Справа № 694/2980/25 Провадження №1-кп/694/175/25
Вирок
30.10.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження№№12025250360001078 від 06.09.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Звенигородка, Черкаської області, національність - ром, громадянин України, з базовою середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має на утриманні осіб похилого віку, не має інвалідності, не є депутатом, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
з участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
Згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував посвідчення водія.
Так, ОСОБА_4 будучи відповідно до постанови Ватутінського міського суду Черкаської області від 15.01.2021 у справі № 690/556/20 провадження № 3/690/5/21, яка набрала законної сили 25.01.2021, визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп.; постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.02.2024 у справі № 694/258/24 провадження 3/694/189/24, яка набрала законної сили 04.03.2024 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі дві тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) в прибуток держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу; постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 08.04.2024 у справі № 690/151/24 провадження 3/690/80/24, яка набрала законної сили 18.04.2024 визнаний винним в скоєнні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років 2 (два) місяці 12 (дванадцять) днів та без оплатного вилучення транспортного засобу; постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.01.2025 у справі № 694/3423/24 провадження 3/694/5/25, яка набрала законної сили 11.02.2025 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 3000 (чотири тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, умисно та систематично, достовірно знаючи про наявність даних постанов суду та будучи ознайомлений із ними, з метою їх невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, з порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно починаючи з 25.01.2024 умисно та цілеспрямовано керував транспортними засобами у зв'язку з чим його у встановленому законом порядку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Зокрема, ОСОБА_4 25.01.2024 о 23:00 год. в м. Звенигородка по вул. Хмельницького керував автомобілем «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, так як відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення передбачене ст. 126 КУпАП за що притягнутий до відповідальності - адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Він, же близько 22 год. 26 хв. 29.02.2024, в порушення пп а). 2.1, а) п. 2.9 Правил дорожнього руху, керував автомобілем ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Кривошеї, 9 м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, не маючи права керування даним транспортним засобом, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора Alkotest 6810 Drager, яким встановлено ступінь його алкогольного сп'яніння 1,49%, за що притягнутий до відповідальності - адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років 2 (два) місяці 12 (дванадцять) днів.
Він, же 14.12.2024 о 23 год. 44 хв. в с.Багачівка Звенигородського району на автодорозі Н-16 керував автомобілем ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а сааме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння за допомогою газоаналізатора Drager 6810, а також у Звенигородській БЛІЛ відмовився. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки порушення вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп?яніння, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП, за що притягнутий до відповідальності - адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 (чотири тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 10 (десять) років.
В подальшому ОСОБА_4 , будучи відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.02.2024 у справі № 694/258/24 провадження 3/694/189/24, яка набрала законної сили 04.03.2024, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі дві тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) в прибуток держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років та до постанови Ватутінського міського суду Черкаської області від 08.04.2024 у справі № 690/151/24 провадження 3/690/80/24, яка набрала законної сили 18.04.2024 визнаний винним в скоєнні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років 2 (два) місяці 12 (дванадцять) днів, а також до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 31.01.2025, яка набрала законної сили 11.02.2025, визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 3000 (чотири тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, умисно та достовірно знаючи про наявність даної постанови суду та будучи ознайомлений із нею, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, з порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно, 05.09.2025 о 17 год. 23 хв., перебуваючи на автодорозі Н-16 сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань 131 км + 900 метрів при в'їзді до населеного пункту с. Багачівка, Звенигородського району, Черкаської області, керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «ВАЗ» 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений усвідомлює свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, своє щире каяття підкріплює сплатою частково суми штрафів за трьома судовими рішеннями у справах про адміністративні правопорушення, про що надаються платіжні документи, запевняє суд, що таких порушень більше не повторить та готовий повністю понести покарання, призначене судом у даній справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимогам ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола протиІталії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , дав критичну оцінку своїм злочинним діям, вивловив готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансерах, з постійним місцем проживання, його роль у скоєних кримінальних правопорушеннях та поведінку до і після вчинення таких.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе не лише в умовах ізоляції від суспільства, тому останньому необхідно призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме такий вид покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
засудив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятитисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Матеріальна шкода не завдана.
Речові докази - DVD-R диск із записами з нагрудних камер поліцейських СРПП Звенигородського РВП та відеореєстратора службового автомобіля поліцейських залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1