Сквирський районний суд Київської області
Справа № 381/631/22
Провадження № 2/376/1189/2025
30 вересня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря Мандзюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.04.2010 р. у розмірі 25 321,63 грн. та судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 30.04.2010 р., згідно з якою банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом у розмірі 5 000, який в подальшому було збільшено до 25 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 26.01.2022 р. становить 25 321,63 грн. з яких: 20 483,34 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 838,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Представник позивача вказує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
26.08.2022 року Сквирським районним судом Київської області було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.
09.06.2025 року представник ОСОБА_1 , адвокат Білоног О.О. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 26.08.2022 р. у справі № 381/631/22.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 01.07.2025 р. заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Білонога О.О. задоволено, заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує того факту, що 30.04.2010 р. між ним та позивачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У той же час витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі мітили умови, зокрема, щодо строку повернення позики, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Окрім того вказує, що роз друків зі сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а саме банку. Зазначає, що банком неправомірно нараховувалися відсотки за використання кредитного ліміту у розмірі 40 209,99 грн.. Крім того доданий розрахунок заборгованості підписаний анонімним працівником банку, а тому не можу братися судом до уваги та бути належним доказом.
08.07.2025 р. представник позивача АТ КБ «Приватбанк» подала заяву, у якій вказала, що договір з відповідачем укладений у формі передбаченій законодавством. Зазначає, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором, окрім того з моменту оформлення кредитного договору пройшло 15 років і позичальник за фактом неправильного нарахування відсотків у банк не звертався, що свідчить про те, що відповідач знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування та погодився з ними. Вказує, що банком надано вичерпну кількість доказів на підтвердження укладення договору. Зазначає, що відповідач частково погашав заборгованість, що вбачається із наданої виписки по банківському рахунку, окрім того представник відповідача та сам відповідач не надали суду докази на спростування розрахунку заборгованості та не заявляли клопотання про проведення судово-економічної експертизи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові просить здійснювати розгляд справи у його відсутність, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Білоног О.О. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення повісток рекомендованими повідомленнями та у електронний кабінет представника відповідача, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.04.2010 р. відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Із заяви вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що він згоден з тим, що ця заява разом із Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг та ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.42).
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким відповідачу було відкрито кредитний рахунок та надано кредитні картки тип карток універсальна та універсальна GOLD (а.с.43).
Позивач свої обов'язки виконав, шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 26.01.2022 р. становить 25 321,63 грн. з яких: 20 483,34 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 838,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується розрахунками заборгованості за договором №б/н від 30.04.2010 р. з яких вбачається, що відповідач частково погашав наявну у нього заборгованість (а.с.4-15).
Також, з виписки за договором б/н за період з 30.04.2010 р. по 27.01.2022 р. вбачається користування ОСОБА_1 кредитними коштами з деталізацією операцій (а.с.16-41).
З наданої позивачем виписки про рух коштів вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами і періодично вносив платежі на погашення заборгованості, що не заперечується і самим відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами і здійснював періодичне погашення кредиту. Останнє погашення кредиту відбулося 30.07.2021 р., після чого оплати на погашення кредиту відповідачем не проводилися, що стверджується наданим банком розрахунком.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, суд робить висновок, що кредитний договір № б/н від 30.04.2010 року був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 а тому позовні вимоги у частині стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 20 483,34 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості підлягають задоволенню.
У той же час щодо стягнення заборгованості по прострочених відсотках суд зазначає наступне.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд звертає увагу, що у наданому примірнику анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відсутнє посилання на відсоткову ставку та порядок їх нарахування та сплати.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 30.04.2010 р. до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.04.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 838,29 грн. задоволенню не підлягають у зв?язку з їх недоведеністю.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, і з відповідача необхідно стягнути заборгованість у загальному розмірі 20 483,34 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відсоток задоволеності позовних вимог складає 81 % тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2 009,61 грн..
На підставі приведеного вище, керуючись 11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 30.04.2010 року у розмірі 20 483 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 34 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у сумі 2 009 (дві тисячі дев?ять) грн. 61 коп..
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Г. Батовріна