Справа № 308/15972/25
1-кс/308/6357/25
30 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшої слідчої СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 27.10.2025 року внесені до ЄРДР за №12025071030001934, погоджене з прокурором, про застосування відносно :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчою клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що 27.10.2025 року, приблизно о 20:30 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , перебував неподалік АЗС «Окко», що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 158А, де побачив потерпілу ОСОБА_7 , яка при собі мала рюкзак чорного кольору в якому знаходилися планшет марки «Аррle» та інші особисті речі.
В цей час, в ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел, направлений на викрадення чужого майна, а саме вищевказаного рюкзака чорного кольору з речами. Реалізуючи свій протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, підійшов до потерпілої зі спини, затулив їй рот своєю правою рукою та повалив ОСОБА_7 на землю.
Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_4 в зручний момент для заволодіння майном вихопив у потерпілої рюкзак чорного кольору в якому знаходилися планшет марки «Аррle» та її інші особисті речі. В цей час потерпіла ОСОБА_7 висловила вимогу повернути рюкзак, однак ОСОБА_4 розуміючи, що його дії є відкритими, почав втікати разом з викраденим майном та з місця вчинення злочину зник, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на суму, що встановлюється.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.
29.10.2025 року старшим слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , відповідно до ст. ст. 40, 42, 276, 277, 278, 298 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.
29.10.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.10.2025, протоколом огляду місця події від 27.10.2025, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 27.10.2025, протокол пред'явлення особи для впізнання від 27.10.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.10.2025, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 29.10.2025, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.10.2025, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Враховуючи той факт, що скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим.
Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки останній розуміючи невідворотність призначення йому покарання терміном від 7 до 10 років позбавлення волі за вчинене ним тяжкого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 може зникнути від слідства і суду.
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
З цих підстав більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1. ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, санкція за вчинення якого, згідно ч. 4 ст. 186 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду Також, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 є мешканцем Дніпропетровської області, він має змогу в будь-який час може виїхати із території Закарпатської області, в якій здійснюється досудове розслідування, та з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває та останній має реальну можливість спілкуватися з ними, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків і потерпілого даного кримінального провадження. З урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із потерпілою та свідками, та іншими особами, які на даний час не встановлені органом досудового розслідування, тим самим схиляти їх до зміни даних слідству показань. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується довідкою про судимість, згідно якої останній неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, Підозрюваний ОСОБА_4 не має будь-яких офіційних джерел заробітку коштів, що свідчить про те, що він надалі може вчиняти корисливі кримінальні правопорушення для власного збагачення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також відсутність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_4 , зокрема те, що майновий стан його залишається незадовільним, оскільки він ніде не працює, а також те, що скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачає позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а тому, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам: спробам переховуватися від органу досудового розслідування і суду та незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, з метою відмови останніх від дачі правдивих свідчень, а також з метою запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень та враховуючи те, що підстав для застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у слідства не має та менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому слідча просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк шістдесят діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_10 клопотання підтримав з викладених в такому підстав. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик впливу на потерпілу та свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім цього вказав, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, пов'язаний з застосуванням насильства над потерпілою, а тому просив не визначати розмір застави.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив визначити його підзахисному розмір застави.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст.12 КК України, злочин за ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.10.2025, протоколом огляду місця події від 27.10.2025, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 27.10.2025, протокол пред'явлення особи для впізнання від 27.10.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.10.2025, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 29.10.2025, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.10.2025, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Поряд з вказаними обставинами, суд бере до уваги те, що як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного умисного, корисливого злочину, вчинив даний злочин у період умовно дострокового звільнення.
Окрім цього, судом взято до уваги те, що злочин в якому підозрюється ОСОБА_4 , вчинено із застосування до потерпілої насильства.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 схильний до вчинення нових злочинів.
Враховуючи зазначене, а також тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочин із застосуванням насильства до потерпілої.
Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, а також те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинено із застосуванням насильства до потерпілої, вважаю за можливе, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчої задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до - 15 год. 08 хв., 27.12.2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 15 год. 08 хв., 29.10.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1