Справа № 302/1459/25
Провадження № 2/302/574/25
04 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просять визнати за ними право власності на спадкове майно за законом.
Позов обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , спадкодавець), який доводився позивачці ОСОБА_2 - чоловіком, а позивачу ОСОБА_1 - батьком, та за ним відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшла земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, розташовану в урочищі «Березник» в с. Подобовець Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №005811, виданого Пилипецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №365. Позивачі єдині прийняли спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено з причин наявності помилки у даті видачі Держакту №005811, яка передує видачі Пилипецькою сільрадою рішення №187 від 27.07.2003, яке, у свою чергу, було підставою для видачі ОСОБА_3 . Держакту №005811. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачі просили визнати за ними по частці у праві власності на згадану земельну ділянку в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3
15 жовтня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивачі в підготовче засідання не з'явилися.
Представник позивачів - адвокат Рішко С.І. подав суду заяву від 03 листопада 2025 року, в якій просив розглянути справу без участі позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач - Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
Рішенням Пилипецької сільради від 27.07.2003 №187 «Про розгляд заяв громадян про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Березник» села Пилипець. На підставі вищевказаного рішення Міжгірською філією Ужгородського районного центру ДЗК на замовлення ОСОБА_3 було виготовлено та погоджено у встановленому законом порядку технічну справу з видачі державного акту на право приватної власності на землю, на підставі якої Пилипецькою сільрадою було видано ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №005811, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №365, яким посвідчувалося його право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі «Березник» села Пилипець (далі - Держакт №005811).
Один примірник оригіналу Держакту №005811 було видано ОСОБА_3 і на даний час він зберігається у позивачів, інший примірник разом із оригіналом технічної справи на даний час зберігається в архіві відділу №3 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
З невідомих для позивачів причин у обох примірниках Державного акту №005811 зазначено помилкову дату його видачі, а саме 10.06.2003, при тому що підставою видачі цього державного акту є рішення Пилипецької сільради від 27.07.2003 №187.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводилася позивачці ОСОБА_2 - чоловіком, а позивачу ОСОБА_1 - батьком, та зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв'язку з смертю ОСОБА_3 за ним відкрилась спадщина.
27 квітня 2022 року у межах строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І.В. із заявою про прийняття спадщини за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1964 р.н., на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу №21/2022 (номер у Спадковому реєстрі 69254796).
Позивачка ОСОБА_2 , прийняла спадщину за майном померлого чоловіка у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З врахуванням положень статей 1222, 1223, 1258 та 1261 ЦК України у позивачів, у зв'язку з відкриттям спадщини за ОСОБА_3 , враховуючи відсутність заповіту, виникло право на спадкування, та вони стали спадкоємцями першої черги за законом.
25 вересня 2025 року позивачі звернулася до приватного нотаріуса Корбутяк І.В. із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1964 р.н., а саме на земельну ділянку, зазначену у Держакті №005811.
Як було встановлено нотаріусом, позивачі прийняли спадщину за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову у від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлого ОСОБА_3 до приватного нотаріуса не надходили.
Однак листом від 03.10.2025 №172/02-14 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв з причин наявності помилки у даті видачі Держакту №005811, яка передує видачі Пилипецькою сільрадою рішення №187 від 27.07.2003, яке, у свою чергу, було підставою для видачі ОСОБА_3 Держакту №005811.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено - речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Чинним на час видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗК № 005811, законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначений акт, оформлений згідно з актуальними нормативними вимогами, відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 11.06.2003) і був єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказаний державний акт є документом, який достовірно підтверджував належність згаданої земельної ділянки на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 й доводить її належність до складу спадщини.
Відповідно до підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до пункту 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У зв'язку із помилкою у даті видачі Держакту №005811 позивачі позбавлені можливості оформити свої майнові та спадкові права в позасудовому порядку, а тому змушені звертатися до суду за захистом, обираючи передбачений пунктом першим ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді - визнання права.
Враховуючи наведене суд встановив, що позивачі, як єдині спадкоємці першої черги за законом за померлим ОСОБА_3 , які прийняли спадщину набули право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема: земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в урочищі «Березник» в с. Подобовець Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №005811, виданого Пилипецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №365.
Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачів від спадкування за ОСОБА_3 ..
Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.
Відтак суд встановив, що у позивачів виникло право на набуття у власність зазначеного об'єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.
Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в урочищі «Березник» в с. Подобовець Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №005811, виданого Пилипецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №365, в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в урочищі «Березник» в с. Подобовець Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ЗК №005811, виданого Пилипецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №365, в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2025.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ - 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик