Справа № 333/5495/24
Провадження 1-кп/333/345/25
про закриття кримінального провадження
03 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № №12024082040000565 від 18.04.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , якого засуджено вироком Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.07.2024 року за ч. 4 ст. 408 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12024082040000565 від 18.04.2024 року відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
Під час досудового розслідування встановлено, що 02.04.2024 у період часу з 13.00 год по 15:00 год., ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, нехтуючи нормами Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, з подальшими змінами, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, знаходячись в тамбурному приміщенні квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_5 , а саме: одну пару дитячих роликових ковзанів фірми “Coolslide Nachos YB», розміром 35-39, чорного кольору з рожевими вставками, вартістю 1366 грн. 67 коп.; одну пару дитячих роликових ковзанів фірми “Coolslide Nachos YB», розміром 31 - 36, чорного кольору з зеленими вставками, вартістю 1016 грн. 67 коп., всього на загальну суму 2383 грн. 34 коп.
Після чого ОСОБА_3 разом з викраденим майном зник з місця злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 2383 грн. 34 коп.
Вищевказані дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.185 ч. 4 КК України за ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Обвинуваченому було роз'яснено зміст Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX та наслідки закриття провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України в порядку, передбаченому ст. 479-2 КПК України, зокрема, щодо закриття провадження не з реабілітуючих підстав. ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозумілий зміст наведених норм і він наполягає на закритті провадження з вказаних ним підстав.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні після роз'яснення їй змісту Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX та наслідки закриття провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України в порядку, передбаченому ст. 479-2 КПК України, зокрема, щодо закриття провадження не з реабілітуючих підстав, не заперечувала проти закриття кримінального провадження.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурора, потерпілу, суд дійшов наступного висновку.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі ст.147 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.
Виходячи з положень рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 щодо офіційного тлумачення ст.58 Конституції України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У абз.3 п.2, абз.4 п.3 мотивувальної частини рішення №6-рп/2000від 19.04.2000року, Конституційний Суд України офіційно розтлумачив положення ст.58 Конституції України саме щодо зворотної дії в часі кримінально-правової норми, котра пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це, зокрема, стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Тобто у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за відповідними частинами ст.51 КУпАП. Отже, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні крадіжки чужого майна 02.04.2024 року вартістю 2383,34 грн.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент скоєння таємного викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_5 розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив у 2024 році 3028 грн.
За приписами частини першої, третьої статті 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи наведене та те, що під час проведення судового засідання щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 , втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ним діяння, а саме крадіжки, і обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, з підстави, передбачених пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 1ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні за проведення експертизи № СЕ-19/108-24/8088-ТВ від 03.05.2024, складають 757,28 грн.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 314, 372, 376, 479-2 КПК України, суд-
Кримінальне провадження № 12024082040000565 від 18.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати по проведення експертизи в сумі 757 /сімсот п'ятдесят сім/ гривень 28 копійок на користь держави..
Речові докази по кримінальному провадженню:
- поліетиленовий спецпакет, в якому знаходиться марлевий тампон зі змивами з поверхні тумби з контролем, вилучений під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_5 , який визнаний речовим доказом за постановою слідчого СВ ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 22.05.2024 по кримінальному провадженню № 12024082040000565 від 18.04.2024 та який, відповідно до квитанції№9209, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1