Справа № 541/3343/25
Номер провадження 2/541/1649/2025
іменем України
28 жовтня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просять стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 1483249 про надання споживчого кредиту від 07 березня 2024 року в розмірі 27524,91 грн, з яких сума кредиту 2999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 19424,92 грн, нараховані Позивачем проценти за 68 календарних днів - 5 100,00 грн та стягнути судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначили, що 07 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1483249, за умовами якого відповідач отримав кошти у сумі 3000,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 2,5% в день, знижена процентна ставка 1,875% в день. Періодичність сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, зокрема, і до ОСОБА_1 . В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 27 524,91 грн, з яких сума кредиту 2999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 19424,92 грн, нараховані Позивачем проценти за 68 календарних днів - 5 100,00 грн. Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 1-14).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив та заперечень проти позову не надав.
Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність заперечень позивача проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 березня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1483249 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого відповідач отримав кошти у сумі 3000,00 грн, строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 2,5% % в день, знижена процентна ставка 1,875% в день. Періодичність сплати процентів - кожні 30 днів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом за стандартною ставкою становить - 90465,53%, за заниженою - 52792,87%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за весь строк користування кредитом: за стандартною ставкою - 30000,00 грн.; за заниженою ставкою - 29437,50 грн. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 1.3., п. 1.4., п. 1.5., п. 1.9., п. 1.10. та п. 2.1. Договору).
Кошти за кредитним договором було перераховано відповідачу на картковий рахунок відповідача, вказаний ним у договорі, що підтверджується повідомленням від ПАТ «БАНК ВОСТОК» № 3150-БТ від 08 вересня 2025 року, згідно з яким, в банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів 07 березня 2024 року на суму 3000,00 грн та листом ТОВ «Пейтек Україна» за Вих. № 20250116-1321 від 16.01.2025, відповідно до якого між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року, згідно якого успішно перераховано 07 березня 2024 року о 20:46:26 на картку № НОМЕР_1 кошти на суму 3000,00 грн.
24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, зокрема, і до ОСОБА_1 .
В порушення умов договору позики відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим, відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, утворилась заборгованість в сумі 23924,91 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 2999,99 грн, заборгованості за відсотками - 19424,92 грн, заборгованість за пенею 1500,00 грн, а кількість прострочених днів за виконання кредитних зобов'язань - 229 днів.
Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитом у гривні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», заборгованість за кредитним договором станом на 24 грудня 2024 року становить 23924,91 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 2999,99 грн, сума заборгованості за відсотками 19424,92 грн, сума заборгованості по штрафам/пені - 1500,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27 524,91 грн, з яких сума кредиту 2999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 19424,92 грн, нараховані Позивачем проценти за 68 календарних днів - 5 100,00 грн.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважають сяприйняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, відповідач в свою чергу, всупереч умовам Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Разом з тим, згідно з долученими позивачем до матеріалів справи розрахунками, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором №1483249 про надання споживчого кредиту від 07 березня 2024 року в розмірі 27 524,91 грн, з яких сума кредиту 2999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 19424,92 грн, нараховані Позивачем проценти за 68 календарних днів - 5 100,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем також не було спростовано, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.
Проте, суд не може в повному обсязі погодитися з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за відсотками за договором № 1483249 про надання споживчого кредиту від 07 березня 2024 року, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір № 1483249 про надання споживчого кредиту укладено 07 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до даних договорів слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено максимальний розмір відсотків за користування кредитними коштами 1% на день.
Отже, суд приходить до висновку, що умови укладеного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, суперечать чинному законодавству, тому згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
Суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами договором № 1483249 про надання споживчого кредиту від 07 березня 2024 року, зважаючи на встановлену ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальну денну процентну ставку 1%.
Тобто, заборгованість відповідача по несплаченим відсоткам за договором № 1483249 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 07 березня 2024 року становить 10800,00 грн., відповідно до розрахунку (30 грн./добу - 1% х 360 днів).
Отже, з урахуванням вимог чинного законодавства, на час укладення договору № 1483249 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 07 березня 2024 року, розмір заборгованості відповідача за вказаним договором буде становити 13799,99 грн, з яких сума кредиту 2999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 10800 грн.
У зв'язку з усім зазначеним вище, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 13799,99 грн.
Щодо вимоги позивача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, суд вважає необхідним зазначити.
Відповідно до ч.10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Зазначені норми кореспондують із ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов'язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі № 910/14524/22.
Крім того, у п. 132-135 даної постанови ВП ВС зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Однак, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у своїй позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.
Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 03.04.2024, тобто у період запровадженого в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Тому, з огляду на викладене, вимога позивача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 4663 від 12 серпня 2025 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 50,14%, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1214,59 грн.
Крім того, вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року укладений між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М.; Заявку № 9766 від 14 липня 2025 року на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; Акт № 9766 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12 серпня 2025 року згідно з Договором № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, за яким загальна сума понесених витрат на правничу допомогу становить 10000,00 грн.; Рахунок на оплату №9766-12/08-2025 від 12 серпня 2025 року адвокату Столітньому М.М. від ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у розмірі 10000,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги.
Враховуючи категорію справи, яка не є складною, обсяг фактичних витрат понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг зі складання позовної заяви, керуючись принципом законності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 50,14%, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача частину понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5014,00 грн, який буде справедливим, співмірним та розрахованим пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822(адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за договором № 1483249 про надання споживчого кредиту від 07 березня 2024 рокув розмірі 13799 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок, з яких сума кредиту 2999 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок, сума процентів за користування кредитом 10800 (десять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822(адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 59 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5014 (п'ять тисяч чотирнадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 31 жовтня 2025 року.
Суддя: О. А. Морозовська