єдиний унікальний номер справи 546/763/25
номер провадження 2/546/553/25
04 листопада 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У серпні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 05 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» був укладений договір № 1181295 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору відповідач отримав кредит в сумі 11000,00 грн, який зобов'язався повернути до 05 вересня 2024 року включно та сплатити проценти за користування грошовими коштами. ТОВ «Слон Кредит» виконав свої обов'язки за Договором та надав ОСОБА_1 кредитні кошти. Вказаний Договір було укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 31 січня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1181295.
У зв'язку з невиконанням умов Договору у відповідача виникла заборгованість в сумі 19106,99 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 11000,00 грн та процентами - 8106,99 грн.
Також у позові зазначено, що стороною позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договором не виконав.
Ухвалою судді від 13 серпня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 18 вересня 2025 року, яке суд відклав на 04 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Представниця позивача у позовній заяві просила розглядати справу за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а. с. 2-6).
Відповідач у судове засідання 18 вересня 2025 року та 04 листопада 2025 року не з'явився, судові повістки повернулися до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 92, 97).
Згідно з положеннями частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, з огляду на положення частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 05 вересня 2023 року о 09 год. 58 хв. 22 с. ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до Публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 05 вересня 2023 року (а.с. 18).
Також 05 вересня 2023 року о 09 год. 58 хв. 31 с. між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1181295 (а.с. 70-73). Вказаний договір було підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - Е671.
Згідно з пунктом 1.1. Договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення електронних даних, направлених товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту /ІТС товариства.
Згідно з пунктом 1.2. Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Договору сума кредиту складає 11000,00 грн, строк кредиту 366 днів з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2024 року (включно). Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: з дати укладення договору до 05 листопада 2023 року (включно) - 0,01% в місяць (0,12% річних); з 06 листопада 2023 року (включно) і до кінця строку надання кредиту - 150,00% річних (пункт 1.5. Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 11000,00 грн на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Дата надання кредиту: 05.09.2023 або 06.09.2023 (п. 2.2. Договору).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кредиту, день надання кредиту враховується, а останній день повернення - не враховується.
Договір набирає чинності з моменту його підписання електронними підписами сторін і діє до дати, вказаної у п. 1.4. цього договору, а в частині виконання зобов'язань та нарахування штрафів - до повного виконання споживачем зобов'язань за цим договором (пункт 9.2. Договору).
Також у розділі 10 Договору були зазначені анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП - НОМЕР_2 , телефон - НОМЕР_3 та електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1
Крім того, до позову було додано: Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту, які 05 вересня 2023 року підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - Е671 (а.с. 15 17). Також до позову було додано Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (а.с. 19-31), які не містять підпису відповідача.
Відповідно до довідки, виданої ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», 05 вересня 2023 року на підставі кредитного договору № 1181295 на банківську картку ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 11000,00 грн (а.с. 46).
04 лютого 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК» повідомило листом ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що 05 вересня 2023 року о 10 год. 00 хв. 58 с. було успішно перераховано на карту НОМЕР_1 кошти в сумі 11000,00 грн (а.с. 45).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «Слон Кредит», станом на 05 березня 2025 року у ОСОБА_1 за кредитним договором № 1181295 виникла заборгованість в сумі 19106,99 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 11000,00 грн та відсотками - 8106,99 грн (а.с. 47).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 1181295 в сумі 19106,99 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 11000,00 грн та відсотками - 8106,99 грн (а.с. 48).
31 січня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про надання послуг з факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників (а.с. 49-55).
Згідно з договором факторингу, право вимоги - всі належні клієнту права грошової вимоги до боржників, які виникли чи виникнуть в майбутньому на підставі укладених між клієнтом та боржниками кредитних договорів.
Відповідно до п. 10.6. договору факторингу договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення відтисками печаток сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Згідно з копією акта прийому-передачі реєстру боржників для друку за договорами надання послуги з факторингу № 31012025 від 31 січня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників для друку загальною кількістю боржників 2092 (а.с. 65)
Відповідно до Реєстру боржників до договору надання послуги з факторингу № 31012025 під № 1404 зазначений ОСОБА_1 , кредитний договір № 1181295 (а.с. 67-69).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 05 вересня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиу відповідно до чинного законодавства.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача, номер паспорта, РНОКПП, номер телефону та адресу місця проживання.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, ОСОБА_1 суду не надав, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Крім того, сторона позивача підтвердила, а відповідач не спростував, факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 11000,00 грн
Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проценти нараховувалися за ставкою 150,00% річних після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 8106,99 грн.
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 19106,99 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 11000,00 грн та відсотками - 8106,99 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 0541710013 від 31 липня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 83).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, з відповідача підлягають до стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Щодо судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 7-9); прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 11); заявки на надання юридичної допомоги № 9 від 02 червня 2025 року (а.с. 13) та витягу з акта № 13 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року (а.с. 14).
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги (пункти 1.1, 2.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).
Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги № 9 сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг: надання усної консультації, кількість годин - 2, ціна - 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість годин - 2, ціна - 6000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18 судом зазначено, що: «аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору».
Як зазначено у пункті 4.2. договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги після надання адвокатським об'єднанням відповідного рахунку для оплати.
Як було зазначено позивачем, адвокатським об'єднанням рахунок оплати за свої послуги на момент подачі позову виставлено не було.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вищевказаний висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що у даній справі ухвалюється заочне рішення, дана справа не є складною, відбувалася за відсутності сторін, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про стягнення заборгованості, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.
З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих АО «Лігал Ассістанс» юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 1181295 від 05 вересня 2023 року в сумі 19106(дев'ятнадцять тисяч сто шість) гривень 99 копійок, з яких 11000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 8106 гривень 99 копійок - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи - 42640371.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Ю.В. Зіненко