Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/5890/25
Провадження №: 1-кп/332/712/25
03 листопада 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2025 за № 12025082030000577, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 КК України.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували. Інших клопотань не заявляли.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду з таких підстав. Дане кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 не зменшилися і не перестали існувати, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 06.11.2025, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також прокурор просила не визначати альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що не має наміру переховуватися від суду, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечив, зазначивши, що встановлені прокурором ризики є мінімальними, доцільно за даних обставин визначити у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Потерпілий ОСОБА_4 не наполягав на продовженні строку запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_5 .
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_5 перебуває у статусі обвинуваченого, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Положеннями ст. 199 КПК України визначений порядок продовження строку тримання під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд враховує таке.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ризик переховування від суду на теперішній час не зменшився та продовжує існувати.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений може переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1. ст. 177 КПК України.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишається актуальним, оскільки, перебуваючи за межами місця позбавлення волі, обвинувачений буде мешкати у безпосередній близькості із свідками даного злочину та підтримувати із деякими з них спілкування, так як він знайомий із даними особами, а тому у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення судового розгляду.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує той факт, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, не отримує грошове забезпечення, інших джерел доходу не має, що свідчить про необхідність здобування коштів для власного існування, забезпечення особистих потреб, що може спонукати останнього до вчинення інших корисливих злочинів.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи засудженим 30.06.2025 року Заводським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений відвідбування покарання з випробуванням тривалістю в один рік, вчинив новий тяжкий злочин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, суд вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Кримінальний процесуальний кодекс України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У відповідності до положень статті 182 КПК України розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Зважаючи на природу злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, який немає доходів, суд вважає, що розмір застави на рівні 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн,забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого є таким, що підлягає частковому задоволенню, а отже, вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, з визначенням розміру застави із покладенням обов'язків в разі сплати суми застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331, 376 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12025082030000577 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд провести 13 листопада 2025 року о 09 год. 45 хв. у відкритому судовому засіданні у судовій залі приміщення Заводського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Симчича, 65.
У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 січня 2026 року включно.
Одночасно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити розмір застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 60 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок № UA9282017203565289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов'язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.
У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику, потерпілому.
Ухвала суду в частині призначення кримінального провадження до судового розгляду оскарженню не підлягає.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 04 листопада 2025 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1