Справа № 127/30040/25
Провадження № 2/127/6599/25
04 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 16 вересня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z06.00601.005707122. Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 49999,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, терміном до 16 вересня 2020 року зі сплатою 22,0 % річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів. Первісний кредитор перед укладенням договору ознайомив відповідача в належній формі в повному обсязі з інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, відповідач ознайомився з тарифами банку і згоден з ними, відповідач ознайомився та підписав заяву про акцент публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/23, відповідно до якого право вимоги за договором кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року перейшло до позивача.
Відповідач не виконував належним чином умови договору, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка становить 115069,59 грн, з яких: 49999,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 35499,18 грн - прострочені проценти, 29571,41 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту. На момент звернення позивача до суду відповідач заборгованість не сплатив. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом та позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 115069,59 грн та судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідач був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», що є належним повідомлення, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13 травня 2024 року в справі №755/4829/23.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 16 вересня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем був укладений договір кредиту та страхування №Z06.00601.005707122, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на суму 49999,00 грн на строк 12 місяців до 16 вересня 2020 року, зі сплатою 21,99 % річних за користування кредитом.
Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 49999,00 грн на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4337,81 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього договору.
Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 «Інші послуги». Комісійна винагорода за приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку сплачується щомісячно згідно діючих Тарифів банку.
У Додатку №1 до договору кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року визначено графік та розмір щомісячних платежів за кредитом, а саме позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячний платіж на погашення кредиту в період з 16 вересня 2019 року до 16 вересня 2020 року в розмірі 5486,36 грн, що складається з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується ордерами-розпорядженнями №1 та №2 від 16 вересня 2019 року, а також випискою по рахунку позичальника.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладений договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1 цього договору (сплатити суму фінансування).
Сума фінансування за цим договором сплачена фактором, що підтверджується платіжною інструкціє №9217 від 26 липня 2023 року.
Відповідно до Реєстру боржників №3 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25 липня 2023 року АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги до відповідача за договором кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму 115069,59 грн.
26 липня 2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» укладений договір факторингу №01.02-38/23, відповідно до умов якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» відступає, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 5.1. вищевказаного договору, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1 цього договору (сплатити суму фінансування).
Сума фінансування за цим договором сплачена фактором, що підтверджується платіжною інструкціє №128 від 26 липня 2023 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-38/23 від 26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» відступило право вимоги до відповідача за договором кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму 115069,59 грн.
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» перейшло право кредитора за договором кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 , , що підтверджується дослідженими доказами.
Відповідач станом на дату подання позовної заяви не повернув отриманий кредит в встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Останній платіж здійснено відповідачем 21 грудня 2019 року.
Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань станом на 25 липня 2023 року виникла заборгованість за кредитом, розмір якої згідно довідки - розрахунку становить 115069,59 грн, з яких: 49999,00 грн - заборгованість за основним боргом, 35499,18 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 29 571,41 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (плата за обслуговування кредиту).
Оцінивши в сукупності надані докази, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в розмірі 85 498,18 грн, з яких: 49999,00 грн - заборгованість за основним боргом, 35499,18 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Щодо заборгованості по платі за обслуговування кредиту в розмірі 29 571,41 грн, то суд вважає її необґрунтованою.
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із ч.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ч.ч.1-2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію (плату) за обслуговування кредиту.
В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, пунктом 1.5 договору кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року зазначено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги банку». При цьому договір не містить переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості. Зі змісту договору кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року укладеного між первинним кредитором та відповідачем, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості.
Розмір ж плати за обслуговування кредиту визначений щомісячно у Додатку №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року (пункті 5, колонка 7.4. Договору) та змінюється залежно від погашення кредиту.
Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіка за договором кредиту, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо (п.9.8.2.).
Тобто цим пунктом встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не передбачено.
Відповідно до п.9.15.4 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Тобто вказаний пункт контекстуально дублює положення попереднього пункту в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в останньому безоплатно, а в попередньому - з оплатою наданих послуг.
Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить п.9.15.4, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі та кредитодавець не може встановлювати щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що умови договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
До цього висновку суд дійшов з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене вимоги щодо стягнення визначених позивачем сум заборгованості зі сплати плати за обслуговування кредиту в розмірі 29571,41 грн не підлягають задоволенню.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 85 498,18 грн, з яких: 49999,00 грн - заборгованість за основним боргом, 35499,18 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, а позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.
Зважаючи, що позов задоволений частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1799,87 грн судового збору( пропорційно задоволеним вимогам).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, довіреність, акт приймання-передачі наданих послуг №56 від 03 березня 2025 року, витяг з реєстру до акту №56 від 03 березня 2025 року та платіжну інструкцію №2066 від 03 березня 2025 року про перерахування коштів відповідно до договору про надання правничої допомоги №02/08/2024 від 02 серпня 2024 року та акту приймання-передачі наданих послуг №56 від 03 березня 2025 року.
За змістом договору виконавець зобов'язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Вартість послуги становить, зокрема 10000,00 грн за складання позовної заяви про стягнення заборгованості (п.3.1 договору). Замовник оплачує виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідного акту надання послуг (п.3.4 договору).
Замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання акту приймання - передачі наданих послуг (п.4.1. договору).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №56 від 03 березня 2025 року та витягу з реєстру до акту №56 від 03 березня 2025 року виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором від 16 вересня 2019 року та клопотання про витребування доказів, вартість послуги становить 10000,00 грн
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять клопотання про витребування доказів, а тому в суду відсутні підстави стверджувати, що такий вид послуг наданий виконавцем в межах підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінюючи подані докази, суд звертає увагу на те, що правова допомога, що виражена у підготовці позовної заяви не вимагала особливої юридичної і технічної роботи, з огляду на те, що мова йде про професійні знання адвоката, а дана справа не є унікальною. При цьому суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.00601.005707122 від 16 вересня 2019 року в сумі 85 498,18 грн, з яких: 49999,00 грн - заборгованість за основним боргом, 35499,18 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, а також 1799,87 грн судового збору та 6000,00 грн у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Товариство з обмеженою відповідністю «Факторингова компанія «Укрглобал - Фінанс», адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,4, код ЄДРПОУ 41915308,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: