Дата документу 04.11.2025
Справа № 334/5183/25
Провадження № 2/334/2982/25
04 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
секретаря Жураківської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Головного управління Національної поліції у Луганській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Позивач звернувся із вимогою про стягнення з відповідачів суми моральної шкоди, яке обґрунтовано тим, що 07.12.2023 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 (начальник управління «КОРД» ГУНП в Луганській області), керуючи службовим броньованим автомобілем «Toyota Prado», peєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині вул. Руставі у м. Запоріжжі, з боку вул. Академіка Александрова в напрямку вул. Зестафонської, в районі буд. 1А по вул. Руставі, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо за ходом руху транспортного засобу. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР. Відповідно до висновків судово-медичних експертиз внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала численні тілесні ушкодження, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров'я.
В подальшому постановою слідчого від 27.05.2025 року кримінальне провадження за фактом ДТП закрите у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. У зв'язку із чим, позивач, керуючись положеннями ч. 2 ст. 1167 ЦК України, звернулась із вимогами до ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», як власника транспортного засобу, та до ГУНП у Луганській області, як роботодавця, про відшкодування моральної шкоди у розмірі 320 000 грн. Розмір шкоди визначено позивачем з урахуванням постанови Правління Національного банку України №109 від 30.05.2022 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на рівні максимального розміру шкоди, заподіяного життю та здоров'ю потерпілого.
Відповідач - ГУНП у Луганській області заперечив проти вимог позивача, вказавши на те, що позивачем не доведена сукупність обов'язкових елементів цивільно-правової відповідальності особи, а саме: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина. Також, з урахуванням обставин, які встановлені під час досудового слідства в межах кримінального провадження за фактом ДТП, на переконання відповідача можливо припустити, що дорожньо-транспортна пригода за наслідками якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження настала в наслідок необережної поведінки потерпілої під час перетину проїзної частини дороги та недотримання п. 4.14. ПДР, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення моральної шкоди.
Крім того, відповідач вказує на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Проте, ураховуючи, що під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 62023080100000698 про не встановлено в діях водія ОСОБА_2 - учасника ДТП невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху та перебування їх у причинно-наслідковому зв'язку з наїздом на пішохода ОСОБА_1 .
Відповідач - «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» та третя особа - ОСОБА_2 не скористались своїм правом на подання заяв по суті спору.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкрито загальне провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року задоволено клопотання відповідача ГУНП у Луганській області та залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 19.09.2025 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні, яке відбулось 23.10.2025 року оголошено перерву для складення повного тексту рішення.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
07 грудня 2023 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 (начальник управління «КОРД» ГУНП в Луганській області), керуючи службовим броньованим автомобілем «Toyota Prado», peєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині вул. Руставі у м. Запоріжжі, з боку вул. Академіка Александрова в напрямку вул. Зестафонської, в районі буд. 1А по вул. Руставі, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо за ходом руху транспортного засобу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 23.01.2024 №114п, травма правої гомілки з відкритим переломом обох кісток з вивихом стопи, закритий перелом лівої малогомілкової кістки у ОСОБА_1 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров'я. Тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмета. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеному в обставинах справи. Утворення тілесних ушкоджень в умовах зазначеної ДТП не виключається.
Згідно висновків судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу від 25.01.2024 №СЕ-19/108-23/19833-ІТ, на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля «Toyota Prado», peєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилась у працездатному стані.
Згідно висновків судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП від 20.12.2024 №СЕ-19/108-24/24370-ІТ: У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій ОСОБА_2 з урахуванням його показань не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
27 травня 2025 року старшим слідчим в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Шудриком О.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62023080100000698, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) повідомило, що згідно з відомостями, що містить Єдина централізована база даних, оператором якої статтею 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено МТСБУ, автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado» р.н.з. НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 , станом на 07.12.2023 не був забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Згідно виданої відділенням травматології та ортопедії з ліжками нейрохірургії, політравми та мікрохірургії кисті вказаного медичного закладу Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №14950 на ім'я ОСОБА_1 від 03.01.2024:
« ОСОБА_3 захворювання: Зі слів хворої, наданої інформації та супровідного талону ШМД, 07.12.2023 о 16:00 була збита легковим автомобілем за адресою Руставі, 10. Бригадою ШМД доставлена до МЛ №9, де після огляду та обстеження пацієнтка була госпіталізована до травматологічного відділення та подана до ургентної операційної. Повний діагноз: В/переломо-вивих правої стопи з перелом н/3 м/гомілкової кістки та заднього краю в/гомілкової кістки правої гомілки зі зміщенням. Розрив ДМГС праворуч. 3/перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки без зміщення.
У період з 08.07.2024 до 15.07.2024 ОСОБА_1 повторно проходила курс стаціонарного лікування відділенні травматології та ортопедії з ліжками нейрохірургії, політравми та мікрохірургії кисті цього ж медичного закладу, та у Виписці із медичної карти стаціонарного хворого №7420 на ім'я ОСОБА_1 від 15.07.2024 зазначено: « ОСОБА_3 захворювання: Зі слів хворої травму отримала в результаті ДТП, була збита машиною 07.12.2023, прооперована у МЛ9. 28.06.2024 звернулася на консультацію до ОСОБА_4 , за результатами якої отримала направлення на госпіталізацію в плановому порядку до відділення для оперативного лікування. 08.07.24 госпіталізована до відділення.
Перенесені операції: МОС двокісточкового перелому правої гомілки.
7.4 Проведене лікування: 10.07.24 операція - Видалення 2-х спиць із зовнішньої кісточки правої гомілки. Анестезія: СМА».
Згідно виданого УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 від 26.01.2005р. ОСОБА_1 , 1949 р.н. є пенсіонером за віком на термін з 02.10.2004 довічно.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (травматологічна МСЕК) серія 12 ААГ №830548 від 21.10.2024 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно, рекомендовано амбулаторне і стаціонарне лікування у травматолога, невролога, санаторно-курортне лікування, милиці ліктьові.
Відповідно до умов договору позички від 05.09.2023 року №36/23 автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado» р.н.з. НОМЕР_1 , переданий ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» у безоплатне користування ГУНП у Луганській області.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
У постанові від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду висувала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 року у справі № 214/7462/20 зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові Об'єднана палата зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відтак, вказаною нормою законодавець передбачив виключення із загального правила щодо протиправності поведінки та вини особи, яка завдала шкоди життю чи здоров'ю особи.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першою статті 1172 ЦК України встановлено, що: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.
Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, постанові від 15 лютого 2023 року № 606/1630/21.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача ГУНП у Луганській області щодо наявності у діях ОСОБА_1 протиправної поведінки, адже доказів такого суду не надано, а твердження відповідача ґрунтується виключно на припущенні.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд, виходить із засад розумності і справедливості, з огляду на відсутність протиправності діяння заподіювача моральної шкоди, та вини останнього в її заподіянні, та зважаючи на суттєвість отриманих ушкоджень та тривалість лікуваня вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 200 000 грн.
Також, суд вважає безпідставним пред'явлення вимоги до державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», як власника транспортного засобу, оскільки під час розгляду справи встановлено, що автомобіль «Toyota Prado», peєстраційний номер НОМЕР_1 , на законних підставах перебував у користуванні ГУНП у Луганській області та використовувався його працівником під час виконання службових обов'язків. Чинне законодавство, пов'язує відповідальність особи із безпосереднім володінням та користуванням джерелом підвищеної небезпеки, а тому вимоги заявлені до державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» є необґрунтованими.
Керуючись статями 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Головного управління Національної поліції у Луганській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоди у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
В задоволені вимог до державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»(код ЄДРПОУ 40108981, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Богомольца, буд. 10) та решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін