24 вересня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Швед Н.В.
справа №569/25412/24
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів ,-
В інтересах ОСОБА_1 Адвокатка Соломон Ольга Миколаївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, у якому зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертається до Рівненського міського суду Рівненської області з цим позовом, оскільки відбулися зміни у її матеріальному становищі внаслідок витрат, пов'язаних з лікуванням малолітнього сина ОСОБА_4 , на утримання якого вона стягує аліменти з батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 27.04.2007 Відділом рестрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 27.04.2007. після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилося двоє дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про народження дітей.
Шлюб між батьками дитини був розірваний суддею Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук І..О. 28 травня 2024 року, рішення набрало законної сили 28 червня 2024 року. До та після розірвання шлюбу малолітній син ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з мамою.
З початком повномасштабного вторгнення військ рф на територію України 24лютого 2022 року ОСОБА_11 виїхала з дітьми до республіки Польща, де проживає з молодшою дитиною - сином ОСОБА_4 по теперішній час.
Позивачка стягує аліменти з Відповідача на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до судового наказу №569/19631/24 від 14.10.2024, який був винесений суддею Рівненського міського суду Рівненської області Першко О.О. в розмірі ? заробітку (доходу0 платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Під час раптової невідкладної госпіталізації ОСОБА_4 до медичного лікувального закладу в Польщі, 01.10.2024 малолітньому ОСОБА_4 було встановлено діагноз діабет 1 типу, що підтверджується медичною довідкою про стан здоров'я дитини Університетської дитячої лікарні відділення педіатрії, ендикронології та діабетології від 05.11.2024. хворим із цукровим діабетом 1-го типу необхідно періодично вимірювати рівень глюкози в крові та здійснювати уколи інсуліну, харчуватися відповідно до спеціальної дієти. Усі рекомендації та призначення лікарів по діагнозу ОСОБА_4 зазначені в інформаційній карті м. Любліна від 15.10.2024. на жаль повністю вилікувати це захворювання практично неможливо, що також підтверджується медичною довідкою про стан дитини від 05.11.2024.
Мати дитини понесла суттєві витрати на забезпечення лікування дитини. У зв'язку з необхідністю постійно бути поруч із ОСОБА_4 , адаптуватися під виявлену хворобу сина, а саме постійні вимірювання рівня глюкози в крові, необхідність колоти уколи інсуліну, корегування харчування дитини, постійний нагляд за Назарієм поки не відбудеться адаптація дитини до хвороби, Позивачка частково втратила роботу, яку виконувала та за яку отримувала заробітну плату. Внаслідок неможливості працювати як до хвороби дитини, оскільки має бути більше часу поруч із сином, ОСОБА_11 отримує менший розмір заробітної плати, що суттєво впливає на її матеріальний стан, який погіршився. В той час, як витрати, пов'язані із забезпеченням та утриманням сина значно збільшилися внаслідок виявленої у Назарія Хвороби.
Отже з моменту внесення судового наказу про стягнення з Відповідача аліментів на утримання сина, стан здоров'яНазарія погіршився, що підтверджується медичною довідкою про стан здоров'я дитини, що також вплинуло на зменшення заробітної плати Позивачки, яка не може в повній мірі виконувати трудові обов'язки, враховуючи стан здоров'я дитини потребує постійно бути поруч, поки триває період адаптації дитини до хвороби, а також тому, що ОСОБА_4 є малолітньою дитиною, віком 9 років, якому, якому ще неможливо повністю довірити самостійний контроль за хворобою та він не має навичок корегувати свій спосіб життя відповідно до встановленого йому діагнозу.
Аліменти на утримання дитини - це форма участі батька або матері, що проживає окремо від дитини, в її утриманні, яка сплачується в грошовій формі на періодичні основі. Визначений розмір аліментів на утримання сина, який стягується Позивачкою з батька дитини є недостатнім для покриття витрат на дитину, оскільки існує постійна необхідність приймати ліки, коригувати харчування при встановленому дитині діагнозі. При діабеті 1 типу, основа лікування - інсулінотерапія, приймання проти діабетичних препаратів та фізіотерапія, а також дієта - одна з основних складових лікування цукрового діабету у дітей при всіх типах захворювання. Виключення з раціону цукровмісних продуктів, контроль кількості хліба, круп і жирів. Важливо дотримуватися режиму харчування - 5-6 прийомів їжі в день, але невеликими порціями. Тобто мати дитини вимушена проводити більше часу поряд з ОСОБА_4 . Внаслідок чого частково втратила свою роботу. Разом з тим залишилися витрати на дитину, які призначені для гармонійного розвитку дитини та для задоволення базових потреб дитини, додають орієнтовний розрахунок витрат за жовтень 2024. Внаслідок лікування ОСОБА_4 у Позивачки суттєво збільшилися витрати. Частину яких є необхідність покласти на платника аліментів - батька ОСОБА_12 . Отже, після видачі Рівненським міським судом Рівненської області судового наказу про стягнення аліментів від 14.10.2024 в справі №569/19631/24 стан здоров'я дитини істотно погіршився. Позивачкою зібрані медичні документи на встановлення інвалідності сину ОСОБА_4 та подані до медичної установи за місцем лікування та перебування дитини в Польщі. Таким чином, погіршення стану здоров'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після стягнення аліментів не носить короткострокового характеру, а єстійким розладом функцій організму, яки й призводить до обмеження життєдіяльності дитини, потребує медичного спостереження та дієтичного харчування. У той час як відповідач є фізично здоровим і працездатним та може виконувати свій обов'язок по утриманню дитини. Отже, чинне законодавство гарантує право дитини на достатній життєвий рівень та визначає обов'язок батьків забезпечити дитині гідні умови життя, в тому числі фінансово.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2025 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача ОСОБА_2 -Адвокат Кузьменюк -Волошина Н.М. надала відзив на позовну заяву, просила поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. У відзиві вказала, що відповідач позовні вимоги не визнає, заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити. Зазначила,що позивачкапри поданні позову замовчує перед судом наступні фактичні обставини та порядку утримання дітей, який склався між колишнім подружжям. Під час перебування позивачки за кордоном у Польщі (куди вона виїхала з дітьми під приводом воєнного стану) ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. 28.05.2024 року Рівненський міський суд постановив заочне рішення про розірвання шлюбу. Рішенням Рівненського міського суду не було визначено місця проживання дітей: : ОСОБА_13 та ОСОБА_8 з будь-яким із батьків. У червні 2024 року діти повернулися з Польщі та проживали разом з батьком - ОСОБА_14 за адресою - АДРЕСА_1 та перебували повністю на його утриманні та вихованні. Матір ОСОБА_1 залишилася далі проживати у Польщі. В серпні 2024 року ОСОБА_15 приїхала до України щоб підлікувати зуби. 26.08.2024 року ОСОБА_1 забрала меншого сина - ОСОБА_4 та поїхала назад до Польщі, а 17 річна - донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , категорично не захотіла їхати з матір'ю, а залишилася проживати з батьком та відвідує НВК №2 «Школа - Ліцей», оскільки як висловлюється дитина - у чужій країні вона «ніхто», за полячку її ніколи не приймуть і вона хоче жити у себе вдома в Україні. ІНФОРМАЦІЯ_5 колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 написала повідомлення, що нею подана заява до суду про стягнення з нього аліментів на утримання обох дітей, а також маніпулювання щодо повернення меншого сина до України під її умовами. Згідно з даних сайту Судова влада України, встановлено, що така заява дійсно подана до Рівненського міського суду, однак уже після виїзду ОСОБА_16 до Польщі - 30.08.2024 року. ОСОБА_2 подав до Рівненського міського суду свої заперечення проти видачі судового наказу, які суд врахував, оскільки 10.09.2024 року Рівненський міський суд постановив ухвалу про відмову у видачі для ОСОБА_16 судового наказу. Оскільки ОСОБА_2 до вересня 2024 року вважав, що між сторонами добровільно узгоджено порядок утримання дітей - з у рахуванням того факту, що донька самостійно обрала місцем проживання з батьком, а син був забраний матір'ю до Польщі, - відповідно кожен з батьків утримує повноцінно дитину, яка з ним/нею проживає, однак після подання ОСОБА_17 заяв до суду, для ОСОБА_18 стало зрозумілим, що матір дітей іншої думки, а тому ОСОБА_2 отримав у судовому порядку наказ про стягнення з ОСОБА_16 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, адже матір увесь цей час абсолютно самоусунулася від грошового забезпечення та виховання дитини, з серпня 2024 року ОСОБА_1 не поверталася до України, та навіть не провідувала доньку.
Більше того аліментних зобов'язань ОСОБА_1 не виконує, про що свідчать постанови державного виконавця: Про внесення ОСОБА_16 до Єдинного реєстру боржників, Про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. ОСОБА_1 не надає для батька дитини мінімального присудженогообсягу аліментів, який би звичайно не покрив усіх витрат на дитину, якій 17 років, а також не бере участі у додаткових витратах на дитину. Станом на 26.03.2025 року розмір боргу ОСОБА_16 становить 21 202 грн.
Щомісячне утримання доньки для ОСОБА_2 складає близько 20 000 грн.
Щодо позовних вимог ОСОБА_16 про збільшення розміру аліментів на утримання сина, оскільки відбулися зміни у її матеріальному становищі внаслідок витрат пов'язаних з лікуванням сина, яких нібито не існувало на момент подання неюдо суду заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_18 1/4частки від його доходу, то такі доводи Позивача є взаємосуперечливими та невідповідними до обставин справи:
З заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду 11 жовтня 2024 року, а тому їй було відомо про стан здоров'я її дитини, оскільки як зазначено у позові на арк. 2 - вже з 01 жовтня 2024 року малолітньому ОСОБА_4 було встановлено діагноз діабет 1 типу, а з 01.10.2024 року та станом на 11 жовтня 2024 року дитина перебувала на лікуванні в Університетській дитячій лікарні в Любліні.
А тому Позивачу було відомо про стан здоров'я малолітнього сина станом на 11 жовтня 2024 року, коли нею було пред'явлено до суду заяву про видачу судового наказу, а тому здоров'я сина не погіршилося, а є таким же як на момент подання нею заяви про стягнення аліментів, а тому правові підстави дя застосування ст.. 192 СК України відсутні. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази понесення Позивачем будь-яких витрат на забезпечення лікування дитини, про що вона зазначає у позові. Лікування сина у Університетській дитячій лікарні в Любліні було безкоштовним, ліки синові видаються відповідною програмою безкоштовно, а тому доводи Позивача не знайшли свого підтвердження доказами. Втрата роботи Позивачем також не підтверджена доказами, не підтверджено її розмір заробітної плати до хвороби дитини, а також як вона зменшилася після хвороби дитини. Батько передавав на лікування сина 500 євро,які привезла їй її сестра. У батька з сином чудові відносини, він з ним постійно підтримує зв'язокпо мобільному телефону, який придбав 25.08.2024 року для сина саме перед його від'їздом до Польщі за 9000 грн. без будь-якої участі матері. Батько передає сину подарунки. Заборгованості з аліментних зобов'язань на утримання сина у ОСОБА_18 немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представником позивача ОСОБА_1 - Адвокаткою Соломон О.М. подано до суду відповідь на відзив, та вказала, що 10 квітня 2025 року представницею Позивачки, адвокаткою СОЛОМОН Ольгою Миколаївною, засобами поштового зв'язку було отримано відзив на позовну заяву, подану Представником Відповідача - адвокаткою КУЗЬМЕНЮК-ВОЛОШИНА Наталією Михайлівною в інтересах ОСОБА_2 . Відповідач подав відзив на позовну заяву з порушенням строку, встановленого ухвалою суду від 27 січня 2025 року, а саме п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали. Позовну заяву з усіма додатками стороною Відповідача було отримано 12.03.2025 що підтверджується матеріалами справи.10.04.2025 мною, представницею Позивачки адвокаткою Ольгою Соломон поштою було отримано відзив на позовну заяву від представниці Відповідача адвокатки Кузьменюк-Волошиної Н.М.Відзив подано лише 08.04.2025, тобто з пропущенням встановленого строку. Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідач зобов'язаний подати відзив у строк, визначений судом. Пропуск цього строку без поважних причин є підставою для вирішення судом справи за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Факт того, що донька проживає з батьком, не звільняє його від обов'язку утримувати сина. Сімейне законодавство України не передбачає механізму «взаємозарахування» обов'язку по утриманню однієї дитини проти іншої. Кожна дитина, незалежно від місця її проживання та статі, має рівне право на належне матеріальне забезпечення від обох батьків.Таким чином, сам по собі факт проживання доньки з відповідачем не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку брати участь у матеріальному забезпеченні сина, який проживає з матір'ю. Потреби сина значно зросли у зв'язку з тим, що дитині було встановлено діагноз - цукровий діабет 1 типу, що суттєво збільшило витрати на утримання, оскільки з'явилася потреба забезпечувати дитину ліками. Отже, з огляду на необхідність дотримання спеціального режиму харчування, регулярного медичного контролю, проведення додаткових аналізів, закупівлю витратних матеріалів і медичного обладнання, витрати на дитину зросли.Хвороба дитини призвела до того, що мати дитини не має можливості працювати стільки часу, як раніше, адже повинна доглядати за сином, і як наслідок - матеріальний стан сім'ї ОСОБА_19 погіршився. Неочікуване захворювання ОСОБА_4 на цукровий діабет І типу призвело до додаткових витрат на медичний догляд, лікарські препарати, спеціальний режим харчування для сина. Як наслідок, зважаючи на те, що Позивачка вимушена працювати (а відтак і заробляти) менше, матеріальне становище сім'ї ОСОБА_19 значно погіршилося. Ці обставини свідчать про об'єктивну потребу у збільшенні розміру аліментів, які Відповідач сплачує на утримання дитини. Стороною Відповідача не надано належних доказів на підтвердження неспроможності сплачувати аліменти в збільшуваному розмірі.Усі долучені до відзиву платіжні документи не свідчать про витрати ОСОБА_20 . Фіскальні чеки, Чеки РОЗ-терміналу не містять підтвердження належності витрат Відповідачем, оскільки не містять інформації по якій можна ідентифікувати те, що ці витрати понесені ОСОБА_21 .Отже, вважаємо, що доводи Відповідача, висловлені ним у відзиві, не заслуговують на увагу. Натомість наявні всі підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, на утримання дитини.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якому зазначає, що з заявою до Рівненського міського суду вона звернулася лише після того, як під час її перебування з сином в лікарні, адвокат, як представник її інтересів звернулась до адвоката відповідача з питанням врегулювання спору щодо аліментів без юридичних процедур. Проте зі сторони відповідача в було проігноровано наше звернення. Заява нею була подана 11 жовтня 2024 р. під час лікування сина в стаціонарі лікарні з попередньо озвученим лікарями діагнозом. Заключення з оцінкою стан здоров'я дитини, рекомендації щодо лікування та реабілітації, а також оцінкою його дієздатності вона отримала при виписці 15 жовтня 2024 року. На момент подачі заяви до суду їй не було відомо про подальший стан здоров'я дитини і способи підтримки життєдіяльності дитини. Медичне обслуговування дитини в стаціонарі відбувалось за рахунок обов'язкового медичного страхування, яке вона покриває від доходів з місця роботи. Надає докази щодо витрат на забезпечення лікування дитини поза межами Університетської дитячої лікарні в Любліні. Припущення відповідача щодо соціальних виплат біженцям в Польщі не є правдивими. Заборгованість по аліментах виникла в зв'язку зі значною фінансовою навантаженістю після виявлення хвороби сина. Від сплати аліментів не відмовляється. Вона приймає участь у вихованні та забезпеченні доньки, також переказувала доньці грошові кошти.
Представником відповідача ОСОБА_3 . Кузьменюк- ОСОБА_22 надано заперечення проти відповіді на відзив, в якому зазначила, що про перерахунок грошових коштів для доньки ОСОБА_23 навіть відомо нічого не було він повністю забезпечував доньку у всьому, а тому ці грошові кошти донька як повідомила витрачала на свої дріб'язки. Окрім того, що матір окрім аліментів, яких вона не сплачує, вона зобов'язана брати участь у додаткових витратах по утриманню дитини, чого вона також не робить, прикриваючись сумою 7 923 грн., що були перераховані у березні. Це право матері надавати добровільно для доньки кишенькові кошти, але виконувати свій обов'язок по оплаті аліментів та по оплаті додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_1 зобов'язана. Водночас Позивач займай «цікаву» позицію - я не оплачую аліментів на старшу доньку, оскільки маю фінансову завантаженість після виявлення хвороби сина, ОДНАК її не цікавить фінансова завантаженість ОСОБА_18 , який не має сталого постійного доходу, а підробляє по ремонту квартир для того щоб забезпечити мінімальний рівень проживання для себе та донька, яка у віці 17 років потребує великих матеріальних затрат навіть у порівнянні з ним, оскільки це дівчинка, яка бажає і якій слід завжди виглядати сучасно, доглянуто. ОСОБА_1 не спростувала того факту, що їй було відомо про стан здоров'я малолітнього сина станом на 11 жовтня 2024 року, коли нею було пред'явлено до суду заяву про видачу судового наказу, а тому здоров'я сина не погіршилося, а є таким же як і на момент подання нею заяви про стягнення аліментів, а тому правові підстави для застосування ст. 192 СК України відсутні.Станом на 11 жовтня 2024 року син вже як 11 день перебував на лікуванні, матір дитини вже 09.10.2024 року отримувала дієтичну консультацію та навчання щодо принципів харчування на цукровому діабеті, щодо розрахунку вуглеводних еквівалентів харчових продуктів та страв, - пацієнт та мати добре засвоїли навчальний матеріал, підсумковий тест тренінгу був написаний добре, меню написано з незначними помилками.
ОСОБА_1 визнала той факт, що дійсно медичне обслуговування дитини в стаціонарі відбулося за рахунок обов'язкового медичногострахування, так як і наголошував ОСОБА_2 у своєму відзиві - у матеріалах позову відсутні докази понесення Позивачем будь-яких витрат на забезпечення лікування дитини, про що вона зазначає у позові на арк. 2.
Єдиним доказом, який долучала Позивач до позову була інформаційна карта та медична довідка про стан здоров'я дитини Університетської дитячої лікарні в Любліні, де син лікувався безкоштовно, і Позивач не понесла жодних матеріальних затрат, що нею визнано у відповіді на відзив.
Доказів перебування на лікарняному Позивачем не долучено до відповіді на відзив.
Окрім того, у Польщі з березня 2025 року підвищено допомогу для для діабетиків- з березня 2025 року вона становить 3287 злотих, а це 34 471 грн. 89 коп. - дані взято з сайту:https://www.ukrainianinpoland.pl/uk/the-increase-in-benefits-for-diabetics-from-march-2025-will-amount-to-3287-zl-uk/.
Враховуючи, що з 11 жовтня 2024 року не змінилися обставини, про які мова йде у ст. 192 СК України, Відповідач не має постійного доходу, а займається тимчасовими підробітками, а також повністю утримує старшу доньку сторін, Відповідач не надала жодних доказів понесення нею витрат на лікування дитини, який окрім того, отримує медичну допомогу та ліки у Польщі безкоштовно, та окрім того отримує у Польщі соціальну та матеріальну допомоги на себе та на сина, як біженці, та у зв'язку з діабетом у дитини, - відсутні правові підстави для застосування ст. 192 СК України, а лише ст. 185 СК України при доказовому доведенні таких витрат, - а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_16 .
Представник ОСОБА_24 ОСОБА_25 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що на даний час витрати позивача на утримання сина значно зросли, оскільки дитина потребує більших витрат, оскільки потребує лікування, хвороба дитини призвела до того, що мати дитини не має моливості працювати стільки часу, як раніше, адже повинна доглядати за сином, і як наслідок - матеріальний стан її погіршився, також долучені до матеріалів справи фіскальні чеки на витрати для дитини, у зв'язку з хворобою дитини. Заперечувала, щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, просила не брати до уваги, відповідачем не надано належних доказів неспроможності сплачувати аліменти в збільшуваному розмірі. Підтримує відповідь на відзив Просить задовольнити позовні вимоги позивача шляхом збільшення розміру аліментів на дитину.
Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_26 - ОСОБА_22 в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог, підтримала відзив та заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що позивачка не надала жодних доказів зміни матеріальногоабо сімейного стану відповідача, які бвказували наможливість збільшення знього аліментів у розмірі1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки з відповідачем проживає його старша дочка, яку він забезпечує всім необхідним для повноцінного розвитку дитини та її утримання, що підтверджується поданим відзивом на позовну заяву та запереченями на відповідь на відзив.У батька з сином чудові відносини , він з ним підтримує зв'язок по мобільному телефоні, передає синові подарунки, заборгованості по аліментах немає. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі..
Суд, вислухавши думку представника позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов непідлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дітей: ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7), та серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 14 жовтня 2024 року по справі № 569/19631/24 було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).
У відповідності до .медичної довідки про стан здоров'я дитини Університетської дитячої лікарні м. Люблін від 05.11.2024, відділення педіатрії, ендокринології та діабетології встановлено діагноз захворювання: Діабет 1 типу.
Відпоідно до розархунку витрат на ОСОБА_27 за жовтень місяць 2024 позивачка зазначила категорію: одяг 490 злотих - 4949,00 грн., їжа - 1300 злотих -13130.00 грн., школа -135 злотих - 1363.50 грн, гігієна - 200 злотих - 2020.00грн, аптека (ліки,вимірювальний засіб) - 1000 злотих - 10100.00 грн., оренда житла (квартири) - 2500 злотих - 25250.00 грн., техніка (мультиварка, кухонні ваги) - 170 злотих - 1717.00 грн., мобільний зв'язок - 35 злотих - 353.50 грн., загальна сума витрат - 5830 злотих - 58883.00 грн.
Щодо посилань сторони позивача на наявність підстав для відмови у прийнятті відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Суд враховує основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, а також обов'язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
Згідно із ч. 2 ст.127ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що строк на подання відзиву був встановлений ухвалою суду прор відкриття провадження, суд дійшов висновку, що вказаний строк підлягає продовженню з ініціативи суду.
Беручи до уваги вищевикладене, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, приймаючи до уваги поважність причини пропущеного строку не подання відзиву , суд вважає за можливе долучити відзив представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_26 - ОСОБА_22 до матеріалів справи.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1979 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 798XII (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковою для застосування національними судами, вбачається, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно із статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Зокрема, ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є, як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Згідно із ст.273СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Така ж позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліментиодержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі судового наказу, посилаючись на те, що визначений до сплати попереднім рішенням суду розмір аліментів є недостатній для задоволення потреб дитини, збільшення витрат на утримання дитини у зв'язку із потребую лікування сина, хвороба дитини призвела до того, що мати дитини не має моливості працювати стільки часу, як раніше, адже повинна доглядати за сином, і як наслідок - матеріальний стан її погіршився, а також відповідачем не надано належних доказів неспроможності сплачувати аліменти в збільшуваному розмірі.
Суд враховує, що у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів саме стягувач має надати докази на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх доводах у позові, зокрема, не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а й які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу.
При цьому, суд має виходити з матеріального становища обох сторін.
У даному випадку тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону, покладається саме на позивача, яка звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення та є підставою для збільшення розміру аліментів.
Позивачем не доведено, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення судового наказу про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі.
Доказів того, що змінилось матеріальне становище або сталися зміни в здоров'ї платника або одержувача аліментів, чи наявні інші випадки для збільшення розміру аліментів, передбачені СК України, суду не надано.
Довідки ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення та який дохід отримує відповідач станом на теперішній час матеріали справи не містять,клопотання про витребування відповідної інформації стороною позивача не заявлено.
На утриманні відповідача є їхня спільна дочка, яка проживає разом з батьком, що підтверджується відзивом долученим до матеріалів справи та наданими поясненнями представника відповідача. Відповідач немає заборгованості з аліментних обов'язань на утримання сина.
Крім того, позивач, посилаючись на те, що встановлений судом розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, не вказує та не доводить належними, достовірними та допустимими доказами, який розмір витрат потребує дитина щомісячно. Позивачем не доведено необхідності стягнення саме такого розміру аліментів на утримання дитини, враховуючи, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки пояснення позивача щодо збільшення витрат на дитину, на думку суду, обумовлені додатковими витратами.
В свою чергу, аліментні платежі необхідні аби забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на понесення додаткових витрат, не позбавлена права звернутись до суду з позовом щодо стягнення таких витрат із відповідача.
Законом Українивід 03.07.2018року №2475-VIII частину першу статті 71Закону України«Про виконавчепровадження'доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК Українинавіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Зазначене відображено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані та здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5
Суддя -