Єдиний унікальний номер справи 333/6614/25
Номер провадження 1-кс/33/3474/25
іменем України
04 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1
за участю:секретаря судового засідання слідчого прокурора захисника - адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя, в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025082040000670, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Бердянськ, Запорізької області, який має вищу освіту, займає посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком №1-192/10 Бердянського районного суду Запорізької області від 18.02.2010 за ч. 3 ст.286 КК України;
- вироком №310/3151/13-к Бердянського районного суду Запорізької області від 29.11.2013 за ч.3 ст. 368 КК України;
- вироком №752/9941/24 Голосіївським районним судом м. Київ від 13.05.2024 за ч.4 ст. 111-1 КК України;
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України,
04 листопада 2025 року в провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12025082040000670, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що наказом першого заступника Фонду державного майна України ОСОБА_8 №1905 від 25.10.2021 ОСОБА_6 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» з окладом згідно штатного розпису.
Відповідно до статуту Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод», затвердженого заступником Голови Фонду державного майна України ОСОБА_8 №868 від 24.05.2021:
1.1. Державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Суб'єкт управління Підприємства).
1.2. Підприємство є повним правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ).
1.3. Підприємство створене відповідно до законодавства України та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Суб'єкта управління Підприємства, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
3.1. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом здійснення ремонту автомобільної техніки, замовлень юридичних та фізичних осіб України та інших держав по ремонту та виготовленню продукції загального технічного призначення та іншої продукції.
4.4. Підприємство має право від свого імені вчиняти господарські зобов'язання (правочини), укладати договори, угоди, контракти, набувати майнові та немайнові права, нести зобов'язання.
5.1. Для реалізації мети діяльності Підприємства, передбаченої цим Статутом, Підприємство має право в порядку, встановленому чинним законодавством, Статутом Підприємства та внутрішніми документами Підприємства:
(1) Самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрями розвитку відповідно до галузевих, науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.
(2) Вчиняти господарські зобов'язання (правочини) та укладати договори, угоди, контракти згідно з чинним законодавством, набувати майнові та особисті немайнові права, брати на себе зобов'язання в порядку, встановленому чинним законодавством та цим Статутом.
5.2. Підприємство зобов'язане:
(1) Здійснювати діяльність у відповідності з вимогами чинного законодавства України та положеннями цього Статуту.
(3) Відповідно до державного контракту, державного замовлення, укладених договорів, забезпечувати виробництво та поставку продукції і товарів.
(8) Надавати Суб'єкту управління Підприємства інформацію щодо діяльності Підприємства.
5.6. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством України.
5.7. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), Підприємство має право лише за попередньою згодою Суб'єкта управління Підприємства, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законодавством України.
5.8. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, Підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами.
5.10. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Суб'єктом управління Підприємства.
5.11. Суб'єкт управління Підприємства виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
7.1. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до п. 10 статуту Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» ОСОБА_6 , як в.о. директора ДП «Запорізький автомобільний завод» повинен:
10.14. Директор діє в інтересах Підприємства. Директор діє від імені Підприємства в межах, передбачених законодавством, цим Статутом та іншими актами Підприємства, рішеннями Суб'єкта управління Підприємства.
Директор представляє інтереси Підприємства перед юридичними та фізичними особами, державою, державними та громадськими установами, органами й організаціями, вчиняє від імені та на користь Підприємства
господарські зобов'язання (правочини), інші юридично значимі дії, приймає рішення, обов'язкові для виконання всіма працівниками Підприємства.
Директор розпоряджається коштами, майном та майновими правами Підприємства у межах, що встановлені цим Статутом, внутрішніми нормативними документами Підприємства, рішеннями Суб'єкта управління Підприємства.
10.17. Директор зобов'язаний:
(1) Безумовно виконувати рішення та доручення Суб'єкта управління Підприємства, прийняті в межах повноважень та компетенції, встановленої цим Статутом.
(2) Дотримуватися вимог Статуту, внутрішніх документів Підприємства та чинного законодавства України.
(3) Діяти в інтересах Підприємства, здійснювати свої права та виконувати обов'язки у відношенні до Підприємства розумно та добросовісно.
10.19. Директор несе персональну відповідальність перед Підприємством за збитки, які заподіяні Підприємству його діями (бездіяльністю), якщо інші підстави та міра відповідальності не встановлені чинним законодавством України.
Наказом заступника Голови Фонду державного майна України ОСОБА_8 №2684 від 25.11.2024 звільнено ОСОБА_6 з посади в.о. директор ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» , який фактично був ознайомлений з вказаним наказом 05.12.2024.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України було введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідно до указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4024-ІХ від 29.10.2024, воєнний стан в Україні продовжено з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб - до 08 лютого 2025 року.
Таким чином, ОСОБА_6 у період часу з 25.10.2021 по 05.12.2024 обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був, відповідно до положень ст.18 КК України, службовою особою.
Так, перебуваючи на посаді в.о. директора ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (далі ДП «ЗАРЗ») ОСОБА_6 достовірно знав про наявність на території підприємства обладнання, приміщень та конструкцій, більша частина з яких виготовлена з різних металів, та перебуває на балансі ДП «ЗАРЗ» та перебуває у власності Держави. У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на розтрату майна державного підприємства, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою особистого збагачення, а саме продаж металевих конструкцій та металевих частин обладнання ДП «ЗАРЗ» за вартістю металобрухту та привласнення отриманих від такого продажу грошових коштів.
Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_6 , розуміючи, що самостійно втілити його наміри неможливо, але в силу займаної посади він міг організувати вчинення кримінального правопорушення, залучивши до його скоєння інших осіб.
Так, у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 12.06.2024, ОСОБА_6 з метою підготовки та подальшого скоєння розтрати майна ДП «ЗАРЗ», будучи службовою особою, залучив до скоєння правопорушення директора ТОВ «ГРОССПРОМ», яке розташоване на території ДП «ЗАРЗ», ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за сферою діяльності був обізнаний з ринком металобрухту. Досягнувши злочинної змови зі ОСОБА_9 , направленої на розтрату майна ДП «ЗАРЗ», ОСОБА_6 у невстановленому досудовим розслідуванням місці 12.06.2024 надав ОСОБА_9 довіреність представляти інтереси ДП «ЗАРЗ», надавши таким чином останньому можливість прикривати свою злочинну діяльність, діючи нібито від імені ДП «ЗАРЗ».
Відповідно до досягнутої між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 змови суть злочинної діяльності полягала в наступному:
- ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_6 керував реалізацією злочинного плану на місці, оскільки ОСОБА_6 проживав у іншому місті, а саме: м. Києві, повинен був підшукувати осіб для здійснення демонтажу металевих конструкцій, а також фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції за ціною лому металу, в тому числі за готівковий розрахунок, після чого задля надання видимості офіційного правочину повинен був готувати відповідні документи від імені ДП «ЗАРЗ» для подальшого підпису ОСОБА_6 , у разі необхідності за власний рахунок фінансував роботи з демонтажу металевих конструкцій, надавав безперешкодний доступу до території ДП «ЗАРЗ» особам, які приймали участь у демонтажі, завантажені металевих конструкцій, надсилав на банківські рахунки ОСОБА_6 та членів його сім'ї грошові кошти отримані за продаж третім особам металевих конструкцій ДП «ЗАРЗ». Крім того, ОСОБА_9 повинен був залучити до злочинної групи особу (осіб) яка безпосередньо здійснюватиме демонтаж металевих конструкцій;
- ОСОБА_6 , будучи службовою особою, а саме займаючи посаду в.о. директора ДП «ЗАРЗ», планував злочинну діяльність, керував підготовкою та вчиненням кримінального правопорушення, зокрема надавав вказівки, які саме металеві конструкції на території ДП «ЗАРЗ» необхідно демонтувати, розподіляв грошові кошти отримані злочинним шляхом, контролював діяльність ОСОБА_9 під час демонтажу та подальшого продажу металевих конструкцій. Крім того, ОСОБА_6 організовував приховування кримінально протиправної діяльності шляхом підписування фіктивних документів від імені ДП «ЗАРЗ» задля надання видимості офіційного правочину.
На виконання злочинного плану, ОСОБА_9 , виконуючи свою роль у скоєному правопорушенні, у невстановлений досудовим розслідування час та місці, залучив до вчинення кримінальних правопорушень проти власності в умовах воєнного стану ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому повідомив про злочинні наміри та запропонував участь у злочинній схемі. Відповідно до відведеної ОСОБА_10 ролі він повинен був безпосередньо здійснювати роботи з демонтажу металевих конструкції, обладнання та їх комплектуючих ДП «ЗАРЗ», їх розрізання для зручного навантаження в автомобіль для вивезення, усуваючи таким чином перешкоди для розтрати майна ДП «ЗАРЗ», яке неможливо було вивезти без попереднього демонтажу, а також повинен був у разі необхідності допомагати ОСОБА_9 підшукувати фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції за ціною лому металу, підшукувати транспортні засоби для транспортування демонтованих та порізаних металевих конструкцій, отримував від ОСОБА_9 грошові кошти необхідні для початку робіт з демонтажу, орендував все необхідне обладнання. За участь у злочинних діях ОСОБА_10 повинен був отримувати процент від продажу металу ДП «ЗАРЗ» у вигляді проценту від вартості фактично демонтованих ОСОБА_10 та в подальшому реалізованих металоконструкцій.
Отримавши згоду ОСОБА_10 на участь у злочинній змові, ОСОБА_9 повідомив про це ОСОБА_6 , таким чином у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.09.2024 всі учасники злочинної групи зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, а саме розтрати майна ДП «ЗАРЗ» з метою подальшого привласнення коштів, отриманих від збуту майна ДП «ЗАРЗ» за ціною металобрухту.
Відповідно до домовленості учасників злочинної групи між ними були розподілені обов'язки наступним чином:
- ОСОБА_6 , як організатор злочинної групи, та активний член організованої групи, вчиняв сукупність дій, спрямованих на досягнення спільного злочинного плану, а саме: утворив організовану групу, а саме: залучив до складу організованої групи в якості виконавців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , довівши до відома співучасників єдиний план вчинення злочинів та визначивши способи його виконання, детально розподілив між ними обов'язки, забезпечивши взаємозв'язок між діями всіх учасників. Так, ОСОБА_9 повинен був підшукувати осіб для здійснення демонтажу металевих конструкцій та обладнання, а також фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції та обладнання за ціною лому металу, в тому числі за готівковий розрахунок, після чого задля надання видимості офіційного правочину повинен був готувати відповідні документи від імені ДП «ЗАРЗ» для подальшого підпису ОСОБА_6 , який у свою чергу керував організованою групою, а саме: планував злочинну діяльність, зокрема давав вказівки, які саме металеві конструкції та обладнання на території заводу необхідно демонтувати, розподіляв грошові кошти отримані злочинним шляхом, координував дії членів організованої групи в процесі вчинення злочинів, а саме: контролював діяльність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час демонтажу та подальшого продажу металевих конструкцій та обладнання, підписував фіктивні документі від імені ДП «ЗАРЗ» задля надання видимості офіційного правочину, керував підготовкою до вчинення злочинів, а саме: створив умови для вчинення злочинів, що виражалося у наданні безперешкодного доступу до території ДП «ЗАРЗ», наділив ОСОБА_9 повноваженнями представника ДП «ЗАРЗ», обмежив доступ на територію ДП «ЗАРЗ» сторонніх осіб, які могли б заважати та бути свідками злочинної діяльності встановивши пропускний режим на в'їзді та виїзд до державного підприємства, найняв на роботу охоронців без офіційного працевлаштування, створив видимість законності дії виконавців організованої групи своєю присутністю на території як в.о. директора; керував вчиненням злочину, а саме: надавав вказівки членам організованої групи щодо вчинення злочинів та ролі кожного на конкретному етапі їх вчинення, координував злочинні дії співучасників, налагоджував зв'язок між ними, контролював виконання конкретних, попередньо спланованих заходів, забезпечував прикриття злочинних дій співучасників; організував приховування злочинної діяльності організованої групи та заходи конспірації при вчиненні злочинів.
- ОСОБА_9 , як виконавець, керував реалізацією злочинного плану на місті, оскільки ОСОБА_6 проживав у іншому місті, а саме: м. Києві, підшукувати осіб для здійснення демонтажу металевих конструкцій та обладнання, а також фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції та обладнання за ціною лому металу, в тому числі за готівковий розрахунок, після чого задля надання видимості офіційного правочину повинен був готувати відповідні документи від імені ДП «ЗАРЗ» для подальшого підпису ОСОБА_6 , за власний рахунок фінансував роботи з демонтажу металевих конструкцій, надавав безперешкодний доступу до території ДП «ЗАРЗ» особам, які приймали участь у демонтажі, завантажені металевих конструкцій та обладнання, надсилав на банківські рахунки ОСОБА_6 та членів його сім'ї грошові кошти отримані за продаж третім особам металевих конструкцій ДП «ЗАРЗ».
- ОСОБА_10 , як виконавець, виконуючи свою роль, за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 організував роботу по демонтажу металевих конструкції та обладнання, які знаходились на території ДП «ЗАРЗ», а також їх розрізання для зручного навантаження в автомобіль для вивезення, організовував завантаження, підшукував фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції за ціною лому металу, підшукував транспортні засоби для транспортування демонтованих та порізаних металевих конструкцій та обладнання, отримував від ОСОБА_9 грошові кошти необхідні для початку робіт з демонтажу, орендував все необхідне обкладення, знайшов помічника для демонтажу металевих конструкції та обладнання ДП «ЗАРЗ».
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна - майна ДП «ЗАРЗ», ОСОБА_6 , діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, в складі організованої групи, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 11 вересня 2024 року, відповідно до раніше досягнутої домовленості визначив як предмет розтрати обладнання ДП «ЗАРЗ», а саме два циклони «Ц-800» з бункерами до них, які розташовувались на території ДП «ЗАРЗ» за адресою м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади 1, про що повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
В період часу з 20 до 28 вересня 2024 року ОСОБА_11 , отримавши від ОСОБА_9 необхідне устаткування та безперешкодний доступ до території ДП «ЗАРЗ» за адресою м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, 1, перебуваючи на території державного підприємства, на виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з умислом на розтрату майна ДП «ЗАРЗ», відповідно до відведеної йому ролі, здійснив демонтаж визначеного як предмет злочину ОСОБА_6 майна, а саме двох циклонів «Ц-800» вагою по 159,5 кг кожний, з бункерами накопичувачами до них вагою по 1 509 кг. кожний.
28.09.2024 приблизно о 13 годині 00 хвилин частину демонтованих металевих конструкцій обладнання двох циклонів «Ц-800» з бункерами накопичувачами до них в присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завантажено невстановленими досудовим розслідуванням особами до вантажного автомобілю ГАЗ, модель 33104 д.н.з. НОМЕР_2 та вивезено з території ДП «ЗАРЗ» та в подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.12.2024 демонтовані металеві конструкції вивезені з території ДП «ЗАРЗ» у повному обсязі.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, у складі організованої групи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, вчинили розтрату майна державного підприємства у вигляді обладнання, а саме двох циклонів «Ц-800» вагою по 159,5 кг та вартістю по 8000 гривень кожен, з бункерами накопичувачами до них вагою по 1 509 кг. вартістю по 317 633 гривень кожен, чим завдали шкоди ДП «ЗАРЗ» на загальну суму 651 266 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, яке кваліфікуються як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена повторно, в умовах воєнного стану, у складі організованої групи.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна - майна ДП «ЗАРЗ», Таким чином, ОСОБА_6 діючи умисно, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, разом зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, зловживаючи службовим становищем у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше вересня 2024 року, відповідно до раніше досягнутої домовленості визначив як предмет розтрати металеві конструкції, а саме трьохсекційні стелажі, які перебували в одному з ангарів ДП «ЗАРЗ» за адресою м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади 1, про що повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
На виконання злочинної домовленості, з метою подальшої розтрати вказаних металоконструкцій ДП «ЗАРЗ», ОСОБА_10 , діючи умисно, виконуючи свою роль у злочинній схемі, наприкінці вересня 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 30.09.2024 розпочав демонтаж металевих конструкції, а саме трьохсекційних стелажів, які перебували в одному з ангарів ДП «ЗАРЗ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, 1, та розрізання металевих конструкцій для зручного навантаження в автомобіль для вивезення.
ОСОБА_9 приблизно в той же час, відповідно до своєї ролі у злочинній схемі, підшукав ТОВ «Метал б/у Запоріжжя», зі службовими особами якого, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , досяг згоди про продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів.
В подальшому, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, в умовах воєнного стану, виконуючи свою роль у злочинній змові, будучи службовою особою у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 01.10.2024, без погодження з Фондом державного майна України, підписав договір купівлі продажу брухту та відходів № 01/10-7 від 01.10.2024 від імені ДП «ЗАРЗ» (продавець) з ТОВ «Метал б/у Запоріжжя» в особі директора ОСОБА_12 (покупець), предметом якого вказано товар - брухт та відходи кольорових та чорних металів за ціною 4000 грн. за 1 тону.
В подальшому у період часу з 30 вересня 2024 до 15 жовтня 2024 року ОСОБА_9 , відповідно до попередньої злочинної домовленості, надавав ОСОБА_10 ,устаткування та безперешкодний доступ до території ДП «ЗАРЗ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади 1, де ОСОБА_10 , на виконання домовленості, досягнутої зі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , перебуваючи на території ДП «ЗАРЗ», здійснив демонтаж частини металевих конструкції, а саме трьохсекційних стелажів.
В подальшому, 02.10.2024 приблизно о 12.00 год. демонтовані металеві конструкції загальною вагою 2 тони були завантажені невстановленими досудовим розслідуванням особами до автомобілю ГАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , та вивезені з території ДП «ЗАРЗ» для транспортування на склад ТОВ «Метал б/у Запоріжжя», а також 15.10.2024 приблизно о 13.00 год. демонтовані металеві конструкції загальною вагою 2 тони були завантажені невстановленими досудовим розслідуванням особами до автомобілю ГАЗ д.н.з. НОМЕР_3 , та вивезені з території ДП «ЗАРЗ» для транспортування на склад ТОВ «Метал б/у Запоріжжя».
Таким чином, ОСОБА_6 діючи умисно, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, разом зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, зловживаючи службовим становищем вчинив розтрату майна державного підприємства у вигляді лому металу вагою 4 тони середньою ринковою вартістю 5500 гривень за 1 тону, чим спричинили збиток на загальну суму 22 000 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, яке кваліфікуються як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена повторно, в умовах воєнного стану, у складі організованої групи.
Крім того, перебуваючи на посаді в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_6 достовірно знав про наявність на території підприємства обладнання, приміщень та конструкцій, більша частина з яких виготовлена з різних металів, та перебуває на балансі ДП «ЗАРЗ» а саме у власності Держави. В подальшому ОСОБА_6 , будучи службовою особою, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 , направлену на розтрату майна ДП «ЗАРЗ». При цьому ОСОБА_9 повинен був підшукувати осіб для здійснення демонтажу металевих конструкцій, а також фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати демонтовані металеві конструкції за ціною лому металу, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, з метою приховання злочинної діяльності, повинен був від імені ДП «ЗАРЗ» підписати відповідні документи, задля надання видимості офіційного правочину.
Так, у невстановленому в ході досудового слідства місці та час але не раніше листопада 2024 року ОСОБА_13 , мав на меті знайти підприємства які можуть йому продати металеві вироби, які він буде використовувати для перепродажу через ФОП своєї цивільної дружини ОСОБА_14 . З вказаною метою, ОСОБА_13 дізнався що можливо купити металеві вироби в м.Запоріжжя, а саме на ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (ЄДРПОУ 08011078).
В подальшому у невстановленому в ході досудового слідства місці та часі але не раніше листопада 2024 року, ОСОБА_13 приїхав за адресою: м.Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї Бригади, 1, (місцем розташування ДП «ЗАРЗ») де зустрівся зі ОСОБА_9 , який представився довіреною особою в.о. директора ОСОБА_6 , та запропонував закупити на вказаному заводі металеві вироби. ОСОБА_9 на вказану пропозицію надав ОСОБА_13 контакти в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_6 , та повідомив, що всі питання про покупку металевих виробів необхідно узгоджувати з вказаним в.о. директора.
23.11.2024, точний час в ході досудового слідства не встановлений, ОСОБА_13 , перебуваючи за місцем свого мешкання в с. Хащувате, Голованівського району Кіровоградської області зі свого особистого мобільного номеру НОМЕР_4 зателефонував в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_6 на мобільний номер НОМЕР_5 , та в ході телефонної розмови запитав чи можливо придбати метал на вказаному заводі.
У вказаний час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за вчинення дій в інтересах ОСОБА_13 , а саме за позитивне вирішення питання щодо продажу металу, який перебуває на балансі ДП «ЗАРЗ».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , діючи з корсиливих мотивів, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаючи, що його дії є протиправними, висловив ОСОБА_13 прохання надати йому ( ОСОБА_6 ) неправомірну вигоду у розмірі 20 000 гривень за укладення договору на придбання металу. У випадку згоди ОСОБА_13 надати вказану неправомірну вигоду, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, зобов'язувався від імені ДП «ЗАРЗ» вчинити дії на користь ОСОБА_13 , а саме підписати договір на проведення демонтажних робіт металевого ангару підприємства та договору купівлі-продажу демонтованого металу з ФОП ОСОБА_14 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_13 .
Грошові кошти у якості неправомірної вигоди згідно прохання ОСОБА_6 , у сумі 20 000 гривень необхідно було перерахувати на картковий рахунок сина ОСОБА_6 , а саме на картуАТ «Універсал банк» - № НОМЕР_6 .
ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що для укладення відповідного договору необхідно надати неправомірну вигоду службовій особі в.о. директора ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_6 , та розуміючи, що у останнього є повноваження на укладання договорів від імені ДП «ЗАРЗ», погодився на пропозицію останнього.
В подальшому, ОСОБА_13 , 23.11.2024 о 11 годині 45 хвилин зробив перерахування грошових коштів у сумі 20 000 гривень з особистої картки цивільної дружини ОСОБА_14 АТ КБ «Приват Банк» за № НОМЕР_7 , на наданий ОСОБА_6 картковий рахунок, а саме карту АТ «Універсал банк» - № НОМЕР_6 , відкриту на ім'я ОСОБА_15 , який є його неповнолітнім сином.
Також, ОСОБА_13 надав реквізити своєї цивільної дружини для складання відповідних договорів на демонтажні роботи металевого ангару ДП «ЗАРЗ» та договору купівлі-продажу демонтованого металу приблизною вагою 60 тон.
ОСОБА_6 , будучи службовою особою, отримавши у такий спосіб від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у розмірі 20 000 гривень, будучи службовою особою, з використанням службового становища вчинив дію на користь ОСОБА_13 , а саме підписав договір №20/11/2024 від 20.11.2024 на демонтаж металевих конструкцій, які перебувають на балансі ДП «ЗАРЗ», який 06.12.2024 передав ОСОБА_13 .
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, 23.11.2024 попрохав надати неправомірну вигоду у ОСОБА_13 та того ж дня отримав неправомірну вигоду у сумі 20 000 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, яке кваліфікується як одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.
Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна - майна ДП «ЗАРЗ», ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше листопада 2024 року, відповідно до раніше досягнутої домовленості визначив як предмет розтрати металевий ангар - склад сталей (інв. №74) площею 1 333,5 м2, який перебував за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, 1, про що повідомив ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 відповідно до раніше розробленого плану злочинної діяльності, на виконання своєї ролі у злочинному плані повинен був підшукувати осіб для здійснення демонтажу вказаного металевого ангару, а також фізичних або юридичних осіб, які могли б придбати та демонтувати металевий ангар за ціною лому металу.
Так, в ході реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, діючи в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше листопада 2024 року, підшукав фізичну особу - ОСОБА_13 , який мав на меті придбати лом металу для перепродажу через ФОП своєї цивільної дружини ОСОБА_14 , який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_13 повинен був провести демонтаж металевого ангару, а саме склад сталей (інв. №74) площею 1 333,5 м2 приблизною вагою 60 тон, який розташований на ДП «ЗАРЗ» (ЄДРПОУ 08011078), за адресою м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї бригади, 1.
В подальшому, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 , з метою особистого збагачення, з прямим умислом, направленим на розтрату майна державного підприємства, в умовах воєнного стану, виконуючи свою роль у злочинній змові, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.11.2024, без погодження з Фондом державного майна України, склав та підписав договір №20/11/2024 від 20.11.2024 на демонтаж металевих конструкцій які перебувають на балансі ДП «ЗАРЗ» від імені ДП «ЗАРЗ» (продавець) з ФОП ОСОБА_14 (покупець), маючи на меті приховати свої злочинні наміри вказав у договорі навіс інв. 33 арочне сховищем інв. 63, так як вказані об'єкти мають наслідки після ракетного обстрілу рф.
Таким чином, ОСОБА_6 , будчи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, за попередньою змовою зі ОСОБА_9 здійснили замах на розтрату майна державного підприємства у вигляді складу сталей (інв. №74) площею 1 333,5 м2 ринковою вартістю 1 872 100 гривень. Однак не зміг довести свій злочинний умисел спрямований на розтрату майна ДП «ЗАРЗ» до кінця з причин, які не залежали від його волі, тому що наказом заступника Голови Фонду державного майна України №2684 від 25.11.2024 ОСОБА_6 було звільнено з посади в.о. директор ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод», з яким фактично ОСОБА_6 був ознайомлений 05.12.2024.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України, яке кваліфікується як закінчений замах на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
12 грудня 2024 року в рамках кримінального провадження № 42024082030000051 від 07.10.2024 за ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 КК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та направлено поштою за місцем мешкання та працевлаштування.
15 січня 2025 року в рамках даного кримінального провадження складено письмове повідомлення про нову підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та направлено поштою за місцем мешкання та працевлаштування, а також вручено доньці ОСОБА_6
29 квітня 2025 року в рамках кримінального провадження №42024082030000043 від 12.08.2024 за ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України та направлено поштою за місцем мешкання та працевлаштування.
04 червня 2025 року рамках кримінального провадження №12025082040000670 від 22.05.2025 за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України та направлено поштою за місцем мешкання та працевлаштування.
17 січня 2025 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області.
21.01.2025 ухвалою №1-кс/335/29/2025 Орджонікідзевського районного судом м. Запоріжжя надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6
22.05.2025 прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 було виділено з кримінального провадження №42024082030000043 у провадження №12025082040000670 та №12025082040000671.
22.05.2025 відповідно до постанови прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження №12025082040000671 об'єднані до матеріалів кримінального провадження №12025082040000670.
Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 16.10.2024 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 144;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду від 16.10.2024, за адресою: м. Запоріжжя, 8-го березня, буд. 31;
- протоколом огляду місця події від 16.10.2024, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня;
- протоколом огляду місця події від 17.10.2024, АДРЕСА_3 ;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - знаття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_6 ;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - знаття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_20 ;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_20 ;
- протоколом огляду від 10.12.2024, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-Бригади, 1 ДП «ЗАРЗ»;
- протоколом обшуку, провденого за адресою: АДРЕСА_2 від 10.12.2024;
- протоколом обшуку, провденого за адресою: АДРЕСА_4 ;
- протоколом огляду від 09.01.2025, а саме руху банківської карти ОСОБА_15 ;
- протоколом огляду від 09.01.2025, а саме руху банківської карти ОСОБА_14 ;
- протоколом огляду від 13.01.2025, а саме руху банківської карти;
- протоколом огляду від 09.01.2025, а саме руху банківської карти ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ;
Так, згідно ч.3 ст.12 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення (злочин) відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке згідно санкції статті передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до примітки ст. 45 КК України правопорушення, передбачене ст. 191 КК України у випадку вчинення шляхом зловживання службовою особою службовим становищем є корупційним правопорушенням, у зв'язку з чим ОСОБА_6 у випадку засудження за скоєне правопорушення не може бути звільнений від відбування покарання, у зв'язку з чим невідворотність реальної міри покарання може спричинити переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду.
Крім того ОСОБА_6 зареєстрований на тимчасово окупованій території, має судимість за ст. 111-1 КК України, що свідчить про його лояльність до країни-агресора, тому не виключена можливість його переховування від органу досудового розслідування на території рф або ТОТ.
Таким чином встановлена наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На теперішній час досудове розслідування триває, в тому числі встановлюється місце перебування документів, підписаних ОСОБА_6 від імені ДП «ЗАРЗ», а також не встановлені всі особи, причетні до злочинної схеми, у яких також можуть перебувати документи та речі, що мають значення доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим не виключена можливість ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом надання вказівок можливим пособникам, тому не виключений ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується стійкими сталими особистими зв'язками ОСОБА_6 з іншим підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , незастосування запобіжного заходу до підозрюваного надасть йому можливість вплинути на ОСОБА_9 щодо спільної стратегії дій під час досудового розслідування та судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи, що свідки у кримінальному провадженні в основному є особи, які працювали на ДП «ЗАРЗ» або заключали з ДП «ЗАРЗ» договори тобто перебували в тих чи інших зв'язках з підозрюваним ОСОБА_6 , тому останній може вплинути на свідків шляхом вмовлять, підкупу або погроз.
Крім того, отримавши повістки про виклик до слідчого, підозрюваний за викликом не прибув пославшись на відсутність матеріальної змоги, разом з тим це дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі шляхом неявки до слідчого та затягуванню таким чином досудове розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_6 , раніше судимий, в тому числі притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ст. 368, ст. 111-1 КК України не виключена можливість, що без застосування відносно нього запобіжного заходу підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність, тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, 17.09.2025 на адресу СУ ГУНП в Запорізькій області від Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області ДСР НП України надійшов супровідний лист щодо місцеперебування ОСОБА_6 .
Відповідно до інформаційного листа Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Запорізькій області, встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 затриманий у Республіці Хорватії, 01.07.2025 у м. Висока Греда та відносно нього порушено кримінальні справи за скоєння злочину, а саме незаконне перевезення нелегальних мігрантів, які є громадянами Туреччини.
У зв'язку з чим виникла необхідність розглянути клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі ОСОБА_6 з метою подальшого оголошення його у міжнародний розшук.
На підставі викладеного у клопотанні слідчий просить винести ухвалу про обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання в повному обсязі.
Захисник при вирішенні зазначеного клопотання поклався на розсуд суду.
Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України в даному випадку можливо розглянути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у відсутність обвинуваченого, оскільки таке питання вирішується саме у зв'язку з необхідністю оголошення його у міжнародний розшук через його ухилення від суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання слідчого з додатками та наявні у суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про те, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до вимог ст.2КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
32.Відповідно до вимог ст.177, 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст.ст. 177-178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи такі законодавчі правила і відповідні застереження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, може бути застосований виключно у випадку, якщо підозра є обґрунтованою, а також за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України. Тобто таких ризиків має бути встановлено два і більше, а в разі доведення наявності лише одного ризику та обґрунтованості підозри слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15 під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «;Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
44.Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Судом встановлено, що постановою слідчого від 19 вересня 2025 року оголошено у міжнародний розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке згідно санкції статті передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тяжкість злочинів свідчить про ступінь суспільної небезпеки діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також неодноразові неявки, перебування у внутрішньодержавному розшуку, перетин державного кордону, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.6.ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
За таких обставин всі вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухилився від суду.
Враховуючи особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в тому числі особливої тяжкості, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду в кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України.
Зазначена процедура визначена ч.6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_6 в місце досудового розслідування.
Також, згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання слідчого обґрунтоване і підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 197 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025082040000670, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено у міжнародний розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали суду доручити СУ ГУНП в Запорізькій області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на Шевченківську окружну прокуратуру міста Запоріжжя.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 04 листопада 2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1