ЄУН: 336/9485/25
Провадження №: 2/336/4583/2025
04.11.25
04 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Іванченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитування, -
Директор ТОВ «Діджи Фінас» Романенко Р.Е., через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованість № 102149870 від 11.08.2021 у розмірі 36 520,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 000,00 гривень, заборгованість за відсотками 27 000,00 гривень, заборгованість за комісією 1 520,00 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який підписано електронними підписами сторін, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється дот договору, укладеного у письмовій формі. За умовами цього договору, позивач виконав свої зобов'язання шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 8 000 гривень.
Відповідач свої зобов'язання перед первісним кредитором не виконав, не повернув кредитні кошти з урахуванням сплати відсотків за його користування та єдино разової комісії при отриманні означених коштів.
12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і за договором кредитування № 102149870 від 11.08.2021, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
Логічним підтвердженням передачі цього права є витяг з реєстру боржників, який є додатком до договору про відступлення прав вимоги.
Однак, відповідач в порушення умов договору свої боргові зобов'язання не виконав, не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Мілоан», ні на рахунки позивача. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаних вище сум заборгованості в судовому порядку, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс», як новим кредитором, за кредитним договором № 102149870 від 11.08.2021 у розмірі 36 520,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 27 000,00 грн., заборгованість за комісією 1 520 гривень, яку просили стягнути з відповідача на свою користь.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
30.09.2025 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь надійшлат02.10.2025.
Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 11.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, шляхом перерахування коштів у безготівковій форму за реквізитами платіжної картки позичальника. Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн. строком на 15 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом, проценти за користування кредитом становлять 3 000 гривень (п. 1.5.2 договору), комісія за надання кредиту 1 520 гривень, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування коштів у розмірі 8 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням 30979202 від 11.08.2021.
Погашення заборгованості повинно здійснюватись у відповідності до графіку платежів, який є невід'ємною частинного договору.
12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, у зв'язку з цим в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і за договором кредитування № 102149870 від 11.08.2021, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».
Логічним підтвердженням передачі цього права є витяг з реєстру боржників, який є додатком до договору про відступлення прав вимоги.
Однак, відповідач в порушення умов договору свої боргові зобов'язання не виконав, не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Мілоан», ні на рахунки позивача. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаних вище сум заборгованості в судовому порядку, а також витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс», як новим кредитором, за кредитним договором № 102149870 від 11.08.2021 у розмірі 36 520,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 27 000,00 грн., заборгованість за комісією 1 520 гривень.
Договір вважаться укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству і ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як передбачено ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст.652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа....»
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст. 205, 207 ЦК України.
Факт укладання договору не оспорювався відповідачем.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією. Викладеною у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ №61-20799 св 19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора.
Як зазначено в ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 Цивільного кодексу України).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Що ж стосується нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, то Велика Палата ВС роз'яснила, що після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати одноразової комісії, передбаченої договором, у разі прострочення.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Оскільки відповідачем було отримано кошти за кредитними договорами, проте, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів згідно з умовами Договорів не виконано, заборгованість не була погашена ні попереднім кредиторам, ні позивачу, то вимоги позивача в частині вимог щодо стягнення сум заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується нарахованих сум заборгованостей за відсотками за кредитним договором № 102149870 від 11.08.2021, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан», суд приходить до наступного. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості по відсоткам, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором становить 27 000 гривень.
Судом встановлено, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості по договору №102149870 від 11.08.2021 нарахована поза межами строку дії кредитного договору, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором.
Так, за вказаним договором, де строк кредитування становить 15 днів, фіксована процентна ставка становить 2,5% на добу та діє протягом 15 днів, розмір відсотків становить 3 000 гривень, про що зазначено в договорі та графіку погашення платежів.
У відповідності до п. 2.3.1 пролонгація строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.
Належних та допустимих доказів надсилання відповідачу оновлених графіків кредитування в особистий кабінет відповідача не надано, а тому умови на яких пролонгується кредитний договір позивачем не виконані.
Отже, заборгованість по відсоткам за умовами вказаного договору становить лише 3000,00 гривень (у відповідності до розрахунку заборгованості сума на яку нараховувались відсотки становить 8000,00 грн.*2,5%*15 днів), а відтак саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на вищевказане, заборгованість по відсоткам у сумі 24 00,00 грн. = (27 000,00 грн. - 3000,00 грн.) не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено пролонгацію вищевказаного договору, що давало б можливість продовження нарахування відсотків за користування кредитом на суми, зазначені у розрахунку.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанси» заборгованість за договором позики № 102149870 від 11.08.2021 у розмірі 12 520,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 3 000,00 гривень, заборгованість за комісією - 1 520 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Положеннями частин 1-6 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг. Отже, враховуючи, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 830,40 гривень.
Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 279 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» за договором кредитування № 102149870 від 11.08.2021 у розмірі 12 520,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 3 000,00 гривень, заборгованість за комісією - 1 520 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у сумі 830,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова