Справа № 331/5077/25
Провадження № 2/331/3054/2025
іменем України
04.11.2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Фісун Н.В., за участі секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води ,-
Представник позивача Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за надані послуги з постачання гарячої води у нежитлове приміщення №217 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2021 року по вересень 2022 року у сумі 3037,35 грн. В обґрунтування позову зазначив, що приміщення Відповідача за адресою АДРЕСА_1 обладнане приладом обліку гарячого водопостачання (тип JS-1,5, заводський номер 4646718).Нарахування споживачу за вказаний період виконувались за послугу постачання ГВ, функціонування ГВ та за абонентське обслуговування. До житлового будинку по АДРЕСА_1 прокладений циркуляційний трубопровід зовнішніх мереж гарячого водопостачання.
Відповідно, Концерном «МТМ» здійснюються нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування системи гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_1 у відповідності до Правил №1182 та вимог Методики №315. Опалювальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка прийнята для розрахунку за функціонування гарячого водопостачання, складає 13826,68 кв.м. (опалювальна площа приміщень будинку, у яких є підвід трубопроводів гарячого водопостачання в приміщення). Позивачем, за період з 01 листопада 2021р. по 30 вересня 2022 р. нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 3 037,35 грн.За період з листопада 2021 по вересень 2022 року Відповідач не здійснив оплати за отримані послуги. У зв'язку із чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 3037,35 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначений у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Відзив або пояснення від відповідача не надходив.
Представник позивача, згідно ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином у судовому порядку судовими повістками з повідомленням. Конверти з судовими повістками, що направлялися за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані позивачем, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних обставин.
Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Відносини між споживачами та виконавцями послуг з постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VIII (надалі - Закон №2189-VIII), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» від 11.12.2019р. №1182 (надалі - Правила №1182) та Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальнихпослуг» від 22.11.2018р. №315 (надалі - Методика №315).
Судом встановлено, що Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі- продажу від 5липня 2002 року.
Договір між Концерн «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, у постанові від 7 липня 2020р. у справі № 712/8916/17, погоджується з висновками судів про те, що відсутність укладеного письмового договору про надання будь-якого виду комунальних послуг не звільняє відповідачів як споживачів від обов'язку оплати за надані послуги, оскільки у сторін таких спорів є фактичні договірні відносини щодо надання-отримання відповідних житлово-комунальних послуг
ВП ВС вказує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
У вказаній постанові ВП ВС зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії,послуги гарячої води №76205942.
Відповідно до п.15 Правил №1182 - Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно Методики №315.
Функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання - це втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнані внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання.
Приміщення Відповідача за адресою АДРЕСА_1 обладнане приладом обліку гарячого водопостачання (тип JS-1,5, заводський номер 4646718).
Нарахування споживачу за вказаний період виконувались за послугу постачання ГВ, функціонування ГВ та за абонентське обслуговування.
До житлового будинку по АДРЕСА_1 прокладений циркуляційний трубопровід зовнішніх мереж гарячого водопостачання.
Відповідно, Концерном «МТМ» здійснюються нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування системи гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_1 у відповідності до Правил №1182 та вимог Методики №315.
До внесених змін в Методику №315, функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання приймалось як частка від загального обсягу теплової енергії, витраченої на ГВП в січні попереднього опалювального періоду, для систем:
із рушникосушарками при приготуванні гарячої води у будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 15 %;
без рушникосушарок при приготуванні гарячої води у будівлі в разі її постачання у розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 7 %;
з рушникосушарками при приготуванні гарячої води за межами будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 9 %;
без рушникосушарок при приготуванні гарячої води за межами будівлі в разі її постачання в розрахунковому періоді та наявності циркуляції - 3 %.
З січня 2022 року обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання, за наявності циркуляції, визначається - як частка від обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, спожитої будівлею/будинком у поточному місяці - 20 %.
Опалювальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка прийнята для розрахунку за функціонування гарячого водопостачання, складає 13826,68 кв.м. (опалювальна площа приміщень будинку, у яких є підвід трубопроводів гарячого водопостачання в приміщення).
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Позивачем, за період з 01 листопада 2021р. по 30 вересня 2022 р. нараховано до сплати за послугу з постачання гарячої води 3 037,35 грн.
Позивачем були сформовані та надіслані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги. В рахунках на оплату спожитої послуги, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо площі будинку/будівлі, кількості спожитої гарячої води, одиниця виміру та ціни за 1 куб.м гарячої води.
Таким чином, Відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За період з листопада 2021 по вересень 2022 року Відповідач не здійснив оплати за отримані послуги.
Відповідач має заборгованість перед Позивачем у розмірі 3037,35 грн. за отримані послуги за період з листопада 2021 по вересень 2022 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 5 п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі - Закон України) співвласник багатоквартирного будинку це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України одним з основних зобов'язань співвласника багатоквартирного будинку є забезпечення належного утримання та належного санітарного, технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
На виконання пункту 5 Договору, Позивач надавав послугу з постачання гарячої води Відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за період: листопад 2021 р. - вересень 2022 р. Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання гарячої води, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 3 037,35 грн.
Відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до позивача стосовно роз'яснень здійснених нарахувань за надану послугу з постачання гарячої води. Відповідне листування в матеріалах справи відсутнє та відповідачем не подано.
За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з постачання гарячої води на адресу Концерну «МТМ» не надходило.
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача боргу підлягає задоволенню у розмірі 3037,35грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК , ст.ст.525,526,610, 625 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості послуги з постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, вул..Героїв полку «Азов», 137, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458) суму заборгованості за надану послугу з постачання гарячої води у розмірі 3037,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, вул..Героїв полку «Азов», 137, у м.Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458) судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.11.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун