Справа № 709/1383/25
31 жовтня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
при секретарі судового засідання - Данілової О.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Авентус Україна», адреса: проспект Берестейський, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230 (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 8428372 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронним повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою та процентів за користування кредитом.
Кредитодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 25000,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку номер, котрої надано позичальником.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, проте, у свою чергу, відповідач не виконував зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на день здійснення розрахунку утворилася заборгованість у розмірі 55000,00 грн, яка складається з:
- 25000,00 грн - заборгованість за кредитом,
- 30000,00 грн - заборгованість за відсотками.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 55000,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та судових витрат у розмірі 105,00 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 25000,00 грн. Щодо стягнення заборгованості за відсотками зазначила наступне.
Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військових та членів їх сімей» військовослужбовцям які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період штрафні санкції, пеня та відсотки за користування кредитом не нараховуються.
Відповідач, у свою чергу, являється військовослужбовцем, у підтвердження чого суду надано копію військового квитка ОСОБА_2 .
Таким чином, стягнення із відповідача ОСОБА_2 заборгованості за відсотками суперечить ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військових та членів їх сімей».
З огляду на вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти стягнення із відповідача заборгованості за відсотками.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 8428372 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит, загальний розмір якого становить 25000,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1 % за день користування кредитом за стандартною процентною ставкою, 0,93 % за день користування кредитом за зниженою процентною ставкою. Договір підписано електронним підписом позичальника, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С4656.
Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 .
Також, під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_2 підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С4656 Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20250514 від 14 травня 2025 року позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у сумі 25000,00 грн.
Крім цього, факт укладення кредитного договору та факт отримання грошових коштів у кредит не заперечується стороною відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором становить 55000,00 грн, яка складається з:
- 25000,00 грн - заборгованість за кредитом,
- 30000,00 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за умовами кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо заперечень представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Отже, із аналізу вищевказаного можна зробити висновок, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, зокрема, проценти за користування кредитом не нараховуються.
Суд звертає увагу на норму, визначену законодавцем, а саме на те, що відсотки за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям на час їх призову.
Відповідно до копії військового квитка відповідача ОСОБА_2 , останнього було призвано на військову службу 31 березня 2025 року.
Проте, спірний кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем
28 жовтня 2024 року, та як вбачається із розрахунку заборгованості, який не спростований стороною відповідача, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом нараховувалась позивачем до 25 лютого 2025 року, тобто до того часу, як відповідача було призвано на військову службу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість по процентам, у даному випадку, була нарахована правомірно.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі
2422,40 грн.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Так, сторона позивача просить суд стягнути із відповідача понесені судові витрати за відправлення досудових вимог та претензій боржнику у розмірі 105,00 грн.
Проте, суду не надано належного обґрунтування розміру таких судових витрат та не надано належних, допустимих та достатніх доказів їх понесення позивачем, у зв'язку з чим у стягненні таких витрат із відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ТОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Авентус Україна», адреса: проспект Берестейський, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230, заборгованість за Договором № 8428372 про надання споживчого кредиту від 28 жовтня 2024 року у розмірі 55000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Авентус Україна», адреса: проспект Берестейський, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230, судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя О.Г. Романова