Провадження № 2/537/320/2025
Справа № 524/6014/24
23.10.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді Мурашової Н.В.,
за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орану опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі матері у вихованні дитини,
Короткий зміст позовних вимог.
25 вересня 2024 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Мушук В.В., до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, в якій просили: 1) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступний спосіб участі, а саме проведення спільного відпочинку щорічно влітку 21 день поспіль та взимку 7 днів під час канікул, без присутності батька, у тому числі за місцем проживання матері; безперешкодне відвідування, а також проведення спільного відпочинку під час святкових днів (Дня народження, Різдва Христова, Нового року, пасхальних свят, тощо); необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого зв'язку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 грудня 2015 року зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №1301. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та потребою у коштах на лікування ОСОБА_1 , вона у 2020 році за попередньою домовленістю із чоловіком, відповідачем ОСОБА_2 , та його батьками, виїхала на заробітки до Республіки Польща. Донька залишилися під наглядом чоловіка та свекрухи ОСОБА_4 . Протягом всього часу перебування за кордоном ОСОБА_1 надсилала відповідачу кошти на утримання доньки, подарунки, спілкувалася із донькою за допомогою мобільного зв'язку. Проте, після приїзду у серпні 2022 року до м. Кременчука, відповідач та його мати відмовили ОСОБА_1 у побаченні з дитиною, після чого вона звернулася до Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради з відповідною заявою. Згодом ОСОБА_1 дізналася, що з ініціативи чоловіка їх шлюб розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 травня 2022 року по справі №524/4000/21 та визначено місце проживання доньки з відповідачем. У 2024 році мати ОСОБА_1 намагалася побачити онуку та передати подарунки, однак відповідач відмовив та повідомив, що судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 жовтня 2022 року по справі №524/5327/22 ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати аліменти на утримання доньки. Оскільки про існування судового наказу ОСОБА_1 не було нічого відомо, то утворилася заборгованість, яку вона сплачує і на даний час. Із початку 2024 року відповідач повністю перестав надати ОСОБА_1 можливість спілкуватися з донькою. А наприкінці серпня 2024 року ОСОБА_1 від представника виконкому Кременчуцької міської ради дізналася про перебування на розгляді у Автозаводському районному суді м. Кременчука справи №524/6014/24 за позовом ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно доньки. ОСОБА_2 відмовляється в позасудовому порядку дійти спільної згоди щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою. За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рух справи.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення останньої батьківських прав. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 передано до канцелярії суду в порядку ст.33 ЦПК України.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 жовтня 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні передано до Крюківського районного суду м. Кременчука для розгляду за підсудністю відповідно до ст.27 ЦПК України.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Долучено до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27 березня 2025 року №745 «Про затвердження висновку щодо визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 » та висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення способів участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиції учасників справи в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від її представника адвоката Мушука В.В. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Із заявою про відкладення розгляду справи не звертався, причини неявки не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, від його представника адвоката Чирви В.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою, в підтвердження чого надала довідку лікаря «ЛДЦ «Арніка плюс» №010633 від 21.10.2025.
Слід зазначити, що представник відповідача неодноразово не з*являлася в судові засіданні, зокрема 29.05.2025 року, 29.07.2025 року, 17.09.2025 року, 23.10.2025 року. Подавала клопотання про відкладення судових засідань на 29.07.2025 року, 17.09.2025 року, 23.10.2025 року.
З наданої довідки лікаря «ЛДЦ «Арніка плюс» №010633 від 21.10.2025 вбачається, що представник відповідача Чирва В.П. перебуває на амбулаторному лікуванні, однак не зазначено, що за станом здоров'я вона не може прийняти участь у судовому засіданні 23 жовтня 2025 року.
Представник відповідача Чирва В.П. мала можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, але не скористалася своїм правом.
Суд звертає увагу, що до цього часу стороною відповідача у справі, окрім клопотань про відкладення судового розгляду, не подано жодних процесуальних документів з викладеною позицією щодо предмета спору, зокрема не подано відзив на позовну заяву. Строки для подання відзиву на позов, встановлені ухвалою суду про відкриття провадження у справі, сплинули. Отже відповідно до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву, в якому мав за наявності викласти свої заперечення проти позову.
Таку процесуальну поведінку сторони відповідача суд розцінює як зловживання правом, спрямованим на затягування судового розгляду та яка перешкоджає ухваленню рішення по справі.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності учасників справи, що не може розцінюватись, як порушення їх прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Обставини, установлені судом.
12 грудня 2015 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №1301. (а.с.12).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 17 серпня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про що 09 червня 2016 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області складено актовий запис №261).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 травня 2022 року по справі №524/4000/21, яке набрало законної сили 04 червня 2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 грудня 2015 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №1301. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 (а.с.10-12).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 лютого 2025 року по справі №524/6014/24 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 за участі третьої особи виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відповідача щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про чинення ОСОБА_2 перешкод у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 . На теперішній час рішення переглядається в апеляційній інстанції, а тому не набрало законної сили.
Наприкінці 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про визначення способів її участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за №745 затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення способів участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого вважають за доцільне визначити наступні способи участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , а саме: - побачення з дитиною щодня з 15:00 год. до 20:00 год. упродовж 21 дня поспіль під час літніх шкільних канікул у серпні, починаючи з 01 серпня, враховуючи режим дня, графік додаткових занять дитини, бажання дитини, з обов'язковим здійсненням матір'ю супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення; - побачення з дитиною щодня з 12:00 год. до 17:00 год. упродовж 7 днів поспіль під час зимових канікул у грудні, за попередньою домовленістю з батьком дитини про дату таких побачень, враховуючи режим та графік додаткових занять дитини, бажання дитини, з обов'язковим здійсненням супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення; - спільний відпочинок у святкові дні, а саме, День народження дитини, Різдво Хрестове, Новий рік, Великдень, за попередньою домовленістю з батьком дитини про дату та час таких побачень, враховуючи бажання дитини, з обов'язковим здійсненням матір'ю супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що обстежити житлово-побутові умови квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована ОСОБА_1 , спеціалістам служби у справах дітей не вдалося, оскільки остання перебуває за межами України, та надати доступ до помешкання, де планує перебувати з донькою під час побачень, немає можливості. Дитина ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 травня 2022 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком. ОСОБА_2 спеціалісти служби у справах дітей проінформували про те, що вивчається питання способів участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою та він погодився надати свої пропозиції з даного питання. Однак після цього перестав відповідати на телефонні дзвінки та до служби у справах дітей не прибув. Не було надано також доступу і до місця проживання ОСОБА_2 . Представнику ОСОБА_2 адвокату Чирві В.П. та бабі дитини по лінії батька ОСОБА_4 неодноразово повідомлялося про дату та час проведення засідання комісії з розгляду питання про визначення способів участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою, та він запрошувався у засідання. Проте ОСОБА_2 не з'явився, за повідомленням ОСОБА_4 , перебував у відрядженні. ОСОБА_1 прийняла участь у засіданні комісії у режимі відеоконференцзв'язку, пояснила, що наразі проживає у Республіці Польща, але у визначений період побачень з донькою буде приїжджати в м. Кременчук та погодилася із запропонованими службою у справах дітей способами участі.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У даній справі предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні матері з донькою, а тому суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151, 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 159 СК України встановлено, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» ).
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Суд зазначає, що мати, яка проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Установлено, що між сторонами, батьками малолітньої ОСОБА_3 , існує спір щодо участі матері у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, а тому орган опіки та піклування, з урахуванням матеріалів справи, пояснень батьків, вважав за доцільне визначити участь матері у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановив способи, з якими на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області погодилася позивач.
Доказів на підтвердження того, що такі способи участі матері у вихованні та спілкування з дитиною буде суперечити інтересам дитини під час розгляду справи не встановлено, позивачем та його представником не подано.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі матері у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів негативного впливу на дитину її спілкування з матір'ю, враховуючи висновок органу опіки та піклування та згоду позивача з запропонованими службою у справах дітей способами участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, керуючись принципом рівності прав батьків та найкращих інтересів дитини, суд вважає, що необхідно встановити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною зазначений у висновку органу опіки та піклування.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною задоволенню не підлягає, оскільки належних і допустимих доказів того, що відповідач фактично перешкоджає цьому позивач не надала, не зазначила спосіб виконання такої вимоги, який необхідно застосувати суду до відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., що підтверджено документально.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орану опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі матері у вихованні дитини - задовольнити частково.
Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- побачення з дитиною щодня з 15:00 год. до 20:00 год. упродовж 21 дня поспіль під час літніх шкільних канікул у серпні, починаючи з 01 серпня, враховуючи режим дня, графік додаткових занять дитини, бажання дитини, з обов'язковим здійсненням матір'ю супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення;
- побачення з дитиною щодня з 12:00 год. до 17:00 год. упродовж 7 днів поспіль під час зимових канікул у грудні, за попередньою домовленістю з батьком дитини про дату таких побачень, враховуючи режим та графік додаткових занять дитини, бажання дитини, з обов'язковим здійсненням супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення;
- спільний відпочинок у святкові дні, а саме, День народження дитини, Різдво Христове, Новий рік, Великдень, за попередньою домовленістю з батьком дитини про дату та час таких побачень, враховуючи бажання дитини, з обов'язковим здійсненням матір'ю супроводу дитини з місця її проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання після побачення.
Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Інформація про сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23.02.2016 Автозаводським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 04057287, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, площе Перемоги, буд.2.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день складення його повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складений 03.11.2025 року.
Суддя Мурашова Н.В.