Справа № 148/2550/25
Провадження №3/148/1089/25
03 листопада 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.09.2025 серії ВАД №669179 25.09.2025 о 19:29 год. по пров. 2-й Волошковий, 2 в с-щі ОСОБА_2 перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме наявний запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення, хитка хода, що унеможливлювало належним чином виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, з заявою про відкладення судового засідання до суду не зверталася. Оскільки її неявка не перешкоджає вирішенню даного питання, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справу розглянуто за її відсутності на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 25.09.2025 (а.с. 2), копію рапорту від 25.09.2025 (а.с. 3), письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 25.09.2025 (а.с. 4, 5), копію акту обстеження умов проживання від 25.09.2025 (а.с. 6), доходжу наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
За змістом ст. 150 СК України : 1) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) батьки зобов'язані поважати дитину; 5) передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; 6) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не конкретизовано, які саме дії (бездіяльність) особи, що притягається до адміністративної відповідальності, свідчать про ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Крім того, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, крім того, винуватість у скоєнні такого правопорушення особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
В матеріалах даної справи відсутні переконливі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке ставиться їй в провину, а саме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо належного виховання сина. Зокрема, відомості про свідків, які б могли підтвердити, чи спростувати вказані події, відеофіксації обставин події. Крім того, додані до протоколу письмові матеріали, не містять доказів того, що ОСОБА_1 25.09.2025 перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, з копії рапорту та пояснень ОСОБА_1 від 25.09.2025 вбачається, що саме остання викликала працівників поліції, оскільки вважала, що іншими особами було неправомірні дії щодо життя та здоровя сина ОСОБА_3 .
Крім того, з копії акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Шпиківської селищної ради 25.09.2025, вбачається, що ОСОБА_1 створено умови для проживання та виховання сина. Так, у нього наявна окрема кімната, наявний чистий сезонний одяг та взуття. Під час обстеження в наявності була приготована їжа, був достатній запас продуктів харчування. У родині дружні стосунки.
Тобто, ОСОБА_1 виконуються обов'язки дій щодо забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання прийомного сина ОСОБА_3 .
А тому констатація факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, в протоколі є припущенням, яке на доказах не ґрунтується.
Отже, доходжу висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Оцінивши всі докази, надані суду в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, доходжу висновку про недоведеність перед судом поза розумним сумнівом наявності в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з недоведеністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. 7, ст. 184, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 251, 252, п. 3 ч. 1. ст. 284, суддя, -
постановила:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.184 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.А.Штифурко