Справа № 147/1990/25
Провадження № 1-кп/147/407/25
іменем України
04 листопада 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025025120000056 від 09.10.2025, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді слюсара - ремонтника філії «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика», з середньою освітою, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 08.10.2025 близько 17 год. 00 хв. на узбіччі дороги біля лісосмуги, яка розташована за межами населеного пункту селище Тростянець Гайсинського району Вінницької області в напрямку м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, більш точне місце під час досудового розслідування не представилось встановити, помітивши, підняв із землі металевий органайзер (брелок-капсула із кільцем), в середині якого виявив порошкоподібну речовину. Будучи особою, яка вживає психотропні речовини, та розуміючи, що у металевому органайзері може міститись психотропна речовина PVP, ОСОБА_3 забрав його собі та помістив до лівої кишені кофти, в яку він був одягнений, і таким чином незаконно придбав психотропну речовину PVP , яку в подальшому незаконно зберігав при собі до 12 год. 08 хв. 09.10.2025 для власного вживання шляхом куріння використовуючи скляну трубку, без мети збуту. За результатом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , в період часу з 17 год. 00 хв. 08.10.2025 по12 год. 08 хв. 09.10.2025 року при собі у лівій кишені кофти в яку був одягнений, незаконно, без мети збуту, зберігав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,4766 г. яка містилась у металевому органайзері та скляну трубку для куріння на поверхні якої наявні речовини в нашаруванні яких містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, - PVP масою 0,0192 г. Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP становить 0,4958 г., яку ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав при собі у лівій кишені кофти в яку був одягнений, без мети збуту.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини громадянина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та правильної кваліфікації його дій за ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та враховує роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який раніше несудимий, офіційно працевлаштований, за наркологічною допомогою в КП «Ладижинська міська лікарня» не звертався, під наглядом у психіатричному кабінеті КП «Ладижинська міська лікарня» не перебуває, за місцем проживання обвинуваченого компрометуючими відомостями відносно ОСОБА_3 . Ладижинська міська рада не розраховує, на обліку у філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Гайсинського районного сектору №1 не перебуває, за інформацією Ладижинського управління Гайсинської філії Вінницького обласного центру зайнятості ОСОБА_3 до служби зайнятості не звертався та на обліку як безробітний не перебуває, на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває та з 18.12.2-23 визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку військовозобов'язаних.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді штрафу, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Суд переконаний, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вчиненим кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру відповідно до вимог ст. 96-3 КК України не встановлено.
Пропонована винагорода викривачу не визначалась у зв'язку з відсутністю викривача у кримінальному провадженні.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні для проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів (висновок експерта Вінницького НДЕКЦ МВС №СЕ-19/102-25/22414-НЗПРАП від 21.08.2024 та висновок експерта Вінницького НДЕКЦ МВС №19/102-24/16513-НЗПРАП від 21.08.2024) в загальному розмірі становлять 7131,20 грн та відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Згідно із ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Керуючись статтями 374, 381, 382 КПК України, ч.1 ст. 309 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP загальною масою 0,4958 г. та пристрій для куріння психотропної речовини у вигляді скляної трубки, які передано на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - знищити.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1