Справа № 138/2458/25
Провадження №:2/138/1206/25
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
Представник позивачів адвокат Лабик Руслан Романович 22.08.2025 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.01.2025, приблизно о 19 год. 00 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Головній у с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись зі швидкістю, що перевищувала дозволену (75-79 км/год), допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебігала проїздну частину дороги. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. За даним фактом ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР під № 1202500000000080 від 21.01.2025 та розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою від 30.04.2025 старшого слідчого вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок смерті ОСОБА_4 її чоловіку та сину було завдано моральну шкоду, адже втрата дружини та матері (позивачів у справі) є найтяжчим і найгіршим з усього, що може статись в житті. Така втрата внесла непоправимі зміни в подальше життя позивачів, оскільки ОСОБА_4 була їх опорою та підтримкою, її смерть внесла у життя позивачів матеріальні та нематеріальні втрати, що виражались у фінансовій підтримці, допомозі по господарству, турботі, моральній підтримці, опорі у вихованні онуків, спілкуванні тощо. Також в позові зазначено про те, що позивачі оцінюють моральну шкоду у розмірі по 8000000,00 грн. Разом з тим, зважаючи на отримання позивачами від МТСБУ по 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також враховуючи грубу необережність потерпілої, що призвела до настання ДТП, позивачі зменшили розмір моральної шкоди до 400000,00 грн. кожному з позивачів та просять стягнути з відповідача моральну шкоду завдану позивачам в розмірі по 300000,000 грн. кожному.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.09.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.
Позивачі та їх представник, належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавала. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України вказане дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
06.102025 до суду від представника відповідача адвоката Заболотної Ганни Валеріївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить позов задовольнити частково та стягнути на користь позивачів моральну шкоду у розмірі по 60000 грн. кожному.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07.10.2025 визнано поважними причини пропуску строку на подання представником відповідача адвокатом Заболотною Ганною Валеріївною відзиву на позовну заяву та поновлено його у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача адвокатом Заболотною Ганною Валеріївною.
Відзив мотивовано тим, що відсутність вини відповідача у смерті ОСОБА_4 та груба необережність в діях ОСОБА_4 , що призвела до настання ДТП, є підставою для зменшення розміру моральної шкоди. Крім того, представник вказує на те, що відповідач не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.07.2025, якою відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після ДТП за її участю алкоголю. Також представник при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, просила врахувати майновий стан відповідача те, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом та відповідач перебуває на обліку по догляду за дитиною інвалідом й отримує соціальну допомогу у розмірі 3250,70 грн. на місяць, інших джерел доходів та майна не має, є учасником бойових дій. Крім того, після ДТП, відповідач добровільно перерахував 50000,00 грн. матеріальної допомоги сину потерпілої ОСОБА_2 , проте він відмовився від її отримання, що свідчить про небайдуже ставлення відповідача до наслідків ДТП. Розмір шкоди, який просять стягнути з відповідача, суперечить принципу розумності та справедливості та спричинить надмірний тягар для відповідача.
15.10.2025 від представника позивачів до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник зазначає, що позивачі погоджуються з наявністю в діях померлої ОСОБА_4 грубої необережності, що сприяла настанню ДТП, і цей факт був врахований при зменшенні розміру моральної шкоди з 800000,000 грн. до 400000,00 грн. та, враховуючи виплати від МТСБУ, стягнути позивачі просять по 300000,00 грн. моральної шкоди. Також у відповіді на відзив вказується на байдужість відповідача до трагедії, який не здійснив хоча б часткового добровільного відшкодування шкоди. Крім того представник звертає увагу на порушення відповідачем ПДР, а саме керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, з перевищенням, дозволеної швидкості руху та на рух на ближньому світлі фар у темну пору доби. Звертає увагу, що майновий стан відповідача не може бути підставою для мізерної компенсації за смерть людини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши, подані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 була дружиною позивача ОСОБА_1 та матір'ю позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копіями Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та Свідоцтва про народження.серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років, причина смерті: травма грудної частини аорти, що підтверджується копіями Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 та довідки про причину смерті від 22.01.2025.
Як вбачається з копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 21.01.2025 до даного реєстру внесені відомості за № 12025020000000080 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Вказані відомості внесені на підставі повідомлення про те, 21.01.2025, біля 19 год. 00 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Головній у с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області, у напрямку смт Муровані Курилівці, неподалік домогосподарства № 49, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка у невстановленому місці зліва-направо перебігала проїздну частину дороги. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
Також з системного аналізу висновку судово-медичної експертизи № 11 від 06.02.2025 вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала від травм, отриманих під час ДТП.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника ОСОБА_5 від 30.04.2025 року, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12025020000000080 від 21.01.202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України встановлено, що відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/102-25/5087-ІТ від 18.03.2025 у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4 ПДР. Пішоход ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог розділу 4 «Обов'язки і права пішоходів». Відповідно до інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/102-25/6495-ІТ від 26.03.2025 у даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом екстреного гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, при русі з допустимою для даних дорожніх умов швидкістю 50 км/год, тобто шляхом виконання вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР. В діях водія ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням даної події даної дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стали порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог п. 4.1, 4.4, 4.7. 4.14 а), б), г) Правил дорожнього руху. Таким чином у діях водія ОСОБА_3 відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.За встановлених досудовим розслідуванням обставин кримінальне провадження № 12024020000000303 від 04.04.2024 закрито в зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
При цьому суд вважає, що висновок експертизи №СЕ-19/102-25/6495-ІТ від 26.03.2025 спростовує посилання представника позивачів на необхідність врахування судом при визначенні розміру завданої моральної шкоди керування відповідачем автомобілем з перевищенням встановленої швидкості (75-79 км/год), оскільки як зазначено вище, навіть за умов дотримання швидкості 50 км/год ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом екстренного гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода.
Одночасно у вказаній постанові про закриття кримінального провадження слідчим встановлена наявність в діях ОСОБА_3 ознак адміністративних правопорушень за ст. 122, 130 КУпАП, матеріали про що було направлено до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.07.2025 (справа № 138/1463/25) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень (стягувач - Могилів-Подільський РВП ГУНП у Вінницькій області, що знаходиться по вул. Сагайдачного, 4, м. Могилів-Подільський Вінницької області) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Одночасно судом закрито провадження в справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частина четверта статті 130 КУпАП визначає відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Зі змісту постанови суду вбачається, що ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п. 2.10 є Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП: вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікар-ських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Вказане спростовує посилання представника позивачів на необхідність врахування судом при визначенні розміру завданої моральної шкоди керування відповідачем автомобілем під час настання ДТП у стані алкогольного сп'яніння.
Так само суд відхиляє твердження представника позивачів на байдуже ставлення відповідача до події, оскільки він добровільно не відшкодував позивачам хоча б частину завданої шкоди. Так, з доданої до відзиву копії квитанції, виданої АТ «Укрпошта», відповідач 16.04.2025 здійснив переказ грошових коштів у сумі 50000,00 грн. на ім'я позивача ОСОБА_2 , призначення платежу: допомога родичам. Разом з тим, як зазначає представник відповідача, вказані гроші ОСОБА_2 отримувати відмовився.
Представник позивача, звернувшись до суду в інтересах позивачів, зазначив, що смертю ОСОБА_4 її чоловіку та сину - позивачам у справі завдано моральну шкоду, розмір якої позивачі оцінюють в сумі по 800000,00 грн. кожному, але з урахуванням отриманих виплат від МТСБУ по 1000000,00 грн. кожному та грубу необережність ОСОБА_4 , просить стягнути на користь позивачів по 300000,00 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку, і несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначено особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності її вини.
Якщо ж груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшеною, що передбачено ч. 2 ст. 1193 ЦК України.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належить непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Разом з тим, відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу ОСОБА_4 щодо заподіяння шкоди.
Таким чином, у спірному випадку дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_1 , законним власником якого є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та була зумовлена порушенням ОСОБА_4 Правил дорожнього руху.
Отже, вимоги позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди з відповідача не є безпідставними та підлягають стягненню з останнього на їх користь.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачів, суд виходить з такого.
В п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практики в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд враховує, що факт смерті ОСОБА_4 внаслідок ДТП стався через порушення нею пунктів 4.1, 4.4, 4.7. 4.14 а), б), г) Правил дорожнього руху. В діях ОСОБА_4 наявна груба необережність, що визнав і представник позивачів.
Порушення ж позивачем Правил дорожнього руху, що були б у причинно-наслідковому зв'зку зі смертю ОСОБА_4 судом не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачами не надано.
Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права та те, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачам завдано моральну шкоду смертю дружини та матері відповідно, порушенням укладу їх життя, непоправною втратою рідної людини. Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі члена сім'ї позивачів під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи і те, що згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Водночас, враховуючи той факт, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок порушення нею Правил дорожнього руху України, груба необережність потерпілої сприяла виникненню шкоди, як стверджує представник позивачів та підтверджено копією листа МТСБУ від 14.08.2025 про прийняте рішення (номер справи МТСБУ: 115829), останні отримали від МТСБУ на відшкодування моральної шкоди по 100000,00 грн., суд вважає, що наявні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України, а відтак суд приходить до висновку зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Одночасно, при визначенні розміру моральної шкоди, суд також враховує майновий стан відповідача, який отримує державну соціальну допомогу у розмірі 3250, 70 грн. та те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом з дитинства, що підтверджується копіями Свідоцтв про народження серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 та посвідчення серії НОМЕР_8 від 03.07.2023.
Тому на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та визначає її у розмірі по 75000,00 гривень, який відповідатиме принципам розумності і справедливості.
Зважаючи на те, що позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір слід стягнути з відповідача на користь Державної судової адміністрації України.
Керуючись ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1193 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 206 ч. 4, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду в сумі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , моральну шкоду в сумі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Представник позивачів: адвокат Лабик Руслан Романович, адреса для листування: вул. Сахарова, 33, офіс 501, м. Львів, 79026.
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .
Представник відповідача: адвокат Заболотна Ганна Валеріївна, адреса для листування: вул. Сагайдачного, 1/30, каб. 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.
Суддя Т.Ю. Холодова