, відеозаписами та іншими письмовими доказами.
Апеляційному суду не надано відомостей, які можуть слугувати підставою не довіряти наведеним вище доказам, оскільки судом першої інстанції вжито усіх заходів для встановлення доведеності факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 , в стані алкогольного сп'яніння, та як наслідок вчинення ДТП.
За змістом апеляційної скарги, ОСОБА_1 оспорює доведеність факту керування ним транспортним засобом 21 вересня 2024 року, проте такі доводи не заслуговують на увагу враховуючи таке.
Апеляційний суд, ознайомившись із долученим до матеріалів справи відеозаписом, наявними у матеріалах справи доказами, вважає наведені вище доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони повністю спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами. Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надані у судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_4 узгоджуються між собою, зокрема, щодо того, що 21 вересня 2024 року відбулося ДТП, автомобіль лежав в кюветі і за кермом транспортного засобу марки "Volkswagen Touareg", номерний знак НОМЕР_2 перебував ОСОБА_1 .
Описані в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обставини щодо ДТП та подій, які були надалі узгоджуються з обставинами, які відображені на відеозаписі з бодікамер працівників поліції.
Обґрунтованих підстав ставити під сумнів достовірність та належність як доказів письмових пояснень згаданих вище свідків у апеляційного суду відсутні. Хоча ці свідки на неодноразові виклики не з'явилися в судове засідання для надання пояснень суду, проте ці обставини жодним чином не впливають на допустимість їх письмових пояснень, які належним чином відібрані у свідків слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 13.03.2025. Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2025 свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 впізнали, що особою яка була за кермом 21.09.2024 був ОСОБА_1 .
На відеозаписі зафіксоване спілкування осіб, які перебували на місці події, працівників поліції, працівників невідкладної швидкої допомоги і з контексту їх розмов також зрозуміло, що за кермом перебував ОСОБА_1 , якому допомагали вибратися з автомобіля та надавали медичну допомогу.
Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захисником, окрім заперечення факту керування автомобілем, не представлено суду жодного логічного пояснення, яким чином ОСОБА_1 перебуваючи за кермом перекинутого автомобіля (будучи заблокованим на водійському сидінні), коли прийшли свідки, отримавши тілесні ушкодження під час ДТП міг не керувати транспортним засобом марки "Volkswagen Touareg", номерний знак НОМЕР_2 .
Отже, висунуту стороною захисту версію обставин ДТП, суд апеляційної інстанції оцінює як таку, що надана з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене.
Факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння є доведеним матеріалами справи та фактично самим апелянтом не заперечується, апеляційні доводи щодо не керування транспортним засобом спростовані, а отже у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Сам факт ДТП також належним чином доводиться наявними в матеріалах справи доказами, механічні ушкодження автомобіля підтверджуються копією протоколу огляду місця події від 21 вересня 2024 року, копією план-схеми до протоколу огляду місця події від 21 вересня 2024 року з фототаблицями до протоколу, письмовими поясненнями свідків.
Отже, доводи апелянта про безпідставність визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України та необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України, апеляційний суд вважає цілком необґрунтованими.
Безпідставними є доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 38 КпАП України, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на власному тлумаченні норм чинного законодавства на свою користь.
Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 , ч. 1 ст. 130 КпАП України, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Погоджується апеляційний суд і прийнятим судом першої інстанції рішенням про закриття провадження у справі за ст. 124 КПАП України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення
Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Турійського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук