Справа № 333/7804/25
Номер провадження 1-кс/333/2874/25
30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №42024082370000381 від 05.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Острожани Жашківського району Черкаської області, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця за мобілізацією, який перебував на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 3 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_6 -
встановила:
21.08.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №42024082370000381 від 05.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 25.12.2023 солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташоване у АДРЕСА_1 , після чого, свої службові обов'язки не виконує, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживає та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового управління не повідомляє та незаконно перебуває за межами місця служби.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України, - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Так, 08.08.2025 слідчим складено та погоджено із прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. 08.08.2025 вказане письмове повідомлення про підозру направлено ОСОБА_4 поштовим відправленням, у т.ч. із повістками про виклик підозрюваного, направлено за місцем його служби, а також вручено захиснику, призначеному Південно - Східним міжрегіональний центром з надання безоплатної правничої допомоги. Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України було вжито всіх можливих заходів для вручення повідомлення про підозру.
Разом тим, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про наслідки самовільного залишення місця служби, не вжив та не вживає заходів щодо з'явлення на службу, до органу досудового розслідування, прокуратури, а отже його поведінка свідчить про умисні дії, пов'язані з ухиленням (переховуванням) від зазначених органів, з метою уникнення притягнення до відповідальності, про причини своєї неявки, а також про законність відсутності на службі останній не повідомляє.
Окрім цього, слідчим надавалось доручення оперативному підрозділу щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 та зобов'язання його явкою до слідчого, однак вжиті заходи виявилися безрезультатними.
Таким чином, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження у органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 умисно переховується від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин.
19.08.2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук та досудове розслідування зупинено.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 .
29.10.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Час фактичного затримання 12 година 28 хвилина.
Постановою слідчого від 29.10.2025 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024082370000381 від 05.04.2024.
Підозрюваний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, щодо задоволення клопотання заперечував, вказавши, що буде згода від командира на продовження служби, однак йому необхідно пройти ВЛК.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що ОСОБА_4 бажає продовжувати військову службу, однак, у зв'язку з непорозумінням з командуванням військової частини, йому не дають пройти ВЛК. Ризики, защеначені прокурором, є необґрунтовані.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали заявлене клопотання. Вказали на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просили застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 408 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 30.10.2025 о 10 годині 20 хвилин.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 , під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що військовослужбовець ОСОБА_4 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а і у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_4 до військової служби та покладених на нього обов'язків.
Своїми противоправними діями військовослужбовець ОСОБА_4 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік , стан його здоров'я, норми ч. 7 ст. 176 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Однак, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193- 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №42024082370000381 від 05.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 51 день, тобто до 18 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання - 29 жовтня 2025 року 12 година 28 хвилин.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 18 грудня 2025 року.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Одночасно ОСОБА_4 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби);
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1