Справа № 541/1508/25
Номер провадження 2/541/876/2025
іменем України
17 жовтня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,
позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 ,
представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 ,
відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ,
представника відповідача за первісним позовом Жаги Е.Г. ,
представника третьої особи Дороганя М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини з матір'ю, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини з батьком,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, мотивуючи свої вимоги наступним. Вони з відповідачtм з 17 березня 2018 року перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду від 08 квітня 2025 року. Після того, як позивачка виселилась із належної ОСОБА_3 квартири, дитина залишилась проживати разом з батьком. Забрати дитину з собою відповідач не дозволяє. Позивачка домовилась з відповідачем, що дитина буде проводити один день з нею, один день - з відповідачем, проте останній не дотримується цієї домовленості, не дозволяє дитині залишатися ночувати у позивачки, перешкоджає спілкуватися із сином навіть у телефонному режимі. Зазначене негативно впливає на психічний стан дитини. Окрім цього, ОСОБА_3 свідомо формує у дитини негативне ставлення до позивачки шляхом дискредитації її ролі як матері, приниження її авторитету, висловлювання зневажливих, образливих або наклепницьких суджень про неї у присутності дитини та перед іншими особами. ОСОБА_1 вважає, що син повинен проживати разом із нею, беручи до уваги його вік, в якому він потребує материнського догляду. Проживання дитини з нею відповідатиме інтересам сина, буде сприяти його нормальному духовному та соціальному розвитку, оскільки ніхто і ніколи не зможе замінити материнську турботу. Позивачка зазначила, що вона не перешкоджатиме відповідачу зустрічатися з сином, оскільки на відміну від останнього усвідомлює, що дитині для її гармонійного розвитку необхідне повноцінне спілкування з кожним із батьків. Просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з нею.
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Жага Е.Г., звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини з батьком. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, в шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у сторін не склалося, тому рішенням Миргородського міськрайонного суду від 08 квітня 2025 року шлюб між ними було розірвано. Шлюбні відносини фактично були припинені в лютому 2025 року. Крім того, в 2024 році ОСОБА_1 декілька разів залишала позивача за зустрічним позовом з дитиною, а потім поверталась. Після припинення спільних відносин ОСОБА_1 також залишила місце проживання, а дитина залишилась проживати з батьком. Відповідачка декілька разів забирала сина для проведення спільного часу, ОСОБА_3 не чинить ніяких перешкод у спілкуванні матері з дитиною, проте син категорично відмовляється ночувати з матір'ю. На даний час у дитини є більша прихильність до батька, ніж до матері, тому вона повинна проживати з позивачем, оскільки це забезпечить інтереси дитини. ОСОБА_3 має постійний заробіток, особисте житло у власності, автомобіль. Позивач не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий, має позитивну характеристику. З урахуванням зазначеного, просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 32-38).
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 93-94).
Під час судового розгляду позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 пояснила суду наступне. Коли вони з чоловіком розходились вперше, після скандалу, який стався за місцем проживання її батька і після того, як позивачка сказала, що вона з чоловіком нікуди не поїде, останній забрав дитину та поїхав. Коли вони розходились вдруге, син три дні жив із нею, але ОСОБА_3 налаштовував дитину проти неї, тому ОСОБА_1 була вимушена повернутися до чоловіка та жити з ним заради дитини. Чоловік часто принижував її та продовжує принижувати перед дитиною, піднімав на неї руку, вживає алкогольні напої. Наразі кричить не неї в школі. Їх погляди на виховання дитини суттєво відрізняються. Чоловік не дотримується режиму, не вкладає дитину своєчасно спати, дозволяє вживати шкідливі продукти, не водить її до дитячого садка. ОСОБА_1 готувала дитину до школи - вони вчили алфавіт, вчилися читати, але на даний час вчителька повідомляє, що дитина не завжди виконує домашнє завдання, приходить на заняття не виспавшись, дитина не читає. ОСОБА_3 налаштовує сина проти неї, принижує її при дитині, внаслідок чого дитина починає його копіювати; кричить на дитину, коли вона проситься побути з позивачкою. Син говорив їй, що не хоче йти до неї, оскільки батько буде на нього кричати; дитина стає розгубленою, не знає, що їй робити. Відповідач задаровує дитину подарунками, в тому числі - коли дитина відмовляється йти до матері, лякає, що позивачка буде жити з якимось чоловіком, насміхається, коли вона веде сина грати з іншими дітьми. ОСОБА_6 наговорили, що вона нібито хоче, щоб батька забрали на війну. Дитина при сторонніх людях замахується на неї, а відповідач при цьому сміється. Після перебування з батьком син стає агресивним, говорить, що ненавидить її, але його поведінка свідчить про протилежне, дитина тягнеться до неї. На переглянутих під час судового розгляду відео видно, що дитина хоче до неї, їм добре разом. Тривалий час ОСОБА_6 проводить у свекрухи, де відбуваються постійні сварки. ОСОБА_1 до звернення до суду намагалася вирішити питання щодо визначення місця проживання дитини, але безрезультатно. Позивачка хоче виховувати сина, розвивати його, не хоче, щоб батько травмував психіку дитини. Зазначила, що не погоджується з висновком органу опіки та піклування, зауважила, що у неї створені всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. ОСОБА_1 має бажання розвивати дитину, водити на гуртки. Просила її позовні вимоги задовольнити, визначити місце проживання з нею, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Представник ОСОБА_1 адвокат Акрітов К.К. вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити та зазначив, що наразі відбувається порушення прав матері, існує негативний вплив батька на процес виховання дитини. Вважає, що відповідач зловживає своїм правом і використовує дитину як інструмент, виховує дитину в дусі неповаги до матері. Хоча ОСОБА_3 любить дитину, його виховання негативно впливає на дитину, яка виховується в дусі зневаги до матері. Суттєві зміни в поведінці дитини сталися саме після розлучення сторін, відношення ОСОБА_6 до матері змінилося в негативну сторону. Зазначене є наслідками виховання батьком. Відповідач є нетерпимим, деспотичним, не може стримуватися, тисне на ОСОБА_1 , що прослідковувалось і в судових засіданнях. Дитина залишається не з матір'ю, а з батьком, тому що вона його боїться. ОСОБА_3 тільки грає з дитиною, дозволяє абсолютно все, виконує всі забаганки дитини, задаровує подарунками. В той же час у дитини повинні бути певні обов'язки, обмеження. Проживання дитини з матір'ю відповідатиме інтересам дитини. Просив не приймати до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки він є необґрунтованим, суперечливим. Зауважив, що мати не буде перешкоджати спілкуванню батька із сином.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 пояснив суду, що з народження дитини він любив її, завжди дарував дорогі іграшки, але це не подобалось позивачці. Не заперечував, що він міг із дитиною слухати музику до 21.30-23.30 год, але сину це подобалось. Він завжди вкладав дитину спати, оскільки ОСОБА_1 на цей час вже спала. Позивач купав дитину, читав їй казки. ОСОБА_3 питав у сина, з ким він хоче жити, дитина вибрала його сторону, оскільки відповідач є веселою людиною, у нього більше емоцій і сину це подобається. У ОСОБА_6 багато іграшок та забавок, які він не буде возити до позивачки, якщо дитина буде жити з нею. Відповідач робить усе - готує, вчить дитину читати, привчає її до порядку. Він приділяє сину багато уваги, у них усе відбувається з радістю та любов'ю. До дитячого садка сина він не водив, оскільки там немає нормального укриття. Коли позивачка тричі уходила від нього, дитина залишалася проживати з ним. Коли відповідач «потримав дружину за горло», то це так вони гралися. Зараз ОСОБА_1 шукає собі нового чоловіка. Вважає, що мати дитину кинула та «пішла в загул». Дитину відповідач хоче виховати доброю, чесною, порядною людиною. Він не налаштовує сина проти матері, не маніпулює ним, не обговорює з ним поведінку матері. Зазначив, що позивачка шкодує грошей на іграшки. Відповідач вважає, що дитина не піде до матері, хоча він говорив, що мати його любить. Наразі дитина не хоче спілкуватися з матір'ю, оскільки остання буде змушувати з нею жити. Відповідачу допомагає його матір. Зауважив, що наразі він є обмежено придатним до військової служби, однак відповідну довідку суду не надав. Просив у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити та визначити місце проживання дитини з ним.
Представник ОСОБА_3 адвокат Жага Е.Г. зазначив, що вони категорично не визнають первісний позов. В матеріалах справи містяться два висновки органу опіки та піклування, складені в інтересах дитини, в яких зазначено про доцільність визначення місця проживання саме з батьком. Вказані висновки прийняті після відвідання місця проживання батьків дитини, спілкування з ними, з дитиною. Звернув увагу на те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ відсутній пріоритет матері при визначенні місця проживання дитини, при вирішенні таких спорів необхідно керуватися інтересами дитини. Під час бесіди з ОСОБА_6 він сказав, що хоче жити з батьком. Вважає, що первісний позов побудований на шаблонних фразах, ґрунтується на припущеннях, а не на доказах. Наразі існує глибокий конфлікт між сторонами, кожен із них намагається переманити дитину до себе. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі та визначити місце проживання дитини з батьком.
Представник третьої особи ОСОБА_7 під час судового розгляду підтримав висновки органу опіки та піклування, відповідно до яких доцільним в даному випадку є проживання дитини з батьком. Органом опіки було враховано прив'язаність дитини до батька, її постійне місце проживання за адресою проживання батька. Зміна місця проживання дитини може негативно вплинути на її психоемоційний стан. Не заперечував того, що у позивачки за первісним позовом створені належні умови для проживання дитини, фактів неналежного виконання обов'язків ОСОБА_1 не було. ОСОБА_3 повністю виконує батьківські обов'язки, забезпечує дитину. Позивачка зазначала, що відповідач перешкоджає їй бачитися з дитиною, однак ОСОБА_3 це заперечує.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У відповідності зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Миргородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 27 липня 2018 року, сторони мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Відповідно рішення Миргородського міськрайонного суду від 08 квітня 2025 року шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 17 лютого 2018 року, розірвано (а.с. 10).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 02-08/2714 місце проживання малолітнього ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Згідно з довідкою про доходи від 15 травня 2025 року № 392 ОСОБА_1 працює в Професійно-технічному училищі № 44 м. Миргорода на посаді фахівця з інформаційних технологій, її дохід з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року становить 410 448,10 грн (а.с. 67).
На підставі договору дарування від 11 травня 2023 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44-46).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 51-52).
Згідно з повідомленням від 17 червня 2025 року, наданим Головним управлінням ДПС у Полтавській області, інформація про доходи ОСОБА_3 за період з червня 2024 року по квітень 2025 року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня (а.с. 104-105).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_8 є фізичною особою-підприємцем; у відповідності зі свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 є власником транспортних засобів DAF, реєстраційні номери НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с. 140-144).
У відповідності з договорами про надання послуг від 13 вересня, 24 вересня, 10 жовтня 2024 року між ОСОБА_3 , який є виконавцем за вказаними договорами, та ОСОБА_8 було укладено договори про надання послуг з перевезення вантажу (а.с. 146-149).
Згідно з довідками КНМ «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» від 29 квітня 2025 року ОСОБА_3 у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за допомогою не звертався (а.с. 47-48).
У відповідності з характеристиками з місця проживання від 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_5 . ОСОБА_3 характеризується з позитивного боку, із сусідами в добрих, дружніх стосунках, є відповідальним та турботливим батьком, має багато друзів, бере активну участь у громадських роботах, скарг на нього не надходило. Дитина комунікабельна, вихована, ввічлива, з батьком у гарних стосунках (а.с. 49-50).
Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_3 відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відносно останнього відсутні (а.с. 53).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с. 54).
Згідно з довідкою від 24 червня 2025 року, виданою ЗДО № 5 «Сонечко», ОСОБА_9 не відвідує вказаний заклад з 22 травня 2025 року (а.с. 119).
Згідно з довідками від 06 серпня 2025 року ОСОБА_9 систематично (з 28 березня 2025 року) відвідує заняття з курсу Підготовка до школи (а.с. 136-137).
Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , наданої тренером Академії інтелектуального розвитку Smartum ОСОБА_10 , відвідування ОСОБА_6 занять є систематичним; навчальна інформація, яка відведена на домашнє доопрацювання, виконується з допомогою батьків, а саме - батька, оскільки зі слів батька фактично дитина проживає з ним. Дитина комунікабельна, енергійна, життєрадісна. ОСОБА_11 відповідає його віковій категорії (а.с. 138-139).
Допитана судом свідок ОСОБА_12 , яка є подругою ОСОБА_1 , пояснила, що чула, як ОСОБА_3 при дитині поводився агресивно, зневажливо ставився до позивачки за первісним позовом, кричав, називав її брехухою. Дитина також стала називати матір брехухою, повторюючи за батьком. Свідок заначила, що відповідач не дає спілкуватися матері з дитиною. ОСОБА_6 бачить, як батько ставиться до матері, що негативно на нього впливає. ОСОБА_3 при дитині говорив, позивачці про обмежені можливості з її заробітною платою щось купити сину. Свідок вважає, що відповідач тисне на дитину, задаровує її дорогими подарунками. ОСОБА_1 свідок охарактеризувала з позитивної сторони. Коли позивачка вдвох із сином, у них гарні стосунки, мати займається дитиною. У ОСОБА_1 створені всі умови для проживання та розвитку дитини. Позивачка розповідала свідку, що проблеми з чоловіком у неї почались задовго до того, як вони розлучилися, відповідач ображав її, але вона терпіла заради дитини. ОСОБА_12 зауважила, що стосунки у сина з батьком гарні, але останній не дає йому повноцінно проводити час із матір'ю.
Свідок ОСОБА_13 , яка є сестрою позивачки за первісним позовом, зазначила, що ОСОБА_1 є гарною матір'ю, господинею, весь час проводила з дитиною. Вона була чудовою дружиною, але ОСОБА_3 її принижував при інших, забороняв кудись ходити, піднімав на неї руку. Батьки відповідача постійно наговорюють на ОСОБА_1 , налаштовують проти неї дитину. Син любить свою матір, але батько не дозволяє у неї ночувати. Свідок не заперечувала, що ОСОБА_3 є гарним батьком, але він відбирає матір у дитини, вважаючи, що виховувати сина має його родина. Після розлучення батьків дитина змінила ставлення до матері, відноситься до неї зневажливо. Вважає, що така поведінка є наслідком виховання батька.
Свідок ОСОБА_14 , яка є подругою та колегою ОСОБА_1 , пояснила суду наступне. У неї є шестирічний син і вони часто гуляли з позивачкою і з дітьми, при цьому відповідача поруч з дитиною вона не бачила. ОСОБА_3 активно з'явився з лютого 2025 року. Свідок зазначила, що поведінка ОСОБА_6 при матері і при батьку є різною. ОСОБА_14 бачила, як відповідач ображав позивачку при дитині. Вважає, що наразі батько має дуже великий вплив на дитину і цей вплив він використовує для формування негативного погляду на матір. В минулому році ОСОБА_6 був контактною дитиною, зараз він став іншим - замкнутим, віддаленим від дітей, більш нервовим. З поведінки дитини видно, що вона переживає, що сказати, оскільки повинен говорити так, як хоче батько. Дитина копіює повадки батька, став зневажливо ставитися до матері. Свідок вважає, що ОСОБА_3 залякує сина. В інтересах дитини їй слід проживати з матір'ю, оскільки проживання з батьком негативно впливає на дитину.
Допитана судом свідок ОСОБА_15 , сусідка ОСОБА_3 , пояснила, що знає сторін давно, не може охарактеризувати їх життя з поганої сторони. В той же час, свідок бачила, як відповідач не давав матері спілкуватися з дитиною, посадив сина в машину, і коли ОСОБА_1 поставила одну ногу в машину, рушив і приблизно 20 м протягнув її. Вважає, що дитину налаштовують проти матері. Раніше стосунки між матір'ю та дитиною були близькими, зараз ОСОБА_6 дуже віддалився від матері і це відбувається не з її вини. ОСОБА_1 постійно приходить до дитини, плаче під будинком, тому що їй не дають спілкуватися із сином. Зауважила, що раніше не бачила, щоб ОСОБА_3 гуляв з дитиною. Зазначила, що раніше постійно чула допізна з їх квартири музику, крики, які припинилися приблизно два тижні тому.
Свідок ОСОБА_16 , яка є сусідкою ОСОБА_3 , пояснила суду, що відповідач є гарним сусідом, завжди допомагає, усміхнений. Наразі ОСОБА_3 проживає з дитиною, стосунки між ними гарні, ніякого тиску на дитину вона не бачила. ОСОБА_1 приїжджає, намагається спілкуватися з дитиною. Вважає, що ОСОБА_6 залишився з батьком за власним бажанням. Раніше стосунки між позивачкою і дитиною були нормальні. Наразі відношення дитини до матері змінилось, вона не хоче, боїться йти до матері. Дитина більше часу проводить із батьком, звикла до цього. Зазначила, що у сторін погані стосунки і дитина це бачить, тому і змінилось її ставлення до матері. Коли ОСОБА_1 приїжджає, ОСОБА_6 спочатку радіє, а потім боїться, жахається чогось. Коли позивач та відповідачка проживали разом, вони обидва були з дитиною - батько відвозив до садка, мати могла його забрати і вони гуляли на майданчику. Свідок повідомила, що бачила, як відповідач своєю поведінкою показував сину, що не хоче, щоб той їхав із матір'ю.
Свідок ОСОБА_17 , матір відповідача, пояснила суду наступне. Після одруження син із невісткою проживали у них, свідок опікувала невістку, чого остання не цінила. Після народження ОСОБА_6 вони огородили позивачку з дитиною любов'ю. Коли дитина пішла до дитячого садку, ОСОБА_1 стала агресивною, але вони її терпіли, будували будинок, щоб син з невісткою залишились у квартирі. Наразі онук проживає з батьком, у них все добре. Позивачка уходила від чоловіка 4 рази і кожного разу дитина залишалася з відповідачем, оскільки ОСОБА_1 говорила, що він гарний батько, і не хотіла забирати дитину. Позивачка була завжди холодною до дитини, не хотіла бути однією сім'єю з ними. Свідок зазначила, що позивачка не завжди виконувала обов'язки щодо сина - клала на край ліжка і дитина падала, била сина. ОСОБА_6 говорить, що від матері йде постійна агресія, не хоче до неї йти, хоча ОСОБА_3 не перешкоджає у їх спілкуванні. Вважає, що дитина повинна жити з батьком, оскільки з батьком вона щаслива, а діти мають жити там, де вони щасливі. У дитини за місцем проживання з батьком є багато іграшок, дитина задарована, а сім'я позивачки це не підтримувала. ОСОБА_3 працює, є самозайнятим, і коли він на роботі, дитина знаходиться у неї. Коли позивачка приїжджає, дитина не хоче йти до неї.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
За положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).
Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки стосовно батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 161 СК України).
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Згідно з постановою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Вирішення спору з дотриманням найкращих інтересів дитини має місце тоді, коли дитині були надані процесуальні права і гарантії, тлумачення закону здійснено на користь дитини, а також належним чином забезпечені потреби, інтереси та бажання дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За ч.ч. 2-4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 15 вказаного Закону).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
За клопотанням представника позивача за зустрічним позовом судом було з'ясовано думку малолітнього ОСОБА_5 щодо бажаного місця проживання з одним з батьків, який пояснив, що з батьком йому подобається, з мамою - ні. Зазначив, що батько йому усе купує, годує, вони катаються на велосипедах, ходять на батути, у них є хом'ячки. Все, що ОСОБА_6 просить, батько йому дає, а мама - не завжди. Він любить, щоб у нього було все, що він просить. Коли ОСОБА_6 хоче до мами, говорить батьку і той його відвозить. У мами дитина ночувати не хоче, питає у батька, скільки часу йому бути у мами. Від мами він їде, тому що хоче з батьком погратися. Коли він їде, мама засмучується, але ОСОБА_6 її не жалко, тому що мама йому брехала, не все купує. Про те, що мама брехала, йому сказав батько. Зазначив, що мама била батька, і це ОСОБА_6 не подобалось, часто мама била і його. Батько інколи на нього кричить, але не дуже голосно, буває, що ставить у куток. Коли батько ремонтує машини, ОСОБА_6 знаходиться у бабусі, у неї він дивиться мультфільми, а до мами не хоче. Батько ніколи не пропонував поїхати до мами, вона завжди сама приїжджає і забирає його. Пояснив, що хоче жити з татом, оскільки він його любить і так звик. Коли вони жили разом, ОСОБА_6 любив більше батька, оскільки він з ним грався, а мама спала. До школи його зібрала мама, вона купила одяг і кросівки. Вона говорила, що сумує за ним. ОСОБА_18 не застилає, іграшки не збирає, за нього це робить батько. Батько розповідав йому про те, що в суді розглядається спір, готував до судового засідання, зазначав, щоб він говорив правду про те, що ОСОБА_6 хоче жити з ним. Зауважив, що якщо батьки помиряться, він маму буде любити більше.
Практичний психолог ОСОБА_19 , яка біла присутня під час проведення бесіди з дитиною, зазначила, що ОСОБА_6 говорив вільно, спокійно. За малюнком, який ОСОБА_6 намалював в судовому засіданні, пояснила, що першим він намалював батька, оскільки дитина з ним проживає. В той же час пропорції батьків на малюнку є однаковими, що свідчить про однакове ставлення дитини до батьків. Батьки на малюнку посміхаються, це говорить про емоційне ставлення. З пояснень ОСОБА_6 видно, що наразі він усім задоволений. Якщо визначити місце проживання з матір'ю, дитина втратить важливу для неї увагу батька, оскільки часу спілкування між ними стане менше. Зауважила, що у дитини повинно бути все дозовано, нормовано, подарунками легко дитиною маніпулювати. В інтересах дитини, щоб вона не бачила і не чула поганих стосунків між батьками.
Після проведення бесіди з дитиною суд встановив, що наразі дитині, дійсно, комфортно проживати разом із батьком, однак, згідно пояснень ОСОБА_6 першочерговим для дитини є матеріальна складова (купівля іграшок), цікаве проведення часу, виконання батьком усіх його бажань. В той же час, під час спілкування з дитиною ОСОБА_6 неодноразово своє ставлення до матері висловлював словами батька та баби - мати йому бреше (хоча конкретних прикладів не навів), мати нудна, з нею сумно, вона не все купує, спить, коли вони з батьком грають. Дитина розуміє, що мати за ним сумує, але йому її не жалко.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Дитина має проживати в любові та турботі, відчувати свою необхідність для батьків, повинна бути забезпечена усім необхідним для розвитку та виховання.
В той же час, дитина повинна мати обов'язки, які розвивають її відповідальність та самостійність, а також сприяють повазі до інших та навколишнього середовища. Обов'язки можуть включати навчання, допомогу вдома, догляд за собою, домашніми тваринами, дотримання суспільних правил поведінки. Діти також повинні поважати батьків та інших людей, не принижувати їх гідність.
Суд не спростовує того факту, що ОСОБА_3 намагається створити для дитини комфортні для її проживання умови, купує багато іграшок, приділяє багато уваги розвагам. Таке життя подобається дитині, вона говорить, що з батьком весело, що він усе купує.
В той же час ОСОБА_6 зазначає, що елементарні домашні обов'язки він не виконує, за нього все робить батько, що свідчить про те, що батько не достатньо приділяє уваги навчанню дитини самостійності та вмінню самообслуговування.
Дитина повинна знати, що її люблять і батько, і мати. Батьки повинні прививати дитині почуття поваги до себе і до оточуючих, але ОСОБА_3 нехтує таким обов'язком. Судом встановлено, що мати дитини любить її, бажає з нею жити, виховувати її, розвивати, але батько дитини цього дитині не пояснює, а діє навпаки, що підтверджується, в тому числі відео- аудіозаписами, наданими суду. ОСОБА_3 не вчить дитину любові та поваги до матері, а виховує і підтримує зневажливе ставлення до неї
З пояснень позивачки, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вбачається, що після того, як сторони припинили спільне проживання і дитина залишилася проживати з батьком, її відношення до матері суттєво змінилося в негативну сторону. ОСОБА_6 зневажливо ставиться до матері, зазначає, що вона нудна, нічого йому не купує.
Суд вважає, що така поведінка формується саме під впливом батька, який своє негативне ставлення до колишньої дружини проявляє при дитині. Зазначене підтверджується поясненнями свідків, відеозаписами, наданими позивачкою, безпосередньою поведінкою ОСОБА_3 під час судового розгляду. Таке виховання і така модель ставлення до матері/жінки може негативно вплинути і на поведінку ОСОБА_6 в суспільстві в майбутньому.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У відповідності з висновком виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про доцільність визначення місця проживання дитини від 13 травня 2025 року, виходячи із інтересів дитини, її віку, позиції батьків щодо вирішення цього питання виконавчий комітет Миргородської міської ради вважає за недоцільне проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_1 , тим самим змінивши місце проживання малолітньої дитини, оскільки така зміна може негативно вплинути на його психологічний стан. У вказаному висновку зазначено, що за результатами обстеження ОСОБА_1 за місцем проживання створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини; з'ясовано, що обоє батьків мають стабільний дохід і здатні забезпечити матеріальні та побутові потреби дитини. Члени комісії дійшли висновку, що між батьками існує глибокий конфлікт, який призвів до маніпулювання емоційною прихильністю дитини; різні підходи до виховання та психологічний тиск спричинили небажання хлопчика проживати з матір'ю (а.с. 65).
Згідно з висновком виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про визначення місця проживання дитини від 15 серпня 2025 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 доцільно визначити разом з батьком. Мотиви прийняття органом опіки та піклування такого рішення є аналогічними, зазначеним у попередньому висновку (а.с. 164).
Однак, суд вважає ці висновки необґрунтованими та невмотивованими.
Органом опіки встановлено, що обоє з батьків мають належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, отримують стабільний дохід та здатні забезпечити матеріальні і побутові потреби дитини.
У вказаних висновках зазначено, що конфлікт між батьками привів до маніпулювання емоційною прихильністю дитини, однак не вказано, яким чином відбувається таке маніпулювання і ким із батьків, не зазначено, яким чином необхідно вирішити проблему, що виникла між батьками з питань виховання дитини.
Під час розгляду справи суд встановив, що емоційною прихильністю маніпулює саме батько, який, користуючись тим, що дитина проживає з ним, та створюючи сприятливі для неї умови проживання, намагається донести до дитини, що проживати їй буде краще з батьком, що він веселий, емоційний, спроможний забезпечити дитину, в тому числі - дорогими іграшками, чого мати, «яка є нудною та брехливою», не може.
У висновку від 15 серпня 2025 року вказано, що ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомила, що в родині відповідача мають місце вживання алкогольними напоями, сварки та вживання ненормативної лексики; ОСОБА_3 порушує режим дитини, годує шкідливою їжею. Зазначила, що батько систематично налаштовує дитину проти неї. У висновку органу опіки вказано, що ОСОБА_3 стверджує, що не обмежує спілкування матері з сином, під час переїзду перед розлученням ОСОБА_1 не планувала забирати дитину. Однак, органом опіки та піклування не було перевірено твердження батьків, не надано належну оцінку даним обставинам. Орган опіки лише обмежився викладенням даних фактів.
Судом встановлено, що і батько, так і мати дитини позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, люблять дитину та мають бажання її утримувати і виховувати. у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.
На підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на оцінці всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи найкращі інтереси малолітнього, його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, суд вважає, що визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому ОСОБА_3 не позбавлений права участі у вихованні дитини.
Суд зауважує, що батьки дітей зобов'язані виходити передусім із інтересів дітей, сприяти один одному в інтересах дітей у здійсненні їх сімейних і цивільних прав та у виконанні відповідних обов'язків, не чинити всупереч закону перешкод у цьому, батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дітей з обома батьками. Зрештою, батьки дітей вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дітьми врегулювати питання щодо місця проживання дітей, участі в їх утриманні, вихованні, питання спілкування з дітьми, а з плином часу та можливою зміною обставин не позбавлені права встановленим порядком у будь-який час по-новому врегулювати спірні питання, досягти домовленості, укласти відповідну угоду тощо.
Таким чином, позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з нею підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, з ОСОБА_3 на користь позивачки за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини з матір'ю задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя: О. М. Вірченко