Дата документу 23.10.2025Справа № 528/760/19
Провадження № 1-кп/554/636/2025
23 жовтня 2025 року місто Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, обраного у кримінальному провадженні №12019170150000165 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
З 23 січня 2025 року на новому розгляді в суді першої інстанції після скасування ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2025 року вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 вчинення умисних дій, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, з правовою кваліфікацією діяння за ч.3 ст.187 КК України. Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. 31 травня 2019 року ухвалою слідчого судді Гребінківського районного суду Полтавської області до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 28.07.2019. В подальшому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався. Зрештою, на теперішній час обвинувальний акт судом апеляційної інстанції після скасування вироку суду від 01.10.2024 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор зазначає, що строк дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, ухвалою суду закінчується, що обумовлює необхідність продовження такого строку. При цьому вважає, що встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати. Підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою, прокурор не вбачає з огляду на встановлені ризики. При цьому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.3 ст.187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Зокрема, прокурор зазначає про наявність таких ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини, може переховуватися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ознайомлений із матеріалами кримінального провадження та йому відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, незаконний вплив може здійснювати у тому числі шляхом фізичного чи психологічного тиску на них, погроз спричинення шкоди як здоров'ю, так і майну вказаних осіб з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого. На переконання прокурора, обрання до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, зазначені у ризиках, тим самим негативно вплинути на повне і всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Також прокурор звертає увагу на позицію потерпілих у кримінальному провадженні, які послідовно як під час досудового розслідування та під час судового розгляду категорично наполягали на триманні ОСОБА_6 під вартою через побоювання за власне життя і здоров'я у випадку застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, про що свідчать неодноразові заяви потерпілих, надіслані на адресу суду. При цьому інкримінований обвинуваченому злочин вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи.
Прокурор зазначає, що на теперішній час заявлені ризики не зменшилися і не відпали, а тому є необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник із клопотанням прокурора не погодилися, заперечили наявність на теперішній час ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які вважали, що прокурором не доведені.
Захисник наголосив на тому, що обвинувачений перебуває під вартою 6 років, тоді як мінімальна міра покарання у виді позбавлення волі становить 7 років. При цьому при розгляді першим складом суду колегія суддів визначала обвинуваченому розмір застави. Тому, просить обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави або домашній арешт. Також вважає тримання під вартою засобом тиску на ОСОБА_6 .
Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу доцільності продовження строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, 14 січня 2025 року ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції; запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 продовжено до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше, ніж на 60 днів.
27 лютого 2025 року під час судового розгляду Октябрський районний суд міста Полтави (на теперішній час змінено назву суду на Шевченківський районний суд міста Полтави) постановив ухвалу, якою обрав обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Надалі, строк тримання під вартою неодноразово продовжувався судом.
Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати, вони суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками.
Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті (новий розгляд в суді першої інстанції), суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.
Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров'я, репутацію, майновий та сімейний стан, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, наявність фактичного місця проживання, його соціальні зв'язки за місцем проживання, відсутність судимостей, оцінку яким суд надавав під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу. Тому суд бере до уваги воєнний стан, запроваджений в Україні, а також фактичні бойові дії на значній території держави.
На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , ця обставина сама по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування від суду.
Водночас та обставина, що ОСОБА_6 має постійне (зареєстроване) і фактичне місце проживання не є безперечним фактором, що здатний запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.
У судовому засіданні не встановлено будь-яких вагомих стримуючих факторів, що здатні на теперішній час запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. При цьому, суд відхиляє твердження захисника, що перебування під вартою строком близько до мінімальної межі покараннясамо по собі скасовує ризик втечі.
Отже, прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 , а також у зв'язку із суворістю можливого покарання, яке загрожує за такий злочин, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Все це може спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, залишити межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.
Також суд враховує, що кримінальне провадження направлено на новий розгляд судом першої інстанції, який відбувається спочатку, потерпілі та свідки у кримінальному провадженні не допитувалися в судовому засіданні, письмові, речові та інші докази також не досліджувалися.
Таким чином, є вагомі та достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому стороною обвинувачення інкриміновано, зокрема, вчинення особливо тяжкого злочинів, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Суд також враховує заяви потерпілих, які зазначили про побоювання про своє життя та здоров'я в разі зміни запобіжного заходу.
Вказані обставини є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені судом, заявлені і доведені прокурором у судовому засіданні, на теперішній час продовжують існувати, суттєво не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За вищевказаних обставин, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується за ч.3 ст.187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному із проникненням у житло, що є особливо тяжким злочином, що має насильницький характер, враховуючи суспільну небезпечність такого злочину та серйозність висунутого обвинувачення, позицію потерпілих та їх побоювання за своє життя, а також встановлені судом ризики, які мають реальний характер, а тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу і не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до 21 грудня 2025 року включно строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Здійснити судовий виклик у судове засідання: прокурора, потерпілого, представника потерпілого, захисника, та доставити обвинуваченого.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3