Справа № 761/34272/25
Провадження № 1-кс/761/22297/2025
08 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2025, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 (справа № 761/28060/25),
установив:
13.08.2025 через канцелярію Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 83920) клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 (справа № 761/28060/25) у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024, а саме якою накладено арешт, зокрема на мобільні телефони ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Адвокат у клопотанні зазначив, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою, мотивувальна частина не містить будь-якх обгрунтувань та посилань на відповідні докази матеріалів справи. Грубим порушенням детективів БЕБ України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та оперативного співробітника СБ України ОСОБА_10 , є те, що під час проведення обшуку, вони не переконалися, хто є власником яхти на яку вони самостійно зайшли під приводом невідкладного обшуку без ухвали слідчого судді. Зазанчені особи не пересвідчилися під прапором якої держави на причалі стояла дана яхта, власником якої є іноземна юридична особа. А відтак, у цьому випадку мало застосовано зовсім інший порядок обшуку/огляду судна. Власником вищевказаного плавального судна є юридична особа, нерезидент України, що підпадає під юрисдикцію США, а відтак, зазначений вище обшук мав бути проведений у присутності представника дипломатичної установи США, чого не було зроблено.
Крім того, адвокат у клопотанні зазначив, що слідчий суддя повинен був повернути клопотання про арешт майна, оскільки воно подано без додержання вимог ст. 171 КПК України: обшук проведено 14.06.2025, а клопотання про арешт майна подано прокурором аж 03.07.2025 (через 15 днів з моменту вилучення майна), що підтверджується відміткою - штампом Шевченківського районного суду міста Києва № 69866 на клопотанні прокурора про арешт тимчасово вилученого майна, а також без документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. Матеріли (докази), які прокурор додає до свого клопотання про арешт, не містять жодної згадки про ОСОБА_5 та ОСОБА_6 чи будь-які посилання на їх імена, прізвища, номера телефонів тощо. Відтак, на думку адвоката, вказана обставина свідчить про безпідставність накладеного арешту на їхні мобільні телефони.
Також адвокат у клопотанні зазначив, що неповернення вищевказаного майна негативно впливає на господарську діяльність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , оскільки вони є суб'єктами господарювання (ФОП) у тому числі у частині вчасності виконання взятих на себе зобов'язань перед клієнтами. На вилученому детективами майні - телефонах міститься робочі контакти, переписка, фото. При цьому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не мають статусу підозрюваних у зазначеному кримінальному провадженні, а майно, яке вилучене слідчим не міститься серед дозволених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.
Враховуючи зазначене, адвокат ОСОБА_3 просить частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 (справа № 761/28060/25), а саме скасувати арешт з вищезазначених мобільних телефонів.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 14.08.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 15.08.2025 клопотання передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 заперечував проти клопотання адвоката про скасування арешту майна, зазначивши, що досудове розслідування триває, арештоване майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, на підтвердження чого надав копії документів з матеріалів кримінального провадження.
Заслухавши позиції учасників справи, дослідивши наявні у клопотанні матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
Приписами ст.ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-3, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 (справа № 761/28060/25) у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024 накладено арешт, зокрема на мобільні телефони ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту майна.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024 наразі триває, 01.10.2025 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 201-3 КК України.
Постановою детектива від 14.06.2025 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу в цьому кримінальному провадженні та зазначені мобільні телефони є об'єктами дослідження зазначеної експертизи.
Слідчий суддя зазначає, що арешт на майно, яке є предметом клопотання, накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються під час досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такий арешт є доцільним, у тому числі і на цей момент.
Викладена фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими матеріалами справи, свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала в ньому потреба.
Слід зазначити, що слідчий суддя в межах розгляду клопотання про скасування арешту не надає оцінку доводам слідчого судді щодо поновлення строку звернення до суду з клопотанням про арешт майна та вирішення питання щодо додержання вимог ст. 171 КПК України. Крім того, зазначені доводи щодо поновлення строку перевірялась суддями апеляційного суду 04.09.2025 під час розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що заявником не доведено, що потреба у застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено 30.07.2025 з метою забезпечення збереження речових доказів. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань матеріали, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2025, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2025 (справа № 761/28060/25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1