Справа № 131/1514/25
Провадження № 2/131/527/2025
"30" жовтня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Марчук В.І.,
при секретарі судових засідань Демчишиній О.В.,
за участю представника позивача, адвоката Білан Г.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м.Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),
17.09.2025 року ОСОБА_1 серез свого представника, адвоката Білан Г.М., звернувся до Іллінецького районного суу Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився.
Відповідачка ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилася. В поданій до суду заяві, посвідченій 26.09.2025 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., Чернуха позов визнала, підтвердила, що біологічним батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , позивач по справі. Просила суд позов задовольнити та розгляд справи проводити у її відсутності.
Представник позивача, адвокат Білан Г.М., не заперечила відносно прийняття визнання позову відповідачем та ухвалення рішення в підготовчому провадженні по даній справі.
Представник третьої особи, Відділу державної реєстрації ктів цивільного стну у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в підготовче судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у відсутності представника відділу. У вирішенні спрору поклався на розсуд суду.
Вирішуючи питання про прийняття визнання позову відповідачем, суд виходить з наступного.
Згідно вимог ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до судуза захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свободчи законних інтересів.
Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням вказаних вище норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставиниз урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17).
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставинабо добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе за умов: 1) визнання їх всіма учасниками справи; 2) відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі №572/2515/15-ц (провадження №61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Тобто, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16).
Судом також враховується, що позовна заява надійшла до суду 17.09.2025 року, провадження у справі було відкрито 22.09.2025р., а заява про визнання позову нотаріально посвідчена 26.09.2025 року та надійшла від відповідача 06.10.2025р., тобто до проведення першого судового засідання у справі, яке було призначено на 30.10.2025.
Наведена обставина, на думку суду, ставить під сумнів взагалі наявність спору між сторонами.
При цьому, суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 10.11.2023 у справі №401/2944/22, де Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, наведених в обґрунтування позову.
Відповідно до ч.2 ст.128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
На думку суду лише заява відповідача, в якій вона визнає позов про визнання батьківства позивачем не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки така заява не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 128 СК України, а також не відповідає інтересам дитини ОСОБА_3 .
При цьому, в даному спорі предметом доказування є наявність кровоного споріднення між позивачем та мололітньою дитиною, а тому подана відповідачем заява про визнання позову не може бути беззаперечною підставою для задоволення позову та не може бути покладено в основу рішення не дослідивши при цьому інші обставини справи.
Суд вважає, що не досліджуючи інших обставин у цій справі, суд позбавлений можливості достеменно встановити обставини, які вказують на відсутність порушення закону або прав, інтересів інших осіб, а тому, враховуючи, що повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, неможливо визначити чи відбудеться порушення вимог закону або прав та інтересів як відповідачки, яка визнала позов, так і дитини, відносно якої вирішується питання про визнання батьківства, внаслідок прийняття судом визнання позову відповідачем, тому приходить до висновку, що у прийнятті визнання відповідачем позову слід відмовити.
В зв'язку із вказаним підготовче засідання підлягає відкладенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 247, 200, 206,ст. 197 ЦПК України, -
Відмовити у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .
Відкласти підготовче засідання на 20 листопада 2025 року на 10 годину 30 хвилин у залі судових засідань в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області (22700, Вінницька область, м.Іллінці, вул.Європейська,28).
Про день, час та місце судового засідання повідомити учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала складена 03 листопада 2025 року.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК