Справа № 761/3897/25
Провадження № 2/375/810/25
04 листопада 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Банах-Кокус О.В.,
за участю секретаря судових засідань Голованової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
28 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 19665 від 3 лютого 2021року в сумі 18600,00 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 15600,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зазначило, що 3 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19665, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит відсотки за користування кредитом, дата надання кредиту - 3 лютого 2021 року, строк кредиту - 30 днів, тобто до 4 березня 2021 року, стандартна процентна ставка 2,5% в день або 912,5 % річних.
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, за яким ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» отримало право грошової вимоги до боржників вказаних у реєстрі, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 19665 у розмірі 18600,00 грн.
Позивач, посилаючись на вимоги чинного законодавства, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, просить стягнути з ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості 18600,00 грн, а також понесені судові витрати у справі.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
28 січня 2025 року справа надійшла до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року матеріали цивільної справи передано до Білоцерківського районного суду Київської області за територіальною підсудністю.
Ухвалою Білоцерківського районного суду Київської області від 30 травня 2025року матеріали цивільної справи передано до Рокитнянського районного суду Київської області за підсудністю.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 24 липня 2025року позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності статті 175 ЦПК України.
4 серпня 2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 5 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розподіл (відшкодування, компенсацію) судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи з додатками.
29 вересня 2025 року в зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про причини неявки, розгляд справи відкладено на 4 листопада 20205 року на 09:00.
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання свого представника не направило, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідно до чинного законодавства, в заяві про розподіл судових витрат представник позивача, адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, який діє на підставі довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Також вматеріалах позову міститься клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін.
Відповідач повторно був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 4 листопада 2025 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011року №17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних усправі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явивсяв судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі статті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 3 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами договору, повністю розуміє, погоджується та зобов'язується їх дотримуватися. Відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит в сумі 3000,00 грн, строк кредиту - 30 днів, тобто до 4 березня 2021 року, стандартна процентна ставка 2,5% в день. Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки. Даний Договір підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора KL4188 (далі договір) (а.с. 8-10).
За умовами Кредитного договору ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 3000 гривень (п. 1.1 Кредитного договору) строком на 30 днів, тобто до 04.03.2021 (п. 1.2 Кредитного договору).
За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 912, 5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу (п. 1.3 Кредитного договору).
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту та до повного погашення заборгованості за кредитним договором включно (п. 2.3 Кредитного договору).
Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 5420/05 від 21 травня 2024 року ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 3 лютого 2021 року надано кредит у сумі 3000,00 грн на банківську картку з початковими та кінцевими цифрами у номері НОМЕР_1 .
Таким чином, сторони погодили усі істотні умови кредитування та відповідач отримав кошти у сумі 3000,00 грн, шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем у реквізитах до кредитного договору.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 19665 за період з 02.03.2021-25.06.2024 убачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем становить 18600,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочене тіло кредиту, 15600,00 грн прострочені відсотки.
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги до боржників, які виникли у ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів та які входять до портфеля заборгованості.
Згідно з платіжними інструкціями № 3877 від 12.10.2022 та № 3669 від 21.02.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253860,83 грн у рахунок оплати за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року за відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 19665 від 3лютого 2021 року в сумі 18600,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15600,00 грн заборгованість за відсотками.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана досудова вимога № б/н від 22.05.2024 про заміну кредитодавця та про необхідність погашення кредитної заборгованості.
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, принцип змагальності згідно статті 12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19).
Вищевказаний кредитний договір № 19665 від 3 лютого 2021 року підписаний відповідачем електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, вказаний кредитний договір, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 3 лютого 2021 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Таким чином, надані представником позивача копії договорів факторингу, квитанції про перерахування грошових коштів та реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Позивачем суду не надано розрахунку заборгованості за кредитним договором, натомість з аналізу виписки з особового рахунку за кредитним договором № 19665 від 3лютого 2021 року можна дійти висновку, що відсотки за користування кредитом нараховано більше ніж за 30 днів, тобто поза межами строку кредитування. При цьому ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» нараховувало проценти саме за користування кредитом. Крім того, з цієї ж виписки, яка узгоджується зі змістом позовної заяви вбачається, що відповідач не має заборгованості за комісією, штрафами, пенею за кредитним договором, а також те, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Так, згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 4 березня 2021 року.
Пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту №19665від 3 лютого 2021 року передбачено, що продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами після 4 березня 2021 року є безпідставними.
Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2250,00 грн за період з 3 лютого 2021 року по 4 березня 2021 року, виходячи з розрахунку: 3000,00 грн (тіло кредиту) х 2,5% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту).
Крім того, згідно Графіку розрахунків орієнтовна сукупна вартість кредиту: 5250,00 грн, також за користування кредитом підлягали сплаті відсотки в сумі 2250,00 грн, які були погоджені сторонами (Додаток № 1 до Договору №19665 від 3лютого 2021 року).
Отже, позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за договором про надання фінансового кредиту №19665 від 3 лютого 2021 року з відповідача підлягає стягненню 5250,00 грн, а саме: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 2250,00 грн нараховані проценти.
При цьому, судом враховано аналогічні висновки викладені Київським апеляційним судом в постанові від 3 вересня 2025 року у справі №691/839/24.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є такою, що підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 гривень.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором про надання правової допомоги від 29грудня 2023 року (а.с.12-13); Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 27 грудня 2024 року (а.с. 14); Актом про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року (а.с.126); Платіжною інструкцією № 3 9509 на суму 10500,00 грн, за оплату на правничу допомогу (а.с.127); Рахунком на оплату № 22.08.2025-366 від 22серпня 2025року на суму 10500,00 грн (а.с. 133).
Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, за надання правничої допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар, який погоджується сторонами.
Згідно з Актом про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року, між сторонами узгоджено вартість послуг: зустріч та консультація 2000,00 грн за 1 годину; складення та подання до суду позовної заяви 5000,00 грн за 2,5 годин; інші клопотання, заяви до суду 3000,00 грн за 1,5 години; канцелярські витрати 500,00 грн.
За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Проаналізувавши справу на предмет її складності, суд вважає, що з боку адвоката не потребувало значного часу оформлення позовної заяви з додатками та направлення її до суду, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою та вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою, а також направлена на адресу суду через систему «Електронний суд». Також, не надано підтвердження складення клопотань, процесуальних документів та моніторингу щодо процесуального статусу судової справи, розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, до того ж, канцелярські витрати не є правовою допомогою, яка надається адвокатом клієнту.
Окрім цього, згідно Єдиного реєстру судових рішень, який міститься у вільному доступі, містяться рішення в аналогічних справах, де ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зверталось до боржників з аналогічними позовами, де тим же самим адвокатам Пархомчук С.В. надавалася правова допомога.
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач (представник) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 10500,00 грн є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг та враховуючи і ціну позову, яка складає 18600,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (зустріч та консультація, складення та подання до суду позовної заяви).
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір, та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути із відповідача 18600,00 грн. Водночас судом вирішено стягнути 5250,00 грн, що становить 28,23 %.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2422,40 грн х 28,23 % = 683,84 грн та витрати на надання правової допомоги у розмірі: 3000,00 грн х 28,23 %= 846,90 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265,274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 19665 від 3 лютого 2021 року в сумі 5250,00 грн (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 84 копійки; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 946 (дев'ятсот сорок шість) гривень 90 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 4 листопада 2025 року.
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС