Справа № 752/21104/24
Провадження №: 1-кп/752/1734/25
04.11.2025 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду судовий розгляд кримінального провадження №12024105010000515 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , має вищу освіту, працює офіційно фізичною особою-підприємцем, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
встановив:
ОСОБА_3 30.04.2024 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в офісному приміщенні автосалону «OLMAKS», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Грінченка, буд. 18, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, під час словесного конфлікту з ОСОБА_8 умисно, протиправно, з метою завдання тілесних ушкоджень завдав один удар рукою стиснутою у кулак в ділянку верхньої губи ОСОБА_8 та один удар правою рукою стиснутою в кулак в лобну ділянку голови ОСОБА_8 , внаслідок чого останній на декілька секунд втратив рівновагу.
Своїми злочинним діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді садна в правій надбрівній ділянці та зламу емалі коронки 2-го зубу верхньої щелепи справа, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав. Показав, що з потерпілим познайомився в 2016 році, ще тоді потерпілий орендував у нього кімнату для торгівлі електромобілями. В 2017 році запропонував ОСОБА_8 і його брату вкласти гроші в їх бізнес. Вклав гроші - і бізнес розвивався, про що йому звітували. Вказав, що коли почалась війна в 2022 році брат ОСОБА_8 втік за кордон, а ОСОБА_8 залишився працювати тут. В 2024 році в квітні ОСОБА_8 надав звіт, в якому він побачив інші суми. Спитав у ОСОБА_8 за розбіжності в сумах, але останній відмовився щось пояснювати. Через пару днів дізнався від свідків, що ОСОБА_8 буде закривати бізнес, після чого домовився з ним про зустріч 30.04.2024 року. Вказав, що 30.04.2024 року під час зустрічі ОСОБА_8 також нічого не пояснив, але повідомив, що буде закривати бізнес, після чого вони вирішили розійтись. Порахував суму, яку ОСОБА_8 винен йому, на що ОСОБА_8 не погодився. Вказав, що ОСОБА_8 мав намір виїхати за кордон, а тому він сказав ОСОБА_8 , що в нього є документи, які він надасть відповідним органам, а тому ОСОБА_8 зможе перетнути кордон тільки через р. Тису. Потім побачив, що ОСОБА_8 записує їх розмову на свій телефон та взяв зі столу два телефони, оскільки думав, що це його телефони (у нього такий же телефон як у ОСОБА_8 ). Вказав, що побачив як ОСОБА_8 біжить на нього та нападає, після чого він відштовхнув ОСОБА_8 , на що останній просив повернути йому телефон. Вказав, що під час конфлікту був ще свідок ОСОБА_9 , який перший раз їх розборонив. Зазначив, що розізлився і кинув телефон ОСОБА_8 об підлогу. ОСОБА_8 знову почав нападати, а він, в свою чергу, почав відходити. Зазначив, що штовхав ОСОБА_8 в плечі та тулуб, потім ОСОБА_8 впав і повідомив, що у нього подряпаний лоб, на що він відповів, що в цьому ОСОБА_8 і винен. ОСОБА_8 зуб він не вибивав, в обличчя удари не наносив, інші ушкодження не наносив, а тільки розбив телефон. Після конфлікту він в кабінет не заходив, його цікавило тільки повернення коштів. Конфлікт тривав приблизно 15 хв. Потім приїхала поліція, швидка медична допомога та почали оглядати його руки. Вказав, що потім поїхав до слідчого і дав пояснення. Вказав, що надав ОСОБА_8 гроші, щоб останній забрав заяву і ОСОБА_8 написав про це розписку, але потім його знову викликали до поліції. Кошти, які йому винен був ОСОБА_8 , він забрав машинами. Цивільний позов потерпілого не визнає.
Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що обвинуваченого знає і мав з ним робочі стосунки, наразі немає ніяких стосунків. Вказав, що 30.04.2024 року в кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, буд. 18, зустрівся з обвинуваченим. Вказав, що між ними виник діалог з робочих питань, в ході якого обвинувачений вважав, що від нього приховали майно і почав його у цьому звинувачувати, у зв'язку з чим, він почав записувати на телефон їх розмову. Вказав, що обвинувачений помітив, що діалог записується на телефон, після чого схопив телефон зі столу і вийшов з кабінету. Вказав, що намагався забрати у обвинуваченого телефон і в цей момент останній вдарив його рукою декілька раз в область голови та розбив його телефон. Не наносив обвинуваченому тілесних ушкоджень. Вказав, що потім відійшов від обвинуваченого і через деякий час останній покликав його в кабінет. Вказав, що пішов до кабінету, в якому обвинувачений наніс йому ще один удар в область обличчя, пошкодив зуб і пішов з кабінету. Конфлікт тривав приблизно 15 хв. Вказав, що вирішив не відповідати на провокацію ОСОБА_3 і викликав поліцію, потім приїхала ШМД та лікарі оглянули його та дали направлення. Поїхав в поліклінику, де зафіксували нанесені йому ушкодження: садна та пошкодження зуба. Через 2-3 дні його оглянув експерт, після чого він неодноразово звертався до лікарів, оскільки не міг нормально їсти і почав лікування. Вказав, що вважає, що огляд у експерта був поверхневий, а тому, вже під час лікування зубів у стоматолога він виявив посічення всіх зубів. Вказав, що писав розписку ОСОБА_3 по діловим питанням і така розписка не має відношення до подій 30.04.2024 року. Зазначив, що в офісі автосалона були ще троє колег, які бачили що трапилось між ним і обвинуваченим. Вказав, що пропонував ОСОБА_3 примиритись, але він відмовився. Вибачення ОСОБА_3 також не просив. Позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Крім вказаних вище показань потерпілого вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується іншими доказами, а саме:
даними, що містяться в заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 02.05.2024 року (т. 1 а.с. 198), з яких вбачається, що ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно із статтею 383 КК України, повідомив, що 30.04.2024 року о 16 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, буд. 18, ОСОБА_3 наніс йому тілесні ушкодження;
даними, що містяться в протоколі огляду предметів (документів) від 13.05.2024 року з додатком до нього диском, який був досліджений у судовому засіданні (т.1 а.с. 171, 173) з яких вбачається місце вчинення кримінального проступку, обстановка, яка склалася під час конфлікту та факт і обставини нанесення ОСОБА_3 удару кулаком правої руки потерпілому ОСОБА_8 в ділянку голови.
даними, що містяться у довідці з КНП «Центр ЕМД та МК» від 30.04.2024 року (т. 1 а.с. 160а), з яких вбачається, що 30.04.2024 року ОСОБА_8 було оброблено садна;
даними, що містяться в довідці Київської міської клінічної лікарні № 12 від 30.04.2024 року №551 (т. 1 а.с. 161), з яких вбачається, що ОСОБА_8 потрапив до Київської міської клінічної лікарні № 12 30.04.2024 року з діагнозом травмований вивих 21 зуба, скол коронки 11 зуба, ссадна шкіри правої надбрівної ділянки;
даними, що містяться у висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_10 №042-813-2024 від 20.06.2024 року (т.1 а.с. 167-170), з яких вбачається, що під час первинно відомого звернення 30.04.2024 року ОСОБА_8 по медичну допомогу, з урахуванням даних його судово-медичного огляду (03.05.2024 року), у останнього було виявлено тілесні ушкодження: садно в правій надбрівній ділянці, злам емалі коронки 2-го зубу верхньої щелепи справа. Характер та морфологічні властивості, виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від щонайменш двократної травмуючої ударної дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну та обставинам вказаним ОСОБА_8 та в описовій частині постанови, тобто 30.04.2024 року, та не супроводжувалось небезпечними для життя явищами. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень, відносяться до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) відповідно до п.п. 2.3.5. та 4.6 «Правил» та (за критерієм незначної стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 5%), відповідно до п. 2.3.4 «Правил». Так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців, саден, крововиливів у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Враховуючи характер та локалізацію, виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, дані протоколу його допиту в якості потерпілого та дані зображені на відеозапису з камери відеоспостереження, з місця події від 30.04.2024 року, можна заключити, що виявлені у нього тілесні ушкодження могли утворитися як при обставинах та у спосіб, на які він вказує, так і при обставинах, зображених на відеозаписі з камери відеоспостереження з місця події, що не суперечить об'єктивним судово-медичним даним.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що колись мав робочі відносини з потерпілим, наразі має дружні робочі відносини з обвинуваченим. Конфліктів з потерпілим не має. В квітні 2024 року десь після обіду разом із свідком ОСОБА_9 стояли біля автосалону за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, буд.18, потім побачили як обвинувачений з потерпілим штовхаються між собою. Вказав, що свідок ОСОБА_9 підійшов їх розборонити. Як він зрозумів, причиною конфлікту став телефон. Весь конфлікт він не бачив. Вже побачив як потерпілий стрибає на обвинуваченого, а обвинувачений захищався. Потерпілий намагався нанести удар обвинуваченому, який, в свою чергу, відходив. Не бачив як обвинувачений наносить удари потерпілому. Потім потерпілий викликав поліцію і вийшов на вулицю. Після цього ні потерпілий, ні обвинувачений в кабінет не заходили. Бачив як обвинувачений тримав телефон потерпілого, а потім кинув його на підлогу, щоб захищатися, а потерпілий хотів забрати телефон. Вказав, що після конфлікту зрозумів, що обвинувачений та потерпілий «розійшлись». До цього довгий час працював з потерпілим, але вирішив щось змінити і наразі працює з обвинуваченим. Вказав, що до конфлікту не бачив на потерпілому тілесних ушкоджень. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 він не бачив. Інших бійок чи конфліктів в той день він також не бачив.
Судом не встановлено підстав для визнання письмових доказів сторони обвинувачення не допустимими, у зв"язку із дотриманням стороною обвинувачення як вимог ч. 5 ст. 301, КПК України, так і вимог ч. 3 ст. 219, ч. 1 ст. 294 КПК України.
Крім того, вина обвинуваченого підтверджується і показаннями свідків як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що обвинуваченого знає і має з ним робочі дружні відносини. Потерпілого також знає, перебуває з ним в нормальних стосунках. 8 років працював з потерпілим. Обвинувачений і потерпілий були партнерами. Вказав, що десь в квітні 2024 року працював продавцем в автосалоні. В той день в автосалоні був потерпілий. ОСОБА_3 іноді заїжджав до них. Спочатку обвинувачений і потерпілий спілкувались в кабінеті, а потім вийшли до шоуруму. Вказав, що він з іншим свідком ОСОБА_11 перебували на вулиці та почули голосні нецензурні звуки. Зайшли в середину автосалону і він побачив штовханину між потерпілим та обвинуваченим і намагався їх розборонити. Вказав, що не бачив як обвинувачений наносив удари потерпілому. Причину конфлікту він також не знає, напевно щось не поділили. Вказав, що обвинувачений забрав телефон у потерпілого, і потерпілий намагався його забрати назад. Потім потерпілий викликав поліцію та швидку. Чи заходили обвинувачений та потерпілий до кабінету - не знає. В процесі штовханини вони намагались один одного зачепити. В один момент потерпілий впав, наче як підслизнувся, а обвинувачений тримався на ногах. Бачив у потерпілого подряпину на лобі і кров. До конфлікту у потерпілого жодних ушкоджень не бачив. Приносив йому засіб для оброблення травми. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 не бачив. Вказав, що ще за два три тижні до конфлікту, потерпілий сказав йому, що буде закривати бізнес. Вказав, що обвинувачений та потерпілий «розійшлись» по бізнесу, і він вирішив працювати з обвинуваченим.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що знайомий із обвинуваченим та з потерпілим, неприязних відносин ні з ким не має. Має робочі відносини з потерпілим - працює у його підпорядкуванні. 30.04.2024 року у другій половині дня а автосалоні за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, буд. 18 почув крики, вийшов і побачив конфлікт між потерпілим та обвинуваченим. Вказав, що бачив як обвинувачений розбив телефон, який належить потерпілому і який потерпілий намагався забрати. Зазначив, що обвинувачений мав агресію до потерпілого, і він бачив як обвинувачений наносив потерпілому удари в область обличчя. У обвинуваченого було більше п'яти спроб ударів, один удар точно досяг своєї цілі десь у верхню ділянку лоба. Вказав, що коли телефон вже був у потерпілого, конфлікт припинився і залишились лише словесні перепалки. Вказав, що до конфлікту, потерпілий був неушкоджений, а вже після конфлікту, побачив ссадна на його лобі та пошкоджені зуби. Потерпілий казав йому, що в нього болить зубний ряд. Потерпілий розповідав йому, що удар по зубам він отримав в кабінеті. Вважає, що потерпілий більше захищався і забирав свій телефон. Чи хапав потерпілий обвинуваченого - не знає. Вийшов надвір, а потім побачив поліцію.
Показання вказаних вище свідків узгоджується між собою, показаннями потерпілого та з іншими дослідженими доказами у справі, зокрема, в частині того, що між обвинуваченим та потерпілим дійсно мав місце конфлікт, під час конфлікту між ними була штовханина, наносились удари, наявність на потерпілому тілесних ушкоджень після конфлікту та їх відсутність до нього, так само як і відсутність інших бійок чи конфліктів 30.04.2024 року. Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , зокрема, в тій частині, що вони не бачили факт спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому, оскільки вказане суперечить даним відеозапису, а також показанням свідка ОСОБА_12 та потерпілого, які, в свою чергу, узгоджуються між собою та з даними висновку судово-медичного експерта №042-813-2024 від 20.06.2024 року, зокрема, в частині механізму та обставин виникнення виявлених у потерпілого пошкоджень.
Вказані докази в повній мірі узгоджуються між собою є належними, допустимими та достовірними, а у своїй сукупності - достатніми та взаємопов'язаними в тому числі з показаннями обвинуваченого та потерпілого, зокрема, про наявність конфлікту та штовханини, а також пошкоджень на обличчі потерпілого після нього, для прийняття рішення про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. На переконання суду кваліфікація дій обвинуваченого також є вірною та знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що в показаннях потерпілого, обвинуваченого та свідків є розбіжності щодо місця нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_8 , а саме зламу емалі коронки 2-го зубу верхньої щелепи справа: в кабінеті чи в шоурумі автосалону «OLMAKS», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Грінченка, буд. 18, однак суд звертає увагу на те, що в якому саме конкретному місці, зокрема, кабінеті чи шоурумі вищевказаного автосалону, ОСОБА_8 було нанесено тілесне ушкоджнення істотного значення для факту вчинення наведеного у вироку злочину не має, оскільки конфлікт був триваючим з переміщенням його учасників, проте в межах автосалону «OLMAKS», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, буд. 18. Беззаперечно встановленим є той факт, що до конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_8 не мав тілесних ушкоджень і такі тілесні ушкодження були отримані ним саме в ході конфлікту з ОСОБА_3 30.04.2024 року за адресою автосалону «OLMAKS»: м. Київ, вул. Грінченка, буд. 18.
Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, постанови дізнавача, повідомлення дізнавача, постанови прокурорів, направлення на судово-медичне обстеження, повідомлення завідувача відділу судово-медичної експертизи, супровідні листи, рапорт, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв'язки, зокрема, дружину, повнолітнього сина, батьків похилого віку, має вищу освіту, працює офіційно, має постійне місце реєстрації та місце проживання в м. Києві, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання, - наявність на утриманні малолітньої дитини, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, позицію сторони обвинувачення та потерпілого в судових дебатах, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 125 КК України.
На думку суду, призначене покарання є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і проступків.
14.04.2025 року потерпілим ОСОБА_8 було подано позов до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 75665,00 грн., моральної шкоди 200 000,00 грн.
02.05.2025 року стороною захисту було подано відзив на вищевказаний цивільний позов.
14.05.2025 року потерпілим ОСОБА_8 було подано відповідь на відзив на цивільний позов, в якому ОСОБА_8 зменшив суму матеріальної шкоди, та просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 66309,00 грн., моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги
17.09.2025 року потерпілим ОСОБА_8 було подано заяву про відшкодування судових витрат у сумі 24500,00 грн.
18.09.2025 року стороною захисту було подано клопотання про зменшення витрат на правничу правову допомогу.
Дослідивши вищевказані документи, суд приходить до наступних висновків.
Так, потерпілий ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 66309,00 грн., моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. та витрати на правничу допомогу 24500,00 грн.
Щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 66309,00 грн., суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 було завдано тілесні ушкодження у вигляді садна в правій надбрівній ділянці та зламу емалі коронки 2-го зубу верхньої щелепи справа.
Слід зазначити, що до цивільного позову додано копії квитанцій (т. 1 а.с. 129, 131-132), з яких вбачається довготривале надання стоматологічних послуг ОСОБА_8 , яке мало місце 01.05.2025 року на суму 6170,00 грн., 15.05.2025 року на суму 2840,00 грн., 05.08.2024 року на суму 7300, 00 грн., в таких чеках зазначено надання однієї і тієї ж послуги а саме: повна реставрація зуба/пряме вінірування. Таким чином, з наданих суду чеків неможливо однозначно встановити, який з чеків стосується саме того зуба, який підлягав лікуванню внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 зазначених у вироку суду.
Також до відповіді на відзив додано акт наданих стоматологічних послуг ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 212) щодо чотирьох зубів 11, 21, 13, 23, разом з цим із зазначеного акта неможливо встановити, який саме з чотирьох зубів, що був пролікований, є тим, що був пошкоджений внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
У зв'язку з цим, суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку, яке саме стоматологічне лікування входить до матеріальних збитків понесених ОСОБА_8 внаслідок заподіяння йому шкоди, а отже цивільний позов в частині стягнення витрат на стоматологічне лікування задоволенню не підлягає.
Щодо матеріальних збитків в частині стягнення витрат за Iphone 15 Pro в сумі 49999,00 грн. суд вказує, що стягнення таких збитків виходить за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, а отже такі витрати в даному кримінальному провадженні стягненню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_8 щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 66309,00 грн., задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Крім того, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з цим, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатній для розумного задоволення потреб особи, якій кримінальним правопорушенням завдано таку шкоду, при визначенні розміру відповідного відшкодування суд, керується принципами рівності, поміркованості, розумності і справедливості, приймає до уваги обставини вчинення кримінального проступку, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому ним кримінальному проступку, характер та обсяг душевних і фізичних страждань потерпілого ОСОБА_8 , і приходить до висновку про те, що розмір моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 становить 5000,00 грн., тому його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у зазначеному вище розмірі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24500,00 грн., слід зазначити, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони.
Документами на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, можуть бути: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Чинний КПК України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
На підтвердження вимог потерпілий посилається на договір про надання адвокатських послуг від 21.10.2024 року, додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 21.10.2024 року (т. 1 а.с. 33-34), акти про надання правових послуг до договору, квитанції з банку про сплату ОСОБА_8 витрат на правничу допомогу на загальну суму 24500,00 грн., розписки адвоката ОСОБА_7 про отримання грошових коштів в якості виконання умов договору про надання адвокатських послуг та розрахунок гонорару адвоката за надані правові послуги за договором про надання адвокатських послуг від 21.10.2024 року (т.1 а.с. 243-265).
Отже, вказівка захисника ОСОБА_6 про те, що представник потерпілого ОСОБА_7 не надав детального опису наданих робіт (послуг) спростовується наданим ОСОБА_7 розрахунком гонорару адвоката (т. 1 а.с. 264-265).
Таким чином, суд вважає, що розрахунок гонорару адвоката відповідає критеріям реальності та розумності, а потерпілим надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості, а тому процесуальні витрати у сумі 24500,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 слід задовольнити частково.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п"ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень в дохід держави.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) процесуальні витрати на правничу допомогу у розмірі 24500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_3 - відмовити.
Речовий доказ:
CD-диск на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження автосалону «Olmaks» щодо подій, які мали місце 30.04.2024 року, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12024105010000515, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12024105010000515.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1