Справа № 183/5210/25
Номер провадження 1-кп/333/795/25
30 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні № 42024082370000737 від 11 грудня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27,ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27,ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.1 ст.361-2 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
за участі:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого- ОСОБА_3 ,
обвинуваченої- ОСОБА_4 ,
обвинуваченого- ОСОБА_5 ,
обвинуваченого- РадіОСОБА_8 ,
захисника- ОСОБА_9 ,
захисника- ОСОБА_10 ,
захисника- ОСОБА_11 ,
захисника- ОСОБА_12 ,
особи, відносно якої постановлено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, в даному кримінальному провадженні, яким подано клопотання як володільцем майна про повернення арештованого майна - ОСОБА_13 ,
захисника особи, відносно якої постановлено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України, в даному кримінальному провадженні, яким подано клопотання як володільцем майна про повернення арештованого майна - ОСОБА_14 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходяться матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27,ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27,ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408, ч.1 ст.361-2 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024082370000737 від 11.12.2024, відносно ОСОБА_13 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності - закрито. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК України.
27.10.2025 року від ОСОБА_13 надійшло клопотання про скасування арешту на мобільний телефон марки «Орро» та його повернення, який було вилучено у ОСОБА_13 під час його затримання .
Захисник ОСОБА_13 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки арешт майна забезпечує його зберігання саме в тому вигляді, в якому воно було вилучено. Просить вирішити питання про скасування арешту з телефону при винесенні вироку.
Інші учасники судового засідання з приводу вказаного клопотання покладалися на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2025 (ЄУН№ 333/633/25), було задоволено клопотання слідчого, накладено арешт на тимчасово вилучене майно 23.01.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_15 , який проводився на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_16 від 23.01.2025 № 333/633/25, провадження №1-кс/333/469/25, а саме на мобільний телефон «Орро» IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту вказаної ухвали судом встановлено, що на стадії досудового розслідування були наявні достатні підстави обґрунтовано припускати, що мало місце кримінальне правопорушення, що розслідується в рамках кримінального провадження №42024082370000737 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 408 КК України та відшукане у ході обшуку майно міститиме відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також, як встановлено судом, що вилучене майно за місцем проживання підозрюваного, в розумінні ст. 98 КПК України, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні і накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ проти Об'єднаного Королівства"). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Як встановлено п. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, суд приходить до висновку, що означені в ньому доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно, в контексті також того, що відносно ОСОБА_13 закрито кримінальне провадження, оскільки розгляд даного кримінального провадження відносно інших обвинувачених продовжується.
Матеріали реєстру досудового розслідування не містить відомостей щодо звернення заявника під час досудового розлідування з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України до слідчого судді.
Нових обставин, які не були предметом дослідження під час вирішення питання про накладення арешту на майно, клопотання не містить.
Станом на час вирішення даного клопотання відсутні будь-які підстави вважати, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Мобільний телефон, який вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 , щодо якого порушено питання про скасування з нього арешту, відповідає критерію речового доказу у кримінальному провадженні. При постановленні ухвали про накладення арешту на майно враховано, що є всі обґрунтовані підстави для накладення арешту на таке майно саме у зв'язку з необхідністю досягнення мети, передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що арешт накладено в межах розслідування кримінального правопорушення цілком обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.
Суд враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи стадію судового провадження, коли свідки по справі судом ще не допитані, письмові докази, у тому числі і протокол обшуку, на підставі якого вилучений вказаний телефон, судом не досліджувались, обвинувачені пояснення суду не надавали, суд позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_13 , щодо майна якого вирішується питання про скасування арешту.
Таким чином, в ході судового розгляду клопотання заявником не доведено наявності достатніх підстав для скасування заходу забезпечення кримінального провадження, так само як не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення клопотання ОСОБА_13 на цій стадії судового розгляду та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про скасування арешту майна необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170 - 174, 309 КПК України-
В задоволенні клопотання ОСОБА_13 про скасування арешту майна, повернення арештованого майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : ОСОБА_1